Справа № 2-а-4013/1226
2009р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«_30_» жовтня 2009р. Свердловський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді: Бабенко С.Ш.,
при секретарі: Радченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Свердловська Луганської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання доплатити щомісячну державну соціальну допомогу, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними з невиплати їй у 2007, 2008, 2009 роках щомісячної державної соціальної допомоги, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язання УПФУ в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити на її користь недосплачену соціальну державну допомогу за 2007-2008 роки, за січень-серпень 2009р. та на майбутнє у 2009р. за рахунок коштів Державного бюджету України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона має статус «дитини війни», у зв'язку з чим відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Однак Конституційний суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнав неконституційним положення п.12 ст.71 Закону України №489-5 від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Крім того, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року визнано неконституційним положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, конституційні права позивача були порушені, так як у 2007 році така соціальна допомога їй зовсім не виплачувалась, а у 2008 році була сплачена у неповному обсязі.
Також, позивач просить суд поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом її порушених прав.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, підтвердила обставини викладені у позові, просить позов задовольнити додатково пояснивши, що групи інвалідності вона не має, останні три роки у лікарнях вона не лежала, та про порушене право вона дізналася від її знайомих, закривати провадження вона не бажає.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні надала заперечення проти позову, у яких відповідач, посилається на те, що відповідно до п.12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» з метою проведення окремих норм Законів у відповідність з цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6рп/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік, яким було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік. Законодавчо не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком дітям війни. Відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного Фонду України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». А саме, ст.6 встановлює, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка складає 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вимоги позивача щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просить суд відмовити у задоволенні позову.
У запереченнях проти позову відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності щодо звернення з позовом до адміністративного суду, оскільки пенсія нараховувалась та виплачувалась щомісячно та позивачу був відомий її розмір.
Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням на ім’я позивача №145104.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав законної сили 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Стаття 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що державна соціальна гарантія – встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни. Статтею 2 цього Закону визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативними актами.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод. Системний аналіз наведених нормативних актів свідчить про те, що на суб’єкта владних повноважень покладено безпосередній обов’язок їх виконувати.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена. Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.
Таким чином, за період з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 410,06 грн, з 1 жовтня - 415,11 грн.
Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 грн (410,06 грн х 30% : 31 день х 23 дні + 410,06 грн х 2 місяці х 30% + 415,11 грн х 3 м-ці х 30%).
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач разом із заявленням клопотання про поновлення строку звернення до суду не навела поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях. Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст.57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян обов'язково підлягають оприлюдненню, та позивачем суду не надано жодних даних щодо тяжкого стану її здоров’я, які б перешкоджали позивачу у встановлені законом строки звернутися до суду за захистом її порушеного права.
У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року.
Відмовляючи у задоволені позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що у даному випадку не підлягають застосуванню вимоги статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин у системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, ст.6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Оскільки позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 15 жовтня 2009 року, рішення Конституційного Суду України було постановлено 22.05.2008 року, відповідно до вимог ст.67 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення Суду підписується не пізніше семи днів після прийняття рішення та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України протягом наступного робочого дня після його підписання, тому у відповідності до вимог ст. 99 КАС України позивачем пропущено встановлений законом річний строк для звернення з позовом до суду за захистом її прав у період з 22 травня по 14 жовтня 2009 року включно.
Таким чином, вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягають задоволенню лише з 15 жовтня 2008 року та слід визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області з 15 жовтня 2008 року неправомірними.
Враховуючи, що позивачу, починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 15.10.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен донарахувати позивачу 257,08 грн (498 грн х 30% : 31 день х 14 днів жовтня - 49,80 грн + 498 грн х 2 м-ці ( листопад, грудень) х 30 % - 49,80 грн х 2 м-ці).
Вимоги позивача відносно визнання дій УПФУ в м. Свердловську неправомірними в частині невиплати їй щомісячної державної допомоги згідно з Законом України “Про соціальний захист дітей війни” за січень-серпень 2009 року є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 54 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік “ встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом на нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, ст. 6 вказаного Закону… після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка складає 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено з 01.10.2008 року у розмірі 498 грн, який також діяв і у грудні 2008 року.
На підставі викладеного суд вважає, що дії відповідача з 01.01.2009 року по 31.08.2009 року є правомірними, оскільки Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року було прийнято на бюджетний 2008 рік, а у 2009 році Рішення Конституційного Суду України відносно визнання неконституційними положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не приймалось, тому виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги здійснені у порядку та розмірі, визначеному діючим на момент виплати законодавством України.
Відносно позовних вимог щодо зобов’язання відповідача проводити нарахування та сплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на майбутнє, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Згідно ст.2 ч.1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
У межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України у м.Свердловську у подальшому робити перерахунок підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни у разі підвищення мінімальної пенсії, є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.
Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у сумі 257,08 грн за період з 15.10.2008 року до 31.12.2008 року за рахунок коштів Державного бюджету України, в частині позовних вимог про нарахування і виплату на користь позивача недосплаченої соціальної державної допомоги за період з 01.01.2007р. по 08.07.2007р., з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.08.2009 року та на майбутнє - відмовити за необґрунтованістю, за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 14.10.2008р. - відмовити за пропуском строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87. 94, 99, 100, 158-163, 167, 254-255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання доплатити недосплачену допомогу задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо виплати ОСОБА_1 не у повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 15 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 15 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року за рахунок коштів Державного бюджету України у розмірі 257,08 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання доплатити недосплачену допомогу за період з 01.01.2007р. по 08.07.2007р., з 01.01.2008р. по 21.05.2008р, з 01.01.2009р. по 31.08.2009р. та на майбутнє - відмовити за необґрунтованістю, за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 14.10.2008р. - відмовити за пропуском строку позовної давності.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя