ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

22.01.2018 Київ П/9901/380/18 9901/380/18

Верховний Суд у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бучик А.Ю., Гімона М.М., Гриціва М.І., Мороз Л.Л., перевіривши матеріали справи № 9901/380/18 за позовом ОСОБА_2 до Верховної Ради України про визнання частин Закону України «Про судоустрій і статус суддів» нечинними,

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2018 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Верховної Ради України з такими позовними вимогами:

- визнати положення частини другої статті 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року, в редакції від 15 грудня 2017 року, щодо «вибору захисника своїх прав із особи, яка надає правничу допомогу» - протиправним та нечинним;

- визнати положення частини третьої статті 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року, в редакції від 15 грудня 2017 року, щодо «здійснення представництва в суді виключно адвокатом» - протиправним та нечинним;

- визнати положення частини першої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року, в редакції від 15 грудня 2017 року, щодо «здійснення громадянами права на звернення зі скаргою до Вищої ради правосуддя щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) тільки через адвоката» - протиправними та нечинними.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

У відповідності до частини першої та другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах. Однак, це не поширюється на справи, зокрема, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

В частині першій статті 150 Конституції України зазначено, що до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України.

Згідно з частиною першою статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

В статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про Конституційний Суд України» до повноважень Суду належить: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Згідно з статтею 84 Закону України «Про Конституційний Суд України» Велика палата Конституційного Суду України ухвалює рішення за результатами розгляду справ за конституційними поданнями щодо конституційності законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та щодо офіційного тлумачення Конституції України, а також за результатами розгляду справ за конституційними скаргами у разі відмови Сенату в розгляді справи за конституційною скаргою на розсуд Великої палати.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що невідповідність законів України положенням Конституції може бути підставою для прийняття виключно Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності, що свідчить про неможливість розгляду такої категорії справ у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, Верховна Рада України при розгляді та прийнятті законів не виконує владних управлінських функцій, а реалізовує свої повноваження щодо законодавчої діяльності. Це дає підстави дійти висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів, зокрема Верховного Суду як суду першої інстанції не поширюється на спори «про визнання протиправними на нечинними законів», що є вимогою позивача у цій справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкриті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на обставини, у зв'язку з якими ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду і наведене вище законодавче регулювання цих правовідносин, суд вважає, що у відкритті провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 19, 22, пунктом 1 частини першої статті 170, 266, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі № 9901/380/18 за позовом ОСОБА_2 до Верховної Ради України про визнання частини Закону України «Про судоустрій і статус суддів» нечинними.

2. Роз'яснити позивачу, що розгляд даної категорії справ віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

3. Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Судді Я.О. Берназюк

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

М.І. Гриців

Л.Л. Мороз