АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

№ 617/1642/16-к Головуючий у 1 інстанції - Глоби М.М.

Провадження № 11кп/790/653/18 Суддя-доповідач - Савченко І.Б. Категорія: ч.3 ст.286 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді - Савченко І.Б.,

суддів - Плетньова В.В., Люшні А.І.,

при секретарі - Черновій І.С.,

за участю прокурора - Омельченко І.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - Марченко Н.М.,

потерпілих - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8,ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11,

представника потерпілих - ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілих: ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_11 на вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2017 року, стосовно ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2017 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Вовчанська Харківської області, громадянин України, з вищою освітою, непрацюючий, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_4 та малолітню доньку ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,

визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України з призначенням покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Цивільний позов ОСОБА_6 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 46000 (сорок шість тисяч) грн.

Цивільний позов ОСОБА_5 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн.

Цивільний позов ОСОБА_4 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 3000 грн., відшкодування витрат на поховання у розмірі 23695 грн. та моральну шкоду у розмірі 46000 грн. , а всього 72695 грн.

Цивільний позов ОСОБА_8 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 101740 грн. 66 коп. та моральну шкоду у розмірі 175000 грн. , а всього - 276740 грн. 66 коп.

Цивільний позов ОСОБА_7 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 71000 грн.

Цивільний позов ОСОБА_10 - задоволено частково Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 судові витрати у розмірі 3500 грн., відшкодування витрат на поховання у розмірі 7305 грн. та моральну шкоду у розмірі 50000 грн. , а всього 60805 грн.

Цивільний позов ОСОБА_11 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Цивільний позов ОСОБА_14 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_14 моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на лікування задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі Харківської міської ради витрати на лікування потерпілих у розмірі 17744 грн. 24 коп.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_15 - відмовлено.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_2 25 серпня 2016 року приблизно о 15 год. 00 хв. керував автомобілем марки «Mercedes-benz 609» реєстраційний номер НОМЕР_3, по автодорозі «Харків-Вовчанськ» зі сторони м. Вовчанська у напрямку м. Харкова зі швидкістю 60 км/год. Навпроти домоволодіння № 13/14 по вул. Харківській у с. Бугаївка Вовчанського району Харківської області, в районі 56 км. + 600 м. вказаної автодороги, ОСОБА_2 проявив неуважність, проігнорував дорожні умови у вигляді мокрої дороги та дощу, стан транспортного засобу у вигляді технічних несправностей, а також попередження дорожнього знаку «Небезпечний поворот праворуч», грубо порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України та вимоги додатку «33. Дорожні знаки» п.п. 1.1, 1.4.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

п. 1.1 «Небезпечний поворот праворуч» «Знаки 1.1 і 1.2 попереджають про закруглення дороги радіусом менше 500 м. поза населеними пунктами і менше 150 м. - у населених пунктах або про заокруглення з обмеженою оглядовістю»;

п. 1.4.1 «Напрямок повороту». Знаки (1.4.1 - рух праворуч, 1.4.2 - рух ліворуч) показують напрямок повороту дороги, позначеної знаками 1.1 і 1.2, напрямок об'їзду перешкоди на дорозі, а знак 1.4.1, крім того, - напрямок об'їзду центра перехрестя з круговим рухом;

та допустивши втрату керування над автомобілем, перетнувши суцільну розділову смугу, виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ - 21102» реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався зі сторони м. Харкова у напрямку м. Вовчанська під керуванням ОСОБА_8, в наслідок чого:

згідно висновку судово-медичної експертизи № 146-ВЛт/16 від 10 листопада 2016 року, пасажир автомобіля марки «ВАЗ - 21102» ОСОБА_13 від масивної крововтрати внаслідок закритої тупої травми грудної клітки загинула;

згідно висновку судово-медичної експертизи № 147-ВЛт/16 від 19 листопада 2016 року, пасажир автомобіля марки «ВАЗ - 21102» ОСОБА_16 від закритої черепно-мозкової травми, закритої тупої травми грудної клітки, закритої тупої травми живота, закритого перелому правого стегна, закритого перелому лівого стегна, саден, синців, що спричинили шок тяжкого ступеню, загинула;

згідно висновку судово-медичної експертизи № 262-Ат/16 від 29 жовтня 2016 року, пасажир автомобіля марки «ВАЗ - 21102» ОСОБА_17 від важкої тупої травми тіла з пошкодженням внутрішніх органів і переломів кісток скелета, які ускладнились гострою легенево-серцевою недостатністю, загинула;

згідно висновку судово-медичної експертизи № 1068-А/16 від 07 жовтня 2016 року, водій автомобіля марки «ВАЗ - 21102» ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота, а саме розривів печінки, 12 палої кишки, селезінки, внутрішньочеревного крововиливу;

згідно висновку судово-медичної експертизи № 947-А/16 від 03 жовтня 2016 року, пасажир автомобіля марки «ВАЗ - 21102» ОСОБА_15 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому діалізу обох стегнових кісток в нижній третині зі зміщенням, закритої травми грудної клітини, а саме перелому сьомого ребра зліва;

Порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України та вимоги додатку «33. Дорожні знаки» п.п. 1.1, 1.4.1 Правил дорожнього руху України, збоку водія ОСОБА_2 знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Не погодовшись з рішенням районного суду обвинувачений ОСОБА_2 та потерпілі ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_11 подали на нього апеляційні скарги.

