АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.

при секретарі Телятник І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві, третя особа: Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,

Справа №755/7182/16-ц

№ апеляційного провадження:22-ц/796/1060/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Катющенко В.П.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.

встановила:

у квітні 2016р. позивач звернувся до суду з позовом, який неодноразово змінював та уточнював, і остаточно просив стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві вартість автомобіля в сумі 233 590грн. та вартість додаткового обладнання на автомобіль для ручного керування автомобілем без обох ніг в сумі 42 457грн. 33коп.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 1 березня 1984р. при спорудженні «Водогрязелечебницы», за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 34, він отримав трудове каліцтво, внаслідок якого став інвалідом І групи безстроково, з постійним стороннім доглядом, паралічем обох ніг, 100% втратою професійної працездатності, втратою контролю над функціями тазових органів. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2003 року стягнуто з ПАТ трест «Київміськбуд-6» 14 990грн. на придбання транспортного засобу, автомобіля «Таврія» з ручним керуванням.

Позивач стверджував, що заміна автомобілів, отриманих інвалідами, яким групу інвалідності встановлено безстроково, провадиться після закінчення десятирічного строку експлуатації, на підставі раніше виданого висновку МСЕК про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем, без повторного медичного огляду, з обов'язковим урахуванням висновку лікувально-профілактичного закладу про спроможність інваліда керувати автомобілем на момент прийняття рішення про забезпечення автомобілем.

Позивач посилався на те, що згідно медичної довідки №05578 від 10 вересня 2013р. він придатний до керування транспортним засобом категорії «В1» та «В», та потребує заміни автомобіля з ручним керуванням та додаткового устаткування.

Позивач стверджував, що звертався до заподіювача шкоди ПАТ трест «Київміськбуд-6» із заявою про оплату рахунків на придбання автомобіля з ручним керуванням, проте відповіді не отримав.

- 2 -

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року у позові відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог з урахуванням клопотання від 5 вересня 2016р. про збільшення позовних вимог.

Позивач посилається на неповне з'ясування судом всіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, неналежну оцінку наданих суду доказів, згідно яких він повинен бути забезпечений транспортним засобом, має право на керування транспортним засобом.

Позивач зазначає, що має право на заміну автомобіля з ручним керуванням відповідно до постанови КМУ №999 від 19 липня 2006р., проте йому було безпідставно відмовлено як ПАТ трест «Київміськбуд-6», з вини якого було отримано каліцтво, так і Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.53, 71 т.2), двічі у судове засідання не з'явився, подавши клопотання про зупинення апеляційного провадження, посилаючись на неможливість явки до апеляційного суду у зимовий період за станом здоров'я.

Колегія суддів відмовила у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу.

У підтвердження свого клопотання позивачем надана довідка лікаря ОСОБА_5 від 4 січня 2018р. про перебування позивача на амбулаторному лікуванні. Проте, вказана довідка не містить інформації про тривале захворювання позивача, яке позбавляє його можливості з'явитися до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для зупинення апеляційного провадження не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Апеляційне провадження у даній справі відкрито ухвалою від 23 листопада 2017р.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

За таких обставин, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу у відсутність позивача.

Відповідач та третя особа, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.54, 55, 68, 72 т.2), своїх представників у судове засідання 16 січня 2018р. не направили, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись із запереченнями Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві на

- 3 -

апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що у результаті нещасного випадку на виробництві 1 березня 1984р., позивач втратив 100% працездатності, йому встановлена 1 група інвалідності.

Згідно довідки № 105 від 21 травня 1991р., виданої міською центральною ЛТЕК м. Києва, ОСОБА_1 придатний до керування автомототранспортом.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003р. з тресту «Київміськбуд-6» на користь ОСОБА_1 стягнуто 14 990грн. на придбання транспортного засобу - автомобіля «Таврія» з ручним керуванням.

Однак, автомобіль позивачем придбаний не був.

Згідно акту прийому-передачі № 10/184 від 9 червня 2004р. ВАТ «Трест «Київміськбуд-6» передав особову справу ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Києві для подальшої виплати страхових платежів та інших виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

У зв'язку із відмовою ОСОБА_1 отримувати страхові та інші платежі, постановою № 09/592-3м управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві від 10 грудня 2004р. припинено виплату ОСОБА_1 страхових сум і виплати на медичну та соціальну допомогу.

