Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 310/2226/17 Головуючий у 1-й інстанції Черткова Н.І.

Провадження № 22-ц/778/219/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

за участі секретаря Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Бердянського РЕМ на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі начальника Бердянського РЕМ ОСОБА_4, третя особа - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Запорізькій області про захист прав споживача послуг з постачання електричної енергії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі начальника Бердянського РЕМ ОСОБА_4 (далі ВАТ «Запоріжжяобленерго»), третя особа - Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Запорізькій області про захист прав споживача послуг з постачання електричної енергії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є споживачем послуг з надання електричної енергії та те, що між ним та відповідачем 28.03.2013 року було укладено договір № 1015864 про користування електричною енергією, відповідно до умов якого були встановлені запобіжні прилади, а саме ввідний автомат захисту (автоматичний вимикач) потужністю 25 А. Позивач зазначив, що 17.01.2017 року працівниками Бердянського РЕМ, під приводом заміни лічильника, без попереднього узгодження із споживачем, всупереч вимогам договору, був встановлений автоматичний вимикач потужністю 6 А замість існуючого на 25 А.

Після чого, позивач не має змоги отримувати якісну електричну енергію та повноцінно користуватися електричними приладами, які знаходяться в його будинку, оскільки зазначена потужність (6А) автомату захисту вимикає подачу електричної енергії.

Позивач вказав, що наявний в нього побутовий центробіжний погружний електронасос «Волей» при споживаємому струмі (згідно технічного паспорту) 5,7 А є гранично допустимим при роботі автоматичного вимикача. Таким чином, позивач вказав, що окрім насосу він не має змоги користуватися іншими наявними електроприладами (електрочайником, СВЧ, пральною машиною, пилососом, тощо). ОСОБА_3 в обґрунтування своїх доводів, вказав, що з цього приводу він неодноразово звертався із заявами (скаргами, претензіями) до відповідача, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Запорізької області та інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області, але позитивного рішення він так і не отримав.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд задовольнити позов та усунути недоліки при наданні позивачу послуг з постачання електричної енергії, шляхом зобов'язання відповідача безоплатно замінити існуючий запобіжний прилад захисту (ввідний автоматичний вимикач) потужністю 6 Ампер на 25 Ампер, розташований на території домоволодіння АДРЕСА_1 у відповідності з умовами договору про користування електричною енергією №1015864 від 28.03.2013 року.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 липня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Бердянського РЕМ звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок ввідного автоматичного вимикача у спірній ситуації повинен проводитись як з урахуванням потужності 3 кВт для однофазного режиму, так і з урахуванням величини пускових струмів двигуна токарного верстата, який дозволено застосовувати згідно з умовами договору.

Колегія погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ст.ст. 1, 3, 4 ЦПК України ( в редакції 2004 року), ст.ст. 15, 16 ЦК України судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, інтереси держави.

Цивільний Кодекс України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6, 627 ЦК України визначено, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом із тим, визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначені умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правовідносини споживачів та постачальників електричної енергії регулюються, зокрема, Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричної енергії для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357( з наступними змінами та доповненнями) (надалі Правила), постановами Кабінету Міністрів України та іншими урядовими рішеннями з питань електроенергетики, які передбачають права та обов'язки Енергопостачальної організації та споживачів.

Відносно пункту 3 Правил споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору користування електричною енергією між побутовим споживачем і електропостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електроенергією і укладається на три роки.

Договір про користування електричною енергією вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.

Відповідно до положень п. 2 Правил: побутовий споживач - фізична особа, яка використовує електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з енергопостачальником; потужність об'єкта споживача - максимальна величина потужності за одночасного ввімкнення струмоприймачів на об'єкті побутового споживача, визначена на підставі проектних рішень та зазначена у договорі про користування електричною енергією; приватне домогосподарство - об'єкт побутового споживача, на якому електрична енергія використовується для задоволення побутових потреб відповідно до укладеного договору про користування електричною енергією.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 та відповідачем укладено договір про користування електричною енергією від 28.03.2013 року № 1015864 (а.с. 4-6).

Відповідно до пункту 4 зазначених Правил у договорі обов'язково зазначається величина потужності, яка визначається виходячи з потужності наявних у побутового споживача струмоприймачів, при цьому загальна потужність не може бути вищою за потужність, передбачену проектом об'єкта побутового споживача та/або технічними характеристиками зовнішніх електричних мереж об'єкта побутового споживача.

Згідно договором № 1015864 від 28.03.2013 року, укладеного між сторонами дозволена до використання потужність складає 3 кВт на напрузі 380 В. Договором передбачена наявність трифазного електрообладнання, дозволеного до застосування - токарний станок рдв-3кВт

Відповідно пункту 4 вказаного договору у дооблікових колах встановлені запобіжні пристрої типу АЕ-50 на напругу 3*220/380 В та струм 25 А.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п. 73 Правил, енергопостачальник має право, зокрема, встановлювати технічні засоби, які обмежують постачання електричної енергії споживачу в межах, передбачених договором про користування електроенергією.

Отже ОСОБА_3 та ПАТ «Запоріжжяобленерго» досягли згоди щодо істотних умов Договору, у тому числі відносно величини дозволеної до використання потужності на рівні 3 кВт та встановлення ввідного комутаційного апарату захисту номіналом 25 А.

Зміни в договір № 1015864 від 28.03.2013 року про встановлення ввідного комутаційного апарату захисту номіналом 6 А сторонами не вносились у відповідності до вимог закону.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що встановлення на вводі у помешкання ОСОБА_3 автоматичного вимикача з номінальним струмом менше 25 А, а саме 6 А, суперечить умовам діючого договору про користування електричної енергії.

Згідно з вимогами глави 3.1 розділу 3 Правил улаштування електроустановок, затверджених Наказом Міненерговугілля України від 20.06.2014 №468, електричні мережі побутових споживачів повинні мати захист від струму короткого замикання та захист від перевантаження. В якості апаратів захисту, що автоматично вимикають електричне коло, яке захищається за ненормальних режимів в електричних мережах до 1 кВ, використовуються автоматичні вимикачі або запобіжники. Тобто, автоматичні вимикачі здійснюють захисні функції тільки для електричних мереж і не використовуються для обмеження потужності, що споживається.

Таким чином, розрахунок ввідного автоматичного вимикача у спірній ситуації повинен проводитись як з урахуванням потужності 3 кВт для однофазного режиму, так і з урахуванням величини пускових струмів двигуна токарного верстата, який дозволено застосовувати згідно з умовами договору, про що вірно зазначив суд в оскаржуваному рішенні.

На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачем правомірно встановлений автоматичний вимикач захисту номіналом 6 А., номінальний струм якого відповідає розміру потужності трифазної установки, зазначений у договорі - 3 кВт, і на даний час є істотним змістовним щодо технічних характеристик вузла обліку, колегія не бере до уваги, оскільки зміни у договір про користування електричною енергією від 28.03.2013 року № 1015864, відповідно до вимог ст. 651 ЦК України, сторонами не вносились.

Відповідно др. пункту 53 Правил якщо між побутовим споживачем і енергопостачальником не досягнуто згоди щодо користування електричною енергією, її оплати, збереження засобів обліку тощо, спірні питання вирішуються в установленому законом порядку.

Доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення апеляційна скарга в собі не містить.

При таких обставинах судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Бердянського РЕМ залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 липня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення буде складено 22.01. 2018 р.

Головуючий

Судді: