ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2018 р. Справа № 907/459/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Хабіб М.І.

Юрченко Я.О.,

секретар судового засідання Кіра М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області за № 05/2-1137-17вих-17 від 20.10.2017р. (вх. № 01-05/5063/17 від 26.10.2017р.)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 05.09.2017р. (суддя Бобрик Г.Й.; повний текст рішення складено12.09.2017р.)

у справі № 907/459/17

за позовом: Прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до відповідача-1: Берегівської районної державної адміністрації

до відповідача-2: Фермерського господарства "Русетт" (надалі ФГ "Русетт")

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства;

Державного підприємства "Берегівське лісове господарство";

Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (надалі Косоньська сільська рада)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_3 (надалі ОСОБА_4.);

ОСОБА_5 (надалі ОСОБА_5.);

про визнання недійсним розпорядження та витребування земельної ділянки,

за участю:

від прокуратури: Рогожнікова Н.Б. (посвідчення № 047917 від 13.09.2017р.);

від позивача Кабінету Міністрів України: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третіх осіб (на стороні позивача): не з'явились;

від третіх осіб (на стороні відповідача): не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2017р. Заступник прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся в господарський суд Закарпатської області з позовом до Берегівської районної державної адміністрації та Фермерського господарства "Русетт" про визнання недійсним і скасування розпорядження голови Берегівської РДА №422 від 19.10.2012р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6.» та витребування земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,06 га, вартістю 65250,00 грн., яка розташована за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району із чужого незаконного володіння ФГ «Русетт» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.09.2017р. у справі №907/459/17 (суддя Бобрик Г.Й.) повністю відмовлено у задоволенні позову. Витрати по оплаті судового збору покладено на позивача.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що розпорядження голови Берегівської РДА №422 від 19.10.2012р . є актом ненормативного характеру, яке вичерпало свою дію шляхом виконання. З огляду на відсутність доказів того, що спірна земельна ділянка перебувала у державній власності на час її відчуження та належить до земель лісового фонду, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним розпорядження голови Берегівської РДА №422 від 19.10.2012р. та його скасування. Вказане зумовило відмову у задоволенні похідної позовної вимоги про витребування земельної ділянки. Суд залишив без задоволення клопотання відповідача-2 про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, зважаючи на відмову у позові по суті.

Заступник прокурора Закарпатської області подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд невірно застосував норму матеріального права, яка регулює спірні правовідносини. Верховний суд України у своєму рішенні від 10.06.2015р. у справі № 6-162цс15 сформував правову позицію про можливість скасування в судовому порядку правового акта індивідуальної дії. Покликається на те, що на момент видачі розпорядження голови Берегівської РДА №422 від 19.10.2012р. спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» та відноситься до земель лісогосподарського призначення. На підставі спірного розпорядження відбулась незаконна безоплатна передача земельної ділянки, без вилучення та зміни цільового призначення, у приватну власність громадянина. В порушення положень ст. 122 ЗК України (в редакції від 15.09.2012р.) Берегівська РДА при прийнятті спірного розпорядження вийшла за межі власних розпоряджень. Просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 05.09.2017р. у справі №907/459/17, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Позивач, відповідачі та треті особи не надавали письмових відзивів на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.

Позивач, відповідачі та треті особи не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників. Згідно повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень та реєстру вихідної кореспонденції ЛАГС від 21.12.2017р. обізнані з датою, часом і місцем розгляду справи.

Суд не визнавав обов'язковою явку в судове засідання учасників судового процесу. Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності позивача, відповідачів та третіх осіб.

Апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 05.09.2017р. у справі №907/459/17.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 422 від 19.10.2012р., відповідно до статей 6, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статтей 17, 33, 118, 121, пункту 12 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України, статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство", наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року №536, розглянувши заяву ОСОБА_4, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,06 га, розміщеної на території Косоньської сільської ради, за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 (п.1 розпорядження). Надано ОСОБА_4 вищезазначену земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства (п.2 розпорядження).

Відповідно до наявних у судовій справі копій матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4, зокрема - довідки Міськрайонного управління держкомзему у місті Берегово та Берегівському районі Закарпатської області про правовий статус земельної ділянки, що відводиться гр. ОСОБА_4 у власність, за НОМЕР_2 від 03.08.2012р. земельна ділянка площею 0,0600 га (кв.м), в тому числі угіддя сіножаті, розташована на території Косоньської сільської ради, за межами населеного пункту. Категорія земель, згідно ст. 19 Земельного кодексу України - землі сільськогосподарського призначення (а.с.218, т.1).

В листі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 9-7-0.7-13785/2-17 від 08.12.2017р. «Про надання інформації» зазначено, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1), яка знаходиться на території Косоньської сільської ради, за межами населеного пункту за весь період згідно державної статистичної звітності до 18.10.2012р. обліковувалась - землі запасу (сіножаті) (а.с.130, т.2).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 78342925 від 18.01.2017р. ОСОБА_4, шляхом укладення договору купівлі-продажу № 1955 від 22.03.2013р., відчужила вищевказану земельну ділянку третій особі ОСОБА_5, яка в подальшому продала її Фермерському господарству "Русетт" на підставі договору купівлі-продажу № 3026 від 10.11.2016р. (а.с.58-60, т.1).

Підставою звернення прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що, на його думку, розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 422 від 19.10.2012р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 прийняте всупереч вимог п. "г" ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, оскільки у приватну власність передано землі лісогосподарського призначення для сільськогосподарських потреб, а саме, для ведення особистого селянського господарства. При цьому, прокурор покликається на матеріали проектної документації на зазначену у спірному розпорядженні земельну ділянку, викопіювання з плану землекористування Косоньської сільської ради у розрізі землекористувачів, на території Косоньської сільської ради, яка розташована у контурі 818, ортофотоплан контуру 818, Акт інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємств на території Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, таксаційний опис філії "Береговодержспецлісгосп" ГДСЛАП "Закарпатагроліс", розроблений та затверджений у 2005 році при проведенні базового лісовпорядкування. Прокурор стверджує, що Берегівська РДА, при прийнятті оспорюваного розпорядження допустила грубі порушення вимог законодавства, вийшла за межі власних повноважень, оскільки земельна ділянка перебувала у державній власності у постійному користуванні філії "Берегівське лісове агропромислове господарство" ДП "Закарпатське ОУЛАГ".

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву просить застосувати до позовних вимог прокурора позовну давність та відмовити в позові (а.с.134-135, т.1).

При винесенні постанови колегія суддів враховує таке.

Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу в судовому порядку, є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відповідно до положень частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В ході розгляду справи суд встановив, що спірним розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 422 від 19.10.2012р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,06 га, розміщеної на території Косоньської сільської ради, за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4. Надано ОСОБА_4 вищезазначену земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства.

Згідно частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на 19.10.2012р.) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.

Наведеними нормами законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, розмежовано повноваження сільських, селищних та міських рад, які розпоряджаються земельними ділянками комунальної власності та районних державних адміністрацій, які виконують функції власника земельних ділянок державної форми власності стосовно ділянок, які знаходяться у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населеного пункту.

Вказане спростовує твердження прокурора і позивача про те, що Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області при прийнятті розпорядження №422 від 19.10.2012р. вийшла за межі власних повноважень.

Доводи позовної заяви про приналежність земельної ділянки, переданої у приватну власність на підставі спірного розпорядження, до земель лісогосподарського призначення не знайшли свого підтвердження в матеріалах судової справи №907/459/17.

Суд правомірно відмовив у задоволенні позову в частині визнання недійсним розпорядження Берегівської РДА №422 від 19.10.2012 р., з огляду на таке.

Приписами частини 1 статті 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч.1 ст.20 Земельного кодексу України).

Згідно положень статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а)визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б)визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в)відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г)притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) виключено; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках (ст.55 Земельного кодексу України).

Відповідно до статтей 56, 57 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

З аналізу вищенаведеного, до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства.

Однак, в матеріалах судової справи відсутні належні докази того, що земельна ділянка площею 0,06 га, розміщена на території Косоньської сільської ради, за межами населеного пункту, яку на підставі розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 422 від 19.10.2012р. надано ОСОБА_4 у власність для ведення особистого селянського господарства, належить до земель лісового фонду.

Натомість, відповідно до даних довідки Міськрайонного управління держкомзему у місті Берегово та Берегівському районі Закарпатської області Державного комітету України із земельних ресурсів за № 4420 від 03.08.2012р. спірна земельна ділянка площею 0,0600 га (кв.м), в тому числі угіддя сіножаті, розташована на території Косоньської сільської ради, за межами населеного пункту. Категорія земель, згідно ст. 19 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з положеннями Земельного кодексу України, Законів України "Про Державний земельний кадастр" та "Про землеустрій" дані державного земельного кадастру це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Як видно з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №9-7-0.7-13785/2-17 від 08.12.2017р. на запит суду «Про надання інформації», земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1), що знаходиться на території Косоньської сільської ради за межами населеного пункту, за весь період згідно державної статистичної звітності до 18.10.2012р. обліковувалась - землі запасу (сіножаті).

Не підтверджені належними і допустимими доказами доводи прокурора про перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні ДП «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» на момент видачі розпорядження голови Берегівської РДА №422 від 19.10.2012р.

Письмова переписка, плани обходу території та протоколи допиту в якості свідків колишніх працівників філії «Береговодержспецлісгосп» у межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016070060000571, на які покликається прокурор у своєму позові, не можуть вважатись належними доказами у справі господарського суду в силу положень ст.34, 35 ГПК України (ред. до 15.12.2017 р.) та ст.ст.75, 76 ГПК України (у теперішній редакції).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги прокурора щодо визнання недійсним розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 422 від 19.10.2012р. Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4

З урахуванням вищенаведеного, не підлягає задоволенню похідна позовна вимога про витребування спірної земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, зазначених в оскаржуваному судовому рішенні.

Стосовно клопотання відповідача-2 про застосування строку позовної давності до даного позову, колегія суддів зазначає таке.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Оскільки в даному спорі суд встановив відсутність порушеного права позивача, тому позовна давність застосуванню не підлягає.

З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Залишити без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 05.09.2017р. у справі №907/459/17, апеляційну скаргу - без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Главою 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Хабіб М.І.

Юрченко Я.О.