2-487/2009
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2009 року. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі :
головуючого – судді Рожкової Н.М.,
секретаря – Чуйко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кобеляки справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комунального підприємства „Водоканал” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
У червні 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернудась до суду з вищевказаним позовом. В позовній заяві вказувала , що з 01.02.2003 року працювала на посаді інспектора відділу кадрів та за сумісництвом на посаді інженера по охороні праці з оплатою 50% окладу ОСОБА_2 комунального підприємства „Водоканал” .
Наказом №4 від 14 січня 2009 року її було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України по скороченню штату. Позивачка вважала, що звільнення є незаконним , оскільки скорочення штату в дійсності не відбулось , тому що з 1.12.2009 року введений в дію штатний розпис, у якому значаться посади інженера з охорони праці та інспектора відділу кадрів .Позивачка прохала суд поновити її на роботі на посаді інспектора відділу кадрів та на посаді інженера по охороні праці за сумісництвом з оплатою 50% окладу , стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн. В судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги і додатково прохала суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку приз вільненні з 15 січня по день фактичного розрахунку -5 червня 2009 року , оскільки з нею не був проведений остаточний розрахунок, а саме не відшкодовані добові за час перебування у відрядженні в сумі 55 грн. та витрати за відправлення листа в сумі 5 грн.75 коп.. Також прохала суд поновити пропущений нею строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі..
В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги і пояснила суду , що 14 січня 2009 року її було звільнено з роботи в зв”язку із
- 2-
скороченням штату