Згідно медичної довідки від 10 вересня 2013р., виданої ТОВ «Лаян Віннер», ОСОБА_1 придатний до керування транспортним засобом категорії «В1» та «В» і йому видано посвідчення водія.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та безпідставності.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування» Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Частиною 3 та 5 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення). За наявності медичних показань для одержання автомобіля і наявності або відсутності протипоказань до керування ним, Фонд забезпечує потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, організовує та оплачує навчання водінню автомобіля, а також виплачує компенсацію на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в порядку та на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

У разі самостійного придбання потерпілим автомобіля його вартість компенсує Фонд у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою № 999 Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006р. (далі Порядок),

- 4 -

передбачено, що забезпечення автомобілями інвалідів за місцем реєстрації здійснюється Міністерством соціальної політики Автономної Республіки Крим, відповідними структурними підрозділами соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій або управліннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі

Статтею 2 Порядку визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з отриманням автомобілів та підготовкою їх до експлуатації, здійснюється для осіб, інвалідність яких пов'язана з трудовим каліцтвом, що настало від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Автомобілі для інвалідів унаслідок трудового каліцтва придбаваються Фондом соціального страхування та видаються управліннями виконавчої дирекції.

Підставою для забезпечення інвалідів автомобілями є заява, документи, зазначені у пункті 34 цього Порядку, та висновок обласної, центральної міської у м. Києві та Севастополі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії про наявність в інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним залежно від умов забезпечення автомобілем, зазначених у пунктах 29-31 цього Порядку (стаття 3 Порядку).

Згідно статті 34 Порядку для взяття на облік інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда подає до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації, а інвалід унаслідок трудового каліцтва - до відділення виконавчої дирекції, заяву, форма якої затверджується Мінсоцполітики.

До заяви, що реєструється у спеціальному журналі обліку, додаються: копія довідки МСЕК про групу та причину інвалідності, а для дітей-інвалідів - копія медичного висновку; паспорт (для інваліда, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда), який після перевірки паспортних даних, зазначених у заяві, повертається заявнику, та копія свідоцтва про народження; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера інваліду та члену сім'ї, якому передається право користування автомобілем, законному представнику недієздатного інваліда, дитини-інваліда (після перевірки даних, наведених в заяві, повертається заявнику); документ про реєстрацію місця проживання члена сім'ї, іншої особи, яким передається право користування автомобілем; для інвалідів унаслідок трудового каліцтва - копія акта про нещасний випадок на виробництві або акта розслідування професійного захворювання і довідка про перебування на обліку у Фонді соціального страхування.

З матеріалів справи вбачається, що до дня звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 не звертався до Управління виконавчої дирекції Фонду у місті Києві із заявою про надання йому автомобіля. Така заява ним була подана 22 березня 2017р., під час судового розгляду даного позову. Листом Управління виконавчої дирекції Фонду у місті Києві від 6 квітня 2017р. у задоволенні заяви позивача було відмовлено у зв'язку із не перебуванням ОСОБА_1 на обліку у Фонді соціального страхування та запропоновано подати відповідну заяву для отримання страхових виплат та виплат на медичну та соціальну допомогу.

Отже, згідно вищевикладених норм матеріального права не передбачено право позивача, як інваліда унаслідок трудового каліцтва, отримувати від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві грошові кошти на придбання автомобіля. Вказані норми передбачають право на отримання компенсації у разі придбання автомобіля за власний кошт.

Посилання в апеляційній скарзі на п. 14 Порядку, як на підставу задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає безпідставним.

- 5 -

Згідно вказаного пункту заміна автомобілів, отриманих інвалідами, законними представниками недієздатних інвалідів, дітей-інвалідів через структурні підрозділи соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції, яким групу інвалідності встановлено безстроково, провадиться на підставі заяви інваліда, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда після закінчення десятирічного строку експлуатації на підставі раніше виданого висновку облМСЕК (ЦМСЕК, КрМСЕК) про наявність медичних показань для забезпечення автомобілем без повторного медичного огляду з обов'язковим урахуванням висновку лікувально-профілактичного закладу про спроможність інваліда керувати автомобілем на момент прийняття рішення про забезпечення автомобілем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не отримував автомобіль через структурні підрозділи соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції, а також ним не був придбаний автомобіль на грошові кошти, які були стягнені рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003р. на придбання ним автомобіля, тому підстав для застосування вказаної норми матеріального права для вирішення даного спору не має.

Також вказана норма не є підставою для стягнення грошових коштів з відповідачів для придбання автомобіля на користь позивача.

Безпідставним є посилання у апеляційній скарзі на положення ст. 1195 ЦК України, оскільки правовідносини сторін не регулюються вказаною нормою матеріального права, а регулюються спеціальним законом, норми якого зазначені вище.

Доводи апеляційної скарги про те, що Управління виконавчої дирекції Фонду у місті Києві неправомірно відмовив у задоволенні заяви позивача про надання автомобіля або придбання автомобіля або оплати вартості автомобіля у сумі 276 047,33грн., не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не оскаржував у визначеному законом порядку вказану відмову та не заявляв таких позовних вимог при розгляді даної справи судом першої інстанції.

Крім того, положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядком забезпечення інвалідів автомобілями визначено, що надання автомобілів здійснюється у порядку черговості, а під час судового розгляду було встановлено, що позивач не перебуває на обліку осіб, які забезпечуються автомобілями у порядку, встановленому нормами вказаного закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 23 січня 2018 року.

Головуючий:

Судді: