ПОСТАНОВА
Іменем України
2 грудня 2009 року справа № 2а-14526/09/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя: Букіна Л.Є.
при секретарі судового засідання: Росітюк Є.В.,
за участю: представника позивача: Коваленко Д.Г.,
представника відповідача: Галіцина О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську про зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області 04.11.2009 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську про зобов’язання включити в акти щомісячних звірок суми виплаченої державної адресної допомоги і витрат на її доставку та відшкодувати усі суми виплаченої державної адресної допомоги і витрат на її доставку за період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 121 534, 49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську відмовляється включити до акту звірки витрати, що підлягають відшкодуванню на підставі списків осіб, яким виплачено державну адресну допомогу, витрат на доставку державної адресної допомоги, усього на суму 21 534, 49 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив позов задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпродзержинську частково відшкодувало Управлінню Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області витрати, пов’язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідач відмовляється відшкодовувати витрати на виплату державної адресної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що немає норми закону, згідно якої Пенсійний фонд України здійснює виплату державної адресної допомоги за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Такі виплати повинні фінансуватися із Державного бюджету України.
У судовому засіданні встановлено та підтверджено належними доказами, що Позивач провів виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Списки осіб, яким виплачено пенсію надавались відповідачу для проведення розрахунків (а.с.5-20). Сторонами підписано акти щомісячної звірки витрат по особовим справам за квітень-грудень 2008 року. Відповідно до цих актів загальна сума витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги складає 121 534,49 грн. (а.с.21-28), проте Відповідач цю суму не прийняв до заліку і не відшкодовує Позивачу.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основ) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
- пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;
- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
- допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
- профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;
- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;
- допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;
- пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Статтями 8, 10, 81 Закону України від 05.11.91 року №1788 «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон №1788) встановлено, що пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюються органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.
Відповідно до ст. 21 Закону України від 23.09.99 № 1105 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі - Закон № 1105) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку (ст. 28 Закону № 1105).
Пунктом 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України, та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03 № 5-4/4, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.03 за № 376/7697, (далі - Порядок) встановлено наступне.
Органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих. За її результатами складається акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, який подається відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків (п. 6 Порядку).
Згідно п.7 Порядку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Отже, відповідно до вимог Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки.
Посилання представника позивача на те, що нормативно-правовий акт, на підставі якого виплачується державна адресна допомога, прийнято пізніше ніж Порядок, і тому державна адресна допомога відсутня у переліку сум, які підлягають відшкодуванню, і таким чином ці суми підлягають відшкодуванню з Відповідача, суд вважає необґрунтованим з наступних підстав.
Так, Фонд соціального страхування від нещасних випадків, відповідно до статті 46 Закону №1105 провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:
- внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;
- капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
- прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;
- коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені з страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
- добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.
Крім того, статтею 20 Основ передбачено, що основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, будь-які страхові виплати, що здійснюються Фондом складаються на підставі страхових внесків роботодавців, як страхувальників, які і є основним джерелом надходжень до фонду і мають використовуватися виключно за їх цільовим призначенням.
Страховими виплатами, відповідно до статті 28 Закону № 1105 є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;
4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Суд зазначає, що відповідно до статті 25 Закону № 1105 усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Таким чином, зазначеним Законом визначені як об'єкти, які підлягають виплаті застрахованим особам Фондом, так і об'єкти, які підлягають відшкодуванню Фондом у разі виплати таких сум іншими страховиками. До зазначених витрат не належать будь-які додаткові види соціальної допомоги, які не включені до статей 21, 22, 24 Закону № 1105.
Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону № 1788 здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі – Закон № 1058) непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Зазначена гарантія щодо пенсійного забезпечення непрацездатних громадян закріплена також у статті 28 цього Закону, якою встановлений мінімальний розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
В доповнення зазначених статей Кабінетом Міністрів України у 2008 році прийнято постанову, якою регулюється питання надання додаткових державних гарантій певному колу осіб у вигляді щомісячної державної адресної допомоги у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму.
Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» пунктом 1 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Зазначеною постановою передбачено, що такі виплати здійснюються за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Відповідно до ч.8 статті 36 Закону № 1058 пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (Закон № 1105).
При цьому до страхових виплат, передбачених Законом № 1105, державна адресна допомога, що визначена Постановою КМУ № 265 не включається.
Отже суд приходить до висновку, що дія зазначеної Постанови не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.
З викладених вище норм чітко вбачається додатковий характер зазначеної виплати.
Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом – суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:
сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Цей перелік є вичерпним. У цьому переліку відсутні такі виплати як державна адресна допомога до пенсії, яка призначена і виплачена позивачем згідно Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265.
Державна адресна допомога до пенсії відсутня у переліку сум, що підлягають виплаті за статтею 21 Закону № 1105. Також зазначений перелік не має норм посилання чи розширених норм, що також, враховуючи вищенаведені доводи, не дозволяє суду застосувати його за аналогією закону.
Доказом цього є також і той факт, що Закон України "Про пенсійне забезпечення" передбачає лише поняття «цільова грошова допомога».
Суд зазначає, що державна адресна допомога та підвищення до пенсії не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 визначено, що вона є додатковою доплатою до пенсії.
Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття.
Таким чином, відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми державної адресної допомоги, а також підвищення до пенсії.
Відповідно до частини 7 статті 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Однак в даному випадку нормативно-правовим актом, яким врегульовано порядок відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату зазначеного виду пенсій є Постанова Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5, якою не передбачено відшкодування щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії.
Також, форма акту щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання затверджена Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5 не містить рядка про включення до актів цих сум.
Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2009 рік» від 11 березня 2009 р. № 235 та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік» від 30 січня 2008 р. № 30 визначено, що кошти на пенсійне забезпечення військовослужбовців, виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами перераховуються з Державного бюджету України як дотація. До таких виплат також належить і щомісячна адресна допомога, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265. У свою чергу, дотація - міжбюджетний трансферт, яка надається на безоплатній та безповоротній основі з вищестоящого бюджету нижчестоящому у випадку, коли у відповідного бюджету недостатньо доходів для фінансування певних видатків. За таких обставин, можна зробити висновок, що кошти виплачені, як щомісячна адресна допомога не підлягають поверненню, як такі, що надані безоплатно та безповоротно.
Суд вважає помилковим посилання представника Відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 18.09.2004 року №1215, відповідно до якої затверджено Механізм перерахування коштів, які спрямовуються на виплату щомісячної державної адресної допомоги до пенсії (дотації), оскільки норми цієї постанови Кабінету Міністрів України не застосовуються при наданні щомісячної державної адресної допомоги, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 265.
Отже, з урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю .
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 07.12.2009р.
Суддя Л.Є. Букіна