Обвинувачений ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2017 рокускасувати, призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

В обгрунтування апеляційних вимог вказує, що судовий розгляд був неповним, однобічним, без з'ясування обставин, які мають значення по справі. Посилається і на те, що призначене судом покарання є занадто суворим, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, його вік, обставини, які пом'якшують покарання, та те, що скоєне ним кримінальне правопорушення є тяжким, але має необережну форму вини, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, вважає за можливе призначити йому покарання в межах санкції статті, а саме 5 років позбавлення волі, та застосувати ст. 75 КК України, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Вказує, що на момент набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2016 році» він має на утриманні 2 дітей, які не досягли 18 років, є інвалідом 3 групи, а також до винесення вироку був обвинуваченим, у зв'язку з чим підпадає під дію ст. 1 ЗУ « Про амністію у 2016 році»

Крім того в частині задоволення цивільних позовів потерпілим обвинувачений зазначає, що при скоєнні ДТП він отримав інвалідність, не працює і має дуже тяжкий майновий стан, на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, у зв'язку з цим сума стягнення моральної шкоди поставить відповідача та його родину на межу нормального існування і нереальна для сплати такого розміру.

Потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в апеляційних скаргах просять вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2017 рокускасувати в частині призначеного покарання. Призначити ОСОБА_2 за ч.3 ст. 286 КК України покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_2 на користь кожного з них у якості компенсації моральної шкоди - 482600 гривень.

В обгрунтування апеляційних вимог посилаються на те, що в результаті ДТП загинула їх мати та дружина -ОСОБА_16 , що заподіяло їм значну моральну шкоду, яка полягає у втраті близької людини, моральних стражданнях внаслідок цього, що призвело до порушення особистих життєвих та соціальних зв'язків, і змушує до здійснення додаткових зусиль по організації свого особистого життя.

Крім того посилаються, що суд признаначючи покарання ОСОБА_2, не дотримався вимог ст. 65 КК України та зазначив, як пом'якшуючу обставину, щире каяття та часткове відшкодування збитків, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки протягом всього процесу обвинувачений не визнав своєї провини, не проявив співчуття родинам загиблих і скалічених людей, поводив себе зухвало, не проявляв бажання чимось допомогти.

Вказують, що на протязі півтора року ОСОБА_2 не вчинялось жодних дій щодо здійснення допомоги їхній родині, а вже на прикінці процесу ним було надіслано грошовий переказ на суму 4000 грн. кожному, що вони вважають показовими діями для отримання обставини, яка пом'якшує покарання.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_10 в апеляційних скаргах просять вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2017 рокускасувати в частині призначеного покарання та часткового задоволення позовних вимог. Ухвалити вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді 10 років позбавлення волі. Цивільні позови ОСОБА_10 та ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 судові витрати у розмірі 3500 грн, відшкодування витрат на поховання у розмірі 7305 грн. та моральну шкоду у розмірі 400000 грн., а всього 410805 грн; на користь ОСОБА_4 стягнути судові витрати у розмірі 3000 грн, відшкодування витрат на поховання у розмірі 23695 грн. та моральну шкоду у розмірі 400000 грн., а всього 426695 грн. В іншій частині вирок залишити без змін.

В обгрутування вимог вказують, що суд , призначаючи покарання не в повній мірі врахував, що обвинувачений заподіяну їм шкоду не відшкодував і жодних дій для цього не вчинив, що дає підстави стверджувати про штучність щирого каяття з огляду на байдужість усунення наслідків вчиненого злочину, та тактичним ходом для створення пом'якшуючих обставин.

Посилаються і на те, що у обвинуваченого відсутнє місце роботи, що може призвести до скоєння іншого злочину, а також на те, що інвалідом 3 групи обвинувачений став після отримання травм в скоєнному ним ДТП.

Вважають, що призначене покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, не є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а також не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину.

