Справа № 2-а-9500\ 2009 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ України
02 листопада 2009 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Жарікової О.В.,
при секретарі судового засідання Балацькій Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в м. Біла Церква справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що вона являється евакуйованою із зони відчуження, внаслідок аварії на ЧАЕС, 2 категорії, і згідно законодавства має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати, але відповідачем виплачено вказану допомогу у значно нижчому розмірі. Оскільки відповідач відмовляється провести перерахунок та доплату вказаної грошової допомоги, то позивачка просить суд визнати відмову відповідача щодо перерахунку вказаної грошової допомоги неправомірною та стягнути з відповідача недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 1740 грн..
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача до суду не з’явився, про час розгляду справи повідомлені належним чином, суду надано письмові заперечення відповідача проти позову і лист щодо розгляду справи без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивачки, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Так, по справі встановлено, що позивачка являється евакуйованою із зони відчуження в 1986 році, внаслідок аварії на ЧАЕС, 2-ї категорії, що стверджується копією посвідчення.
Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення евакуйованим із зони відчуження – три мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Судом встановлено, що відповідачем виплачено щорічну допомогу на оздоровлення позивачу за 2008 рік в розмірі 75 грн. – 18.12.2008 року.
Ці обставини підтверджуються копією довідки центру поштового зв”язку № 1 УДППЗ „Укрпошта”.
Зазначена допомога на оздоровлення виплачується управлінням соцзахисту населення відповідно до постанови КМ України від 12.07.2005 року за № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 2005 року.
Позивачка просить суд визнати відмову відповідача щодо перерахунку вказаної грошової допомоги за 2008 рік неправомірною та стягнути з відповідача недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
В своїх письмових запереченнях проти позову відповідач посилається на те, що згідно ст.62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” його застосування провадиться у порядку, визначеному КМ України, рішення якого є обов”язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб”єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. А саме в розмірах, які і визначені КМ України виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи вимоги ст.95 Конституції України, проведена позивачці виплата зазначеної допомоги на оздоровлення.
Але з цими запереченнями відповідача суд не може погодитися з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розмір допомоги на оздоровлення, визначений вказаними вище постановами КМ України, суперечить вимогам ст.48 Закону та іншим нормам Законів.
Так, згідно Закону України “Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік” розмір мінімальної заробітної плати встановлений 185 грн., який згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік.
Відповідно до ст.89 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” з 1 січня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений на рівні 205 грн. на місяць, з 1 вересня 2004 року - 237 грн. на місяць.
Ст. 83 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” установлений з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 грн. на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 грн., з 1 липня 2005 року - 310 грн., з 1 вересня 2005 року - 332 грн..
Згідно ст.82 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” установлений з 1 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати 350 грн. на місяць, з 1 липня 2006 року - 375 грн., з 1 грудня 2006 року - 400 грн.
Згідно Закону України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2007 року – 400 грн., з 1 квітня 2007 року - 420 грн., з 1 липня 2007 року - 440 грн., з 1 жовтня 2007 року –460 грн..
Згідно ст. 59 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визначено розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2008 року – 515 грн., з 01.04.2008 року – 525 грн., з 01.10.2008 року – 545 грн., з 01.12.2008 року – 605 грн..
Всі вказані Закони не мали жодних обмежень щодо застосування ст.48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, а навпаки, ст.2 вказаного вище Закону України “Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік” передбачено обов”язок КМ України здійснювати застосування цих норм.
Ст.95 Конституції України, на яку посилається відповідач, передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір, і цільове спрямування цих видатків.
Але законами про Державний бюджет України на відповідні роки розмір вказаної допомоги не визначений, як наприклад, розмір одноразової грошової допомоги ветеранам війни, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Крім того, ст.62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на яку, також, посилається відповідач заперечуючи проти позову, надає КМ право визначати порядок застосування цього Закону, але не делегує йому повноважень щодо визначення розміру допомоги на оздоровлення, встановленої цим Законом.
Відповідно до ст.71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Слід зазначити, що дію положень ст.48 вказаного Закону було зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з п.30 ст.71 Закону України від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Але за рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.30 ст.71 цього Закону, яким було зупинено дію статті 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Також, Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти України” було внесено зміни до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зазначено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених КМ України.
Однак, знову ж, за рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10/рп було визнано неконституційним внесення змін Законом України „Про державний бюджет на 2008 рік” до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зокрема до ст. 48 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду є обов”язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та положення зазначених вище Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови КМ України .
Так, в разі колізії між нормативно-правовими актами КМ України та Законами України застосуванню підлягають саме положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.
Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Крім того, відсутність належного фінансування виплат, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Судом, також, не можуть прийматися до уваги посилання відповідача на те, що вказана вище допомога в розмірі 75 грн. за 2008 рік була позивачці нарахована в лютому 2008 року до набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, а тому воно не може бути застосовано до даних правовідносин.
Як було встановлено в суді, допомога на оздоровлення за 2008 рік фактично була перерахована на рахунок позивачки відповідачем в грудні 2008 року.
Згідно ст. 59 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти України” мінімальний розмір заробітної плати з 01.01.2008 року становить 515 грн., з 01.04.2008 року – 525 грн., з 01.10.2008 року – 545 грн., з 01.12.2008 року – 605 грн..
Крім того, в своїх запереченнях відповідач посилається на ст. 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав встановлено річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та вказує на те, що позивачка отримала вказану допомогу за 2008 рік в 2008 році, тобто дізналася про порушення її прав, та що позивачкою пропущено річний строк звернення до суду. Однак, суд, не може погодитися з даними доводами відповідача, так як позивачкою вказаний адміністративний позов був поданий 10 вересня 2009 року, тобто до закінчення встановленого законом річного строку для звернення до адміністративного суду, так як вказана допомога їй була виплачена відповідачем лише 18.12.2008 року.
Отже, враховуючи наведене, Управління соцзахисту населення повинно було виплачувати позивачці щорічну допомогу на оздоровлення, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Таким чином, суд вважає за можливе визнати відмову відповідача щодо перерахунку вказаної грошової допомоги за 2008 рік неправомірною та стягнути з відповідача на користь позивачки недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 1740 грн.. /605 грн.-мінімальна заробітна плата на момент виплати допомоги в грудні 2008 року х 3= 1815 грн. за мінусом 75 грн. - виплачена допомога/.
На підставі ст.4 Декрету КМ “Про державне мито” позивачка звільнена від сплати судового збору на користь держави.
Керуючись ст.ст.19, 113 Конституції України, ст.48, 62,71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України від 15.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп, Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, ст.ст.6,9, 17,89,99,100,158-163, 185, 186 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Визнати відмову Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік ОСОБА_1, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати неправомірною.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради /м.Біла Церква, вул.Я.Мудрого,2, / на користь ОСОБА_1 1740 грн. недоплаченої суми одноразової грошової допомоги за 2008 рік.
Від сплати держмита /судового збору/ позивача звільнити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя Жарікова О .В.