П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №569/11079/17

провадження №22-ц/787/224/2018

25 січня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В.(суддя -доповідач), Григоренка М.П., Шимківа С.С.

учасники справи:

позивач -ОСОБА_3

відповідач - Відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод тракторних агрегатів"

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області в складі судді - Панас О.В. від 1 грудня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

17 липня 2017року ОСОБА_3 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" про стягнення компенсації втрат частини грошових доходів у зв'язку з невиплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненню відповідно до ст. 117 КЗпП України.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Рівненського міського суду від 24.12.2014 року по справі №569/19317/14-ц з ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" стягнуто на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 43716 грн. 10 коп.

Також, рішенням Рівненського міського суду від 14.09.2015 року по справі №569/7787/15-ц з ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" на її користь стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 9926 грн. 80 коп.

За зазначеними рішеннями Рівненським міським судом видані виконавчі листи, відділом ПВР управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області винесені постанови про відкриття виконавчого провадження. Листом № 01-02/т/17 від 09.10.2015 відповідач ВАТ "РЗТА" визнав кредиторську заборгованість ОСОБА_3

Однак, на даний час рішення Рівненського міського суду від 24.12.2014 року та 14.09.2015 року відповідачем - ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" не виконані, внаслідок чого відбувається знецінення доходу, встановленого рішеннями суду у вигляді середньої заробітної плати.

З врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути з ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" на її користь компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з невиплатою середньої заробітної плати у розмірі 43716 грн. 10 коп. за період з лютого 2015 р. по серпень 2017 р. згідно з Рішенням Рівненського міського суду від 24.12.2014 р. в сумі 30116 грн. 02 коп. та компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з невиплатою середньої заробітної плати у розмірі 9926 грн. 80 коп. за період з жовтня 2015 р. по серпень 2017 р. згідно з рішенням Рівненського міського суду від 14.09.2015 р. в сумі 2302 грн. 02 коп.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 1 грудня 2017 року відмовлено ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову.

В поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_3 покликається на його незаконність в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що у відповідності до ст.ст. 2, 34 ЗУ "Про оплату праці" середня заробітна плата за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсація втрати частини грошових доходів у вигляді заробітної плати входять до структури заробітної плати працівника.

Висновок суду про те, що компенсація в розмірі 4427 грн. 36 коп. за період з грудня 2010 р. по серпень 2014 р. фактично стягнута повторно не відповідає дійсності, оскільки згідно її позовної заяви від 2.06.2015 р. про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, компенсації втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати від розрахованої суми компенсації у розмірі 6355 грн. 24 коп. за період з грудня 2010 р. по березень 2015 р. виключена сума компенсації у розмірі 1927грн. 88коп. за період з грудня 2010 р. по серпень 2014 р., яка встановлена рішенням Рівненського міського суду від 26.09.2014 р. у справі №569/8415/14-ц.

Згідно п. 2.1 рішення КСУ від 15.10.2013 р. №8-рп/2013 під заробітною платою, що належить працівникові, або за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗпПУ оплатою праці, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Безпідставним є висновок суду в оскаржуваному рішенні про те, що протягом трьох місяців з дня виплати середнього заробітку вона до суду з будь-якими позовами не зверталась, так як після остаточного розрахунку ВАТ "РЗТА" з нею, який відбувся 29.04.2015р., вона 2.06.2015р. звернулась до Рівненського міського суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по 29.04.2015р., компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Крім того, судом першої інстанції грубо порушено норми ч.3 ст.61 ЦПК України та проігноровано преюдиціальність обставин, встановлених в ухвалі Апеляційного суду Рівненської області від 5.10.2017р. у справі №569/11309/17, відповідно до якої визнано середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні складовою частиною заробітної плати (додатковою заробітною платою).

З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити рішення про задоволення її позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України, на яке покликається позивачка в апеляційній скарзі,строки встановлені ч. 2 ст.233 КЗпП України застосовуються до вимог про індексацію заробітної плати та компенсації втрати частин зарплати в зв'язку з порушення строків її виплати, а не компенсацію втрати частини середнього заробітку. Доводить, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є за своєю суттю компенсаційною виплатою, та не є зарплатою як періодичний платіж і законодавством про працю строки йог виплати не визначені, тому компенсація, передбачена ст.34 ЗУ «Про оплату праці» на середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не нараховується. Рішення судом першої інстанції постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, просить її відхилити.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської

області від 26.09.2014 року стягнуто з ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в розмірі 10592,73 грн. та 1927,88 грн. компенсації втрати частини заробітку, а всього12520,61 грн.

Згідно розпорядження головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Рівненській області №вп 47055126 від 24 квітня 2015 року ОСОБА_3 було перераховано 12520,61 грн.

Також судом встановлено, що 24 грудня 2014 року рішенням Рівненського міського суду з відповідача на користь ОСОБА_3 стягнуто 43716,10 грн. компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1.02.2013 року по 30.11.2014 року.

Рішенням Рівненського міського суду від 14 вересня 2015 року по справі № 569/7787/15-ц, стягнуто з ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 9926 грн. 80 коп. за період з 1.12.2014р. по 29.04.2015р. та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з грудня 2010р. по березень 2015р. в сумі 4427,36 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення компенсації втрат частини грошових доходів, позивачка покликається на невиконання відповідачем рішень Рівненського міського суду від 24 грудня 2014 року та 14 вересня 2015 року, якими стягнуто на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Те, що вказані рішення суду про стягнення середнього заробітку не виконані і на даний час ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" не заперечується.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з п. 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1427, компенсація працівникам проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більше як на один відсоток.

Згідно ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Структуру заробітної плати визначено у ст. 2 Закону України "Про оплату праці", якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Статті 116, 117 КЗпП України структурно віднесені до розд. VII «Оплата праці» указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Таким чином, враховуючи, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, має разовий характер, законодавством про працю строки її виплати не визначені, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для нарахування на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні сум компенсації втрати позивачем частини доходів у зв'язку з порушенням строків його виплати.

За наведеного, покликання позивачки на те, що у середня заробітна плата за весь час затримки розрахунку при звільненні та компенсація втрати частини грошових доходів у вигляді заробітної плати входять до структури заробітної плати працівника, не заслуговують на увагу, оскільки середній заробіток не є періодичним платежем та компенсація, передбачена ст.34 Закону України "Про оплату праці" на нього не нараховується.

Разом з тим, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково зазначив, що рішенням Рівненського міського суду від 14.09.2015 року по справі № 569/7787/15-ц повторно стягнуто з ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" на користь ОСОБА_3 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з грудня 2010 р. по серпень 2014 р., оскільки як вбачається із позовної заяви ОСОБА_3 від 2.09.2015 року, яка була повністю задоволена вказаним рішенням суду, остання просила стягнути на її користь компенсацію втрати частини доходу за даний період за мінусом компенсації в розмірі 1927 грн. 88 коп., стягнутої рішенням Рівненського міського суду від 26.09.2014 року.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 1 грудня 2017 року змінити.

Виключити із двадцять першого абзацу мотивувальної частини рішення слова: "при цьому вказана компенсація за період грудня 2010р. по серпень 2014р. фактично стягнута повторно".

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: Бондаренко Н.В.

Григоренко М.П.

Шимків С.С.