ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
07.12.09 р. Справа № 44/346пд
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (представляє інтереси особисто, ВА 007511), до товариства з обмеженою відповідальністю «Майдан» (представник Любович С.В., довіреність від 24.11.09 року) про розірвання договору оренди від 03.07.09 року, а також за зустрічною позовною завою товариства з обмеженою відповідальністю «Майдан» до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про визнання права власності на будівлю магазину літ.А-1 загальною площею 228,1 м2, яку розташовано за адресою АДРЕСА_1,
ВСТАНОВИВ:
Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (далі – Підприємець) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Майдан» (далі – Фірма) про розірвання договору оренди від 03.07.09 року, за яким Підприємець 03.07.09 року отримав у тимчасове оплатне користування частину нежитлового вбудованого приміщення площею 19 м2, що розташоване за адресою АДРЕСА_1. Підґрунтям заявленого позову є те, що відповідач не має прав власності на предмет оренди та здійснив перепланування нерухомості, через що позивач втратив інтерес до правовідносин за Договором, оскільки новий стан приміщення його не влаштовує.
Представник Підприємця підтримав позовні вимоги.
Фірма в порядку статті 60 ГПК України звернулася до суду із зустрічним позовом до Підприємця про визнання права власності на нерухомість – будівлю магазину літ.А-1 загальною площею 228,1 м2, яку розташовано за адресою АДРЕСА_1 (далі – Приміщення), частиною яких є орендована Підприємцем площа. Позовні вимоги Фірми ґрунтуються на невизнанні Підприємцем зазначеного права, що, на думку Фірми, порушує речові права на Приміщення, оскільки Фірма не в змозі ефективно використовувати Приміщення у власній підприємницькій діяльності через наявність спору щодо належності цієї нерухомості.
Представник Фірми в судовому засіданні підтримав позовні вимоги зустрічної позовної заяви та вказав на безпідставність вимог Підприємця.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що зустрічний позов Фірми підлягає задоволенню, наразі у задоволенні позову Підприємця слід відмовити, виходячи з наступного.
Фірма спорудила та стала володільцем торгового комплексу за адресою місто Донецьк, вулиця Ляшенка (далі – Об’єкт). Рішенням виконавчого комітету Ворошиловської районної у місті Донецьку ради № 474/24 від 28.07.04 року затверджено акт приймання Об’єкту до експлуатації.
В порядку статті 12 Закону України „Про власність в Україні” (станом на момент спорудження Об’єкту) та статей 328 та 331 ЦК України Фірма є власником новоствореної речі Об’єкту, причому презумпція правомірності зазначеного речового права визначена законом – статтею 328 ЦК України.
27.07.04 року виконавчим комітетом Кіровської районної у місті Донецьку ради прийняте рішення № 474/24, згідно якого Об’єкту присвоєно персональну поштову адресу – АДРЕСА_1.
Надані суду технічні висновки спеціаліста-будівельника ПП „Науктехпроект” від 27.11.09 року № 09/150 свідчать про те, що Фірма здійснила перебудову існуючої нерухомості Об’єкту, внаслідок чого утворилися Приміщення. Вказані висновки спеціаліста-будівельника вказують на те, що об’ємно-планувальні та конструктивні рішення будівлі Приміщення мають нормальний стан (І група капітальності), Приміщення відповідає приписам будівельних норм та правил, може експлуатуватися за цільовим призначенням за класифікаційним кодом 1230.1 „Торгові центри, універмаги, магазини”, та має 100% будівельної готовності.
З огляду на наведене, означене право власності Фірми на Приміщення виникло на законних підставах, тому суд вважає безсумнівною наявність у позивача права власності на спірну нерухомість. Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181 та 331 ЦК України, за висновком суду є властивим Приміщенням, оскільки за матеріалами справи Приміщення розташовані на земельній ділянці, а їх переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення.
Фірмі згідно рішення виконавчого комітету Донецької міської № 25/38 від 21.11.08 року та згідно договору оренди земельної ділянки № 3092 від 25.12.08 року передано у строкове оплатне користування земельну ділянку площею 0,0621 га з кадастровим номером 1410137100:00:031:0121 для експлуатації існуючого торгового комплексу на території Кіровського району Донецька по вулиці Ляшенка 5а.
У відповідності до статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом. Фірма може вимагати усунення будь-яких порушень її права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами статті 392 ЦК України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.
Оскільки згідно змісту позовних вимог та наданих матеріалів, Підприємець не визнає права власності Фірми, суд доходить висновку, що позивач мав право звертатися до суду за захистом свого права власності. Жодних доказів порушення в процедурі переобладнання та будівництва Приміщення чиїхось законних прав та охоронюваних законом інтересів або будівельно-санітарних норм – суду не надано.
Підстави заявленого Підприємцем позову щодо розірвання договору оренди через відсутність у Фірми права власності на Приміщення – є позбавленими належного доказового обґрунтування, тому задоволенню не підлягають.
З огляду на наведене, причиною виникнення спору у справі № 44/346пд є фактичне невизнання Підприємцем права власності та права на користування нежитловим Приміщенням, а також порушення Підприємцем норм Конституції України, ЦК України, ГК України та інших норм, які регулюють режим права власності.
Рішення суду у справі № 44/346пд в частині про визнання права власності Фірми на Приміщення є підставою для державної реєстрації відповідних речових прав на нерухомість згідно пункту 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 року № 7/5.
Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Підприємця.
На підставі ст.41-42 Конституції України, ст.ст.181, 202, 316-317, 328, 331, 376, 383, 392, 655-697 ЦК України, ст.ст.1, 2, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позову суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Майдан» про розірвання договору оренди від 03.07.09 року.
Задовольнити зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Майдан» до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про визнання права власності на будівлю магазину літ.А-1 загальною площею 228,1 м2, яку розташовано за адресою АДРЕСА_1.
Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Майдан» на будівлю магазину літ.А-1 загальною площею 228,1 м2, яку розташовано за адресою АДРЕСА_1.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Майдан» суму сплаченого державного мита 85 грн. та відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя
Надруковано у 3 примірниках:
1 –позивачу;
2 –відповідачу;
3 –господарському суду Донецької області