П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: головуючий суддя Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання Брикса Ю.Ю.,

за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2017 року ухваленого в складі судді Рижого О.А. в справі №572/710/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації в розмірі 3/5 частини вартості спільного нажитого у шлюбі майна в сумі 20198.40 грн., -

В С Т А Н О В И Л А :

23 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Сарненського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що стосунки з відповідачем не склались, вони проживають окремо.

26 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Згідно заяви про збільшення позовних вимог просила визнати міжкімнатні двері з дверними коробками та облицюванням в зборі в кількості шести одиниць, придбані згідно замовлення №54 від 17.11.2016 року з терміном виконання до 20.12.2016 року на ім'я ОСОБА_2 загальною вартістю 33664 грн. спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнавши частку ОСОБА_1 у ньому в розмірі 3/5, а частку ОСОБА_2 в розмірі 2/5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 3/5 частини вартості спільно нажитого у шлюбі майна - міжкімнатних дверей з дверними коробками та облицюванням в зборі в кількості шести одиниць, на загальну суму 20198.40 грн.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2017 року шлюб, зареєстрований 04 листопада 2016 року виконкомом Тинненської сільської ради Сарненського району Рівненської області, актовий запис №24 між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 розірвано.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації в розмірі 3/5 частини вартості спільного нажитого у шлюбі майна в сумі 20198,40 грн. залишено без розгляду.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - Волнянський Г.Н. вважає його, в частині залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, незаконним, необґрунтованим, таким що ухвалене з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує на те, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 207 та ч.2 ст. 208 ЦПК України з приводу залишення заяви без розгляду сум мав постановити тільки ухвалу, а не рішення, яка оскаржується окремо від рішення.

Зазначає про те, що 12 серпня 2017 року ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_1, що стверджено свідоцтвом про шлюб, копія якого є наявною у матеріалах справи) згідно візи НОМЕР_1 (на ім."я ОСОБА_1) поїхала на заробітки в Польщу, звідки має повернутися 14 січня 2018 року. По цій причині вона до вказаної дати не могла прийняти участі в судовому розгляді справи і про це представник письмово повідомляв суд відповідною заявою, в якій просив відкласти розгляд справи та наступне засідання у ній призначити не раніше названої дати.

Вважає, що суд першої інстанції за заявою представника ОСОБА_1 згідно положення ст.ст.169,191 ЦПК України повинен був відкласти розгляд справи, однак пославшись на те, що ОСОБА_1 особисто отримала судовий виклик на 28.11.2017 року ухвалив рішення про залишення її позову без розгляду.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване ухвалу (рішення) скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В поданих ОСОБА_2 запереченнях на апеляційну скаргу, зазначає про те, що згідно ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Жодного об'єктивного, допустимого і достовірного доказу неправильності чи несправедливості постановленого місцевим судом рішення в апеляції не наведено.

Вказує на те, що всупереч ч.3 ст. 27 ЦПК України ОСОБА_1 надані їй процесуальним законом права здійснювала недобросовісно, а процесуальні обов'язки не виконувала зовсім. Вважає, що з її вини призначені судом засідання на 26.04., 16.05, 29.05, 12.06, 27.06, 08.07.2017 року не відбувались. В подальшому всупереч ст. 77 ЦПК України ОСОБА_1, не попередивши суд про місце свого перебування, буцімто виїхала за кордон і в судове засідання, призначене на 08 листопада 2017 року не з'явилась, судове засідання не відбулося, слухання справи призначено на 28 листопада 2017 року, про що особисто вона отримала повістку. На підставі викладеного просив апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Волнянського Г.Н. - залишити без задоволення, а рішення Сарненського районного суду без змін.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу сторонами не оскаржене, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

15 грудня 2017 року набирала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації в розмірі 3/5 частини вартості спільного нажитого у шлюбі майна в сумі 20198,40 грн.. суд першої інстанції керувався ч.3 ст. 169 ЦПК України та виходив з того, що розгляд справи призначався на 08.11.2017 року та 28.11.2017 року, двічі в судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення. Подані представником ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням останньої за кордоном, не підтверджено належними доказами та не взято судом до уваги.

Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи;

Відповідно до ст. 215 ЦПК України (чинною на момент постановлення оскаржуваного рішення) у формі рішення ухвалюється той судовий акт, яким справа вирішується по суті. Закон не передбачає включення до резолютивної частини рішення висновків з процесуальних питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті. Тому в цій частині неприпустимо вирішувати такі питання про залишення заяви без розгляду тощо. Висновки з таких питань викладаються у формі ухвал (ч.2 ст. 208 ЦПК), які постановляються у вигляді самостійного процесуального документа і можуть постановлятися одночасно з рішенням. Такі роз'яснення були надані Верховним Судом України у Постанові Пленуму № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» (п.18).

Згідно тексту судового рішення, позивач за зустрічним позовом та її представник не з'явились в судове засідання 08.11.2017 року та 28.11.2017 року, причини неявки суду не повідомили.

Місцевий суд дослідив обставини неявки сторони в судове засідання та дав належну оцінку, однак не звернув уваги на вимоги ст.207 і ч.2 ст.208 ЦПК України та припустився помилки, яка підлягає усуненню шляхом постановлення процесуального документа визначеного законом, а тому справу в частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації частини вартості спільно нажитого майна подружжям слід повернути до місцевого суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367, п.6 ч.1 ст. 374, 381,382 383,384, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Волнянського Г.Н. задовольнити.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2017 року скасувати в частині стягнення грошової компенсації.

Справу в цій частині направити до місцевого суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук