АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - Дембовського С.Г.
суддів - Дмитренко Г.М., Григор’євої І.В.
за участю прокурора - Гуменюк Л.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 01 грудня 2009 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючий, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, такий, що не судимий,
засуджений за ст. 296 ч. 4 КК України на 6 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської клінічної лікарні №17 грошові кошти в сумі 944 грн. 85 коп., за лікування потерпілої ОСОБА_2
ОСОБА_1 вироком суду визнаний винним та засуджений за хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Як встановив суд, злочин вчинено за таких обставин.
ОСОБА_1 28.03.2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, біля будинку № 56-Б по вул. Зодчих в м. Києві, підійшов до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановленої слідством особи та став виражатись на адресу потерпілої ОСОБА_3 нецензурною лексикою та образливими словами, чим принизив честь та гідність останньої. Потерпіла ОСОБА_3 стала відходити від ОСОБА_1, але той продовжував виражатись на її адресу нецензурною лексикою та образливими словами, а також безпричинно наніс удар рукою ОСОБА_3 в ліве плече.
Справа № 11-а-402/2010 Головуючий у 1-ій інстанції - суддя Бандура І.С.
Категорія ст. 296 ч. 4 КК України Доповідач – суддя Дмитренко Г.М.
Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_1 дістав з кишені свого одягу, невстановлений слідством гострий предмет, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, оголив його лезо і став розмахувати ним перед потерпілою ОСОБА_3
В цей час ОСОБА_5, з метою припинення хуліганських дій ОСОБА_1, підбігла до останнього та вибила з його руки даний предмет, тим самим припинила хуліганські дії ОСОБА_1, після чого ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник.
Крім цього, ОСОБА_1 28.03.2009 року, приблизно о 23 год. 3 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на території спортивного майданчику по бульвару Ромена Ролана, 5-А в м. Києві, підійшов до громадянок ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановленої слідством особи та став вимагати пригостити його спиртним. З метою уникнення конфлікту з ОСОБА_1, потерпіла ОСОБА_2 пригостила його пивом та запропонувала відійти від них і не заважати спілкуватись. Почувши це, ОСОБА_1 став виражатись на адресу потерпілої ОСОБА_2 нецензурною лексикою та образливими словами, а також безпричинно наніс удар рукою потерпілій ОСОБА_2 в обличчя.
Продовжуючи далі свої хуліганські дії, ОСОБА_1, дістав з кишені свого одягу, невстановлений слідством гострий предмет, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, оголив його лезо і умисно наніс два удари в груди потерпілій ОСОБА_2, чим заподіяв останній легкі тілесні ушкодження.
В цей час ОСОБА_5, з метою припинення хуліганських дій ОСОБА_1, підбігла до останнього та словесно стала заспокоювати його, тим самим припинила хуліганські дії ОСОБА_1, після чого ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник, однак згодом був затриманий працівниками міліції.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на те, що досудове слідство проведено однобічно, очні ставки, відтворення і слідчі дії були проведені не в повному обсязі, з матеріалів справи неможливо визначити форму вини і мотиви його дій, залишились не з’ясованими причини істотних суперечностей в показах свідків і в доказах на яких ґрунтується обвинувачення, не були перевірені його доводи про те, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в стані алкогольного сп’яніння, висновки суду не підтверджуються доказами дослідженими на судовому засіданні.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню за таких підстав.
Суд повно, всебічно, допитавши підсудного, потерпілих, свідків, дослідивши всі наявні докази в матеріалах справи, оцінивши їх в сукупності, правильно дійшов до висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який він засуджений вироком районного суду.
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ст. 296 ч. 4 КК України, відповідає фактичним обставинам справи встановленим судом.