Вислухавши доповідь судді; пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого; пояснення потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10, які підтримали свої апеляційні скарги ; пояснення потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_14 та представника потерпілих ОСОБА_12, які підтримали апеляційні скарги потерпілих; пояснення прокурора , який частково підтримав апеляційні скарги потерпілих та заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого; вивчивши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги потерпілих підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції , шляхом допиту обвинуваченого ОСОБА_18, який визнав себе винним та не заперечував кваліфікації своїх дій; потерпілих ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11; свідка ОСОБА_19; вивчення письмових доказів, зокрема: протоколу огляду місця ДТП , протоколів огляду транспорту, висновків судово-медичних експертиз , висновків судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, висновків якої обвинувачений не оспорював ; висновку автотехнічної експертизи стану автомобіля обвинуваченого; вивченням речових доказів зокрема відеозапису події ДТП , повно та всебічно встановив фактичні обставини справи , відносно порушення ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху , що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, а також загибель кількох осіб.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи відповідають отриманим доказам, які вивчені в ході судового засідання, докладно наведені у вироку, належним чином проаналізовані та оцінені судом першої інстанції, в зв'язку з чим повторно наводити їх зміст в своїй ухвалі колегія суддів вважає недоцільним.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого стосовно того , що суд відхилив клопотання захисту щодо проведення додаткової судово-медичної експертизи , слідчого експерименту, автотехнічної експертизи на предмет справності автомобілю ВАЗ не свідчать про неповноту судового слідства. При цьому колегія суддів враховує , що, як вбачається з вироку, сам обвинувачений фактичних обставин ДТП , своєї вини у ньому та висновків автотехнічної експертизи, проведеної в ході досудового слідства, не заперечував, що врахував суд, визнавши щире каяття обвинуваченого у якості обставини , що пом'якшує покарання.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до матеріалів провадження, протоколу місця ДТП, зіткнення транспортних засобів для ОСОБА_2 мало місце в зоні дії знаків які попереджають про небезпечний поворот та його напрямок; з перетинанням суцільної розділової смуги ; на зустрічній для нього полосі руху. Тобто обставини ДТП очевидно свідчать про винність саме ОСОБА_2 в порушенні ПДР. Окрім того висновок автотехнічної експертизи проведеної на досудовому слідстві категорично виключає порушення ПДР водієм ОСОБА_8 За таких обставин об'єктивних підстав для задоволення зазначених вище клопотань захисту суд не мав.

Посилання обвинуваченого , що суд не оголосив перерву в засіданні для підготовки захисту для допиту потерпілого ОСОБА_8 не є підставою для скасування вироку , оскільки такі перерви не передбачені кримінальним процесом. Окрім того пояснення цього потерпілого не суперечать поясненням обвинуваченого та іншим матеріалам справи.

Посилання обвинуваченого , що в судовому засіданні від 17.05.2017 року, в суді двічі пропадало живлення , в зв'язку з чим частина звукозапису судового засідання не зберіглась також не є підставою для скасування вироку . При цьому колегія суддів виходить з того , що відповідно до акту (а.с.24 т.3) від 17.05.2017 р. мало місце короткочасне знеструмлення звукозаписуючого засобу з 16:05 до 16:10 год. та з 16:21 до 16 : 28 год. В цей час допитувались потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_8 відповідно до журналу суд розпочав їх допит спочатку. Сторони , у тому числі захист , мали можливість поставити вказаним особам запитання. Пояснення цих потерпілих , наведені у вироку, сторона захисту не заперечує . Таким чином незначна перерва у фіксації жодним чином не вплинула на повноту судового розгляду та відповідність пояснень потерпілих в суді , поясненням , наведеним у вироку.

Посилання захисту на те, що обвинувачення є неконкретним, оскільки обвинувальний акт в порушення вимог ст. 291 КПК України не містить формулювання обвинувачення , а суд не звернув на це увагу у підготовчому засіданні не відповідає дійсності, оскільки обвинувальний акт мітить вказівку , що «ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, тобто порушенні правил безпеки дорожнього руху , особою , яка керує транспортним засобом , що спричинило загибель кількох осіб , а саме ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17, спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень та спричинення ОСОБА_15 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.» (а.с.4 т.1). Окрім того сам ОСОБА_2 ніколи не заявляв , що йому незрозуміло обвинувачення.

Посилання захисту на те, що в мотивувальній частині вироку в порушення вимог ст. 374 КПК України не викладено докладні пояснення обвинуваченого також не відповідають дійсності. Пояснення обвинуваченого в мотивувальній частині викладені в обсязі достатньому для з'ясування його позиції, а п.2 ч.3 ст. 374 КПК України взагалі не містить вимог щодо необхідності докладного зазначення в мотивувальній частині обвинувального вироку пояснень обвинуваченого.

