Справа № 22-ц-4758/2008 р Головуючий в суді 1 інстанції Гордєйчик Т.Ф.
Доповідач Горбань В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року листопада місяця „10" дня колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Горбань В.В.
Суддів: Курської А.Г.
Кірюхіної М.А.
При секретарі: Ганієвій Е.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Алуштинської міської ради, ОСОБА_2, Комунального підприємства «Управління міського господарства», 3 особа -ОСОБА_3, про усунення перешкод власністю, відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
11 серпня 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Алуштинської міської ради про усунення перешкод власникові, відшкодування моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 Відповідачі за договором оренди надали у користування підприємцеві ОСОБА_2 приміщення протирадіаційного укриття, яке розташовано у підвальному приміщенні під квартирою позивачки. Посилається на те, що орендатор ОСОБА_2 використовує приміщення під склад спиртних напоїв, у зв'язку з чим цілодобово під вікнами позивачки здійснюються навантажувально-розвантажувальні роботи, шум, стук металевими гратами та шиферним покриттям, які ОСОБА_2 встановив без згоди власника будинку. Зазначеними діями спричиняються перешкоди у користуванні квартирою, порушуються умови життя, вона не може спокійно засинати, від чого морально страждає. Крім того, шиферне покриття безпосередньо примикає до балкону квартири позивачки, створює загрозу проникнення через балкон. Металеві грати перешкоджають руху у випадку надзвичайної ситуації. Зберігання у підвалі жилого будинку легко займистих речовин небезпечно для життя. Просила зобов'язати Алуштинсьбку міську раду, як власника підвального приміщення, демонтувати металеву огорожу і шиферне покриття, стягнути моральну шкоду у розмірі 1600 грн. Під час розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги і просила зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати металеву огорожу і шиферне покриття та стягнути з нього моральну шкоду у розмірі 1000 грн. і судові витрати по сплаті судового збору, а з відповідачів -Алуштинської міської ради та Комунального підприємства «Управління міського господарства» стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі по 300 грн. з кожного.
Ухвалою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2005 року до участі у справі у якості співвідповідача притягнуто Комунальне підприємство «Управління міського господарства».
Ухвалою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від . 08 вересня 2006 року до участі у справі у якості співвідповідача притягнуто ОСОБА_2.
Ухвалою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2006 року у якості 3 особи, яка не заявляє самостійних вимог, притягнено ОСОБА_3
Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Алуштинської міської ради, ОСОБА_2, Комунального підприємства «Управління міського господарства», 3 особа - ОСОБА_3, про усунення перешкод власністю та стягнення моральної шкоди відмовлено.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1. принесено апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати з ухваленням нового про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивачки, відповідача ОСОБА_2 та його представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності. При цьому визнав встановленим, що право позивачки як власника квартири відповідачами не порушено і не підлягає судовому захисту.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Як убачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, яка розташована на першому поверсі (а.с. 24).
Власником підвального приміщення зазначеного житлового будинку є Алуштинська міська рада.
На підставі розпорядження міського голови м. Алушта від 01.10.2001 року № 01-3/445 р між виробничим управлінням житлового-комунального господарства м. Алушта та приватним підприємцем ОСОБА_2 01.04.2002 року був укладений договір оперативної оренди підвального приміщення площею 92,0 кв.м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради № 823 від 12.09.2003 року «Про продовження терміну дії договору оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 підприємцю ОСОБА_2» було доручено КП «Управління міського господарства» м. Алушта продовжити строк дії договору оренди з підприємцем ОСОБА_2 на 5 років (а.с. 25).
Згідно з розпорядженням голови Алуштинської міської ради за № 01-3/503 від 05.11.2002 року інваліду першої групи ОСОБА_3 надане в оренду нежиле підвальне приміщення площею 48 кв.м для розміщення майстерні для виготовлення м'якої іграшки строком на 3 роки за адресою:: АДРЕСА_1 (а.с. 151).
На підставі рішення 25 сесії 4 скликання Алуштинської міської ради від 21.12.2005 року та відповідно з додатковим погодженням до договору оперативної оренди нерухомого майна від 05.11.2002 року ОСОБА_3 надане зазначене приміщення в повне господарське ведення (а.с. 128).
Дані договори оренди у встановленому законом порядку не визнані недійсними і є чинними на час вирішення спору у суді.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що шиферне покриття і металеві грати в підвальне приміщення встановлено орендарем ОСОБА_2 і такі конструкції належать саме йому.
Проти зазначених обставин у суді першої інстанції не заперечували сторони.
Із матеріалів справи і пояснень позивачки в судових засіданнях убачається, що її вимоги заявлені на підставі ст. 391 ЦК України з посиланням на те, що незаконні дії відповідача ОСОБА_2, які пов'язані з самовільним встановленням металевої огорожі (грати) та шиферного покриття, порушують її права як власника квартири, яка
розташована на першому поверсі будинку над підвальним приміщенням, яке знаходиться в користуванні відповідача на підставі договору оренди.
Таким чином, у даному випадку предметом доказування є порушення прав власника, які виявляються в перешкодах і незручностях користування квартирою, погіршенням її стану та інше.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що шиферне покриття та металеві грати безпосередньо до квартири АДРЕСА_1 не приєднуються і право позивачки як власника зазначеної квартири щодо здійснення належного користування своєю квартирою не порушено. При цьому виходив з аналізу наданих сторонами доказів та висновку судово-технічної експертизи № 578 від 31.08.2007 року, яким дана оцінка з урахуванням правил ст. 212 ЦПК України.
За таких обставин, виходячи з правил статті 391 ЦК України та встановивши при вирішенні спору, що дії з боку відповідача ОСОБА_2 щодо встановлення металевої огорожі і шиферного покриття не порушують прав позивачки як власника квартири по здійсненню належного користування своїм майном, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог і правильно відмовив у задоволенні позову.
Що стосується висновків суду щодо недоведеності позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів з ними погоджується, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.
Колегія судів вважає, що при вирішенні спору незаконних дій з боку відповідачів щодо встановлення металевої огорожі і шиферного покриття та порушення цими діями прав позивачки як власника не встановлено, а тому немає підстав для покладання на відповідачів обов'язку по відшкодуванню ОСОБА_1 моральної шкоди на підставі статті 1167 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивачка не надала доказів, які б могли спростувати висновки викладені в рішенні суду першої інстанції.
Що стосується доводів апеляційної скарги про доведеність та наявність доказів вини відповідача ОСОБА_2 щодо порушення її прав як власника квартири, яка розташована над підвальним приміщенням, на здійснення належного користування своєю квартирою, то вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, висновками експерта.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що незаконними діями відповідача порушуються права ЖБК «Фестивальний» як власника житлового будинку АДРЕСА_1 колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки ЖБК «Фестивальний» про дані порушення вимог не заявлено, а ОСОБА_1 не має належних повноважень на представництво інтересів ЖБК при вирішенні даного спору щодо порушення його прав як власника будинку незаконними діями з боку відповідача.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не дав належної оцінки доказам, наданим позивачкою, а тому необгрунтовано відмовив у задоволенні позову, є безпідставними.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, зокрема, висновкам експертиз, поясненням свідків згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Інші доводи апеляційної скарги не містять достатніх безумовних правових підстав для скасування рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.