Мотивуючи висновки про винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд обґрунтовано послався на показання потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4
Потерпіла ОСОБА_3 як в судовому засіданні /т. 1 а.с. 265-266/, так і на очній ставці з засудженим ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 93-99/ давала показання щодо обставин вчинення злочину та стверджувала, що саме ОСОБА_1 безпричинно рукою, стиснутою в кулак, штовхнув її в плече, після чого дістав з кишені ніж і став ним розмахувати перед її обличчям, при цьому виражаючись в її адресу нецензурною лексикою.
Потерпіла ОСОБА_2 як в судовому засіданні /т. 1 а.с. 267-269/, так і на досудовому слідстві /т.1 а.с. 43-49/ також давала показання, що саме ОСОБА_1 підійшов до неї та громадянок ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_4, та став вимагати пригостити його спиртним. З метою уникнення конфлікту з ОСОБА_1, вона пригостила його пивом та запропонувала відійти від них і не заважати спілкуватись. Однак, ОСОБА_1 став виражатись на її адресу нецензурною лексикою та образливими словами, а потім безпричинно наніс їй удар рукою, стиснутою в кулак по обличчю. З метою уникнення конфлікту з ОСОБА_1 вона стала відходити від останнього в напрямку ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_4. В цей час вона відчула гострий біль у правій верхній частині грудей і почула крик дівчат, щоб вона втікала, тому що у ОСОБА_1 був ніж. Він наніс їй один удар в спину та два удари ножем.
Свідок ОСОБА_4 як в судовому засіданні /т. 1 а.с. 273-275/, так і на очній ставці з засудженим ОСОБА_1 /т.1 а.с. 88-92/ підтвердила обставин вчинення злочину та стверджувала, що саме ОСОБА_1 безпричинно рукою, стиснутою в кулак, штовхнув потерпілу ОСОБА_3 в плече, після чого дістав з кишені свого одягу ніж і, утримуючи його в правій руці став ним розмахувати перед обличчям потерпілої ОСОБА_3, при цьому нецензурно виражався в адресу потерпілої ОСОБА_3 Також вона бачила як ОСОБА_1 безпричинно вдарив рукою стиснутою в кулак потерпілу ОСОБА_2 по обличчю та утримуючи в правій руці ніж, наніс ним удари в спину потерпілій ОСОБА_2 В цей час потерпіла ОСОБА_3 крикнула потерпілій ОСОБА_2, що в руках ОСОБА_1 ніж.
Показання потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні є логічними і послідовними, ними не змінювалися, узгоджуються між собою та з іншими доказами наявними в матеріалах справи, а тому доводи апеляції засудженого щодо наявності суперечностей в показаннях свідків є необгрунтованими.
Підстав піддавати сумніву показання потерпілих та свідка в суду першої інстанції не було, і таких підстав не встановлено при розгляді апеляції.
Доводи апеляції засудженого про те, що досудове слідство проведено однобічно, очні ставки, відтворення і слідчі дії були проведені не в повному обсязі не ґрунтуються на матеріалами справи.
Як убачається з матеріалів справи органом досудового слідства в повному обсязі були проведені всі слідчі дії.
Призначаючи покарання засудженому суд першої інстанції керувався вимогами ст. 65 КК України, при цьому врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, дані про особу ОСОБА_1, що він такий, що не судимий, встановивши обтяжуючу обставину, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, та не встановивши обставин, що пом’якшують покарання, суд призначив покарання засудженому у виді позбавлення волі в межах установлених у санкції статті 296 ч. 4 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин.
Призначене покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Будь-яких даних, які б свідчили про необ’єктивність чи упередженість органів досудового слідства або суду, а так само порушення ними норм кримінально-процесуального закону і які були б підставами для скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування, як на те посилається апелянт, не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду та задоволення апеляції засудженого.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 01 грудня 2009 року відносно засудженого ОСОБА_1 за ст. 296 ч. 4 КК України залишити без зміни, а апеляцію засудженого − без задоволення.
Судді:
ОСОБА_6Г. Дмитренко Г.М. Григор’єва І.В.