Оскільки кримінальне провадження розглядалось у повному обсязі , послання захисника на порушення судом ч.3 ст. 349 КПК України є безпідставним.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги обвинуваченого , щодо необхідності застосування до нього Закону України « Про амністію в 2016 році», колегія суддів зазначає, що відповідно до п. «д» ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та п. «Г» ст.9 Закону України « Про амністію в 2016 році» амністія не застосовується до осіб яких засуджено за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб. Зазначені заборони діють незалежно від набрання вироком чинності та перебування особи в статусі обвинуваченого.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про те, що суд призначив занадто суворе покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними. При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України обвинуваченим вчинено тяжкий злочин, суспільно небезпечним наслідком якого стала загибель трьох осіб та спричинення тілесних ушкоджень ще двом особам , тобто мають місце незворотні наслідки у виді загибелі людей. Також колегія суддів враховує , що метою покарання, відповідно до ч.2 ст. 50 КК України, є не тільки виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, але і кара за скоєне, яка повинна бути справедливою для потерпілих та суспільства.

Надаючи оцінку доводам апеляцій потерпілих про необхідність призначення ОСОБА_2 максимального покарання, в зв'язку з відсутністю щирого каяття та не забезпечення відшкодування шкоди, колегія суддів також находить їх безпідставними.

Так , відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Дійсно ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин , наслідком якого стала загибель людей , але слід враховувати , що до наслідків скоєного має місце необережна форма вини.

Обвинувачений раніше судимий не був, позитивно характеризується, має неповнолітніх дітей на спеціальних обліках не перебуває.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 N 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає

свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання

виправити ситуацію, що склалася.

Як вбачається з матеріалів справи, ще в ході досудового слідства встановлена обставина , що пом'якшує покарання - щире каяття обвинуваченого, про що прокурором було зазначено в обвинувальному акті. Як вбачається з вироку, ОСОБА_2 свою вину визнав повністю. В апеляційному суді обвинувачений також зазначив , що щиро кається та просить вибачення потерпілих.

Матеріали справи містять дані про часткове добровільне відшкодування шкоди у вигляді надання фінансової допомоги декільком потерпілим. Про те , що ОСОБА_2 була надана допомога на лікування пояснював і потерпілий ОСОБА_8. Та обставина , що обвинувачений в силу фінансового становища не в змозі одночасно погасити всю шкоду потерпілим, не свідчить про те, що суд безпідставно визнав часткове відшкодування шкоди обставиною , що пом'якшує покарання.

Посилання потерпілих, що суд повинен був врахувати в якості обставини , що обтяжує покарання ОСОБА_2 тяжкі наслідки, завдані злочином, у виді смерті трьох осіб , не відповідають положенням ч.4 ст. 67 КК України, відповідно до якої, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Таким чином за наявності зазначених позитивних даних про особу обвинуваченого; декількох обставин, що пом'якшують покарання ; відсутності обставин, що обтяжують покарання; наявності на утриманні неповнолітніх дітей , суд першої інстанції не мав підстав призначати ОСОБА_2 максимальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене ч.3 ст. 286 КК України.

При призначенні покарання суд першої інстанції діяв з дотриманням вимог ст. 65 КК України, визначив покарання яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним інших злочинів. Вважати призначене покарання явно несправедливим як в зв'язку з м'якістю так і в зв'язку з суворістю підстав немає .

Одночасно колегія суддів погоджується з апеляційними вимогами потерпілих щодо безпідставного заниження судом першої інстанції стягнутих з обвинуваченого сум у відшкодування моральної шкоди , спричиненої потерпілим.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян.

При визначенні розміру заподіяної потерпілим моральної шкоди, районний суд не в повній мірі врахував характер, тривалість та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань, довічний характер наслідків спричиненої потерпілим душевної травми, яка полягає в непоправній втраті близької особи. Суд зменшив розмір відшкодування моральної шкоди на користь апелянтів враховуючи, що з позовами звернулись декілька членів родини загиблих, а не одна особа. Але не врахував що має місце найближчий ступінь родинного зв'язку загиблих з потерпілими, а суми позовів пов'язані з компенсацією втрати найбільшої цінності -людського життя.

Відповідно до вимог ст.408 КПК України апеляційний суд має право зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Тому, колегія суддів вважає за доцільне апеляційні скарги потерпілих задовольнити частково, вирок районного суду змінити та збільшити розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим.

Керуючись ст.ст.405,407,408 КПК України колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_11 задовольнити частково.

Вирок Вовчанського районного суду Харківської області від 13 жовтня 2017 року стосовно ОСОБА_2 змінити.

Збільшити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_6.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 400 000 ( чотириста тисяч) гривень.

Збільшити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди 400 000 ( чотириста тисяч) гривень.

Збільшити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 400 000 ( чотириста тисяч) гривень.

Збільшити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_10

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 на відшкодування моральної шкоди 400 000 ( чотириста тисяч) гривень.

Збільшити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_11

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 на відшкодування моральної шкоди 400 000 ( чотириста тисяч) гривень.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий:

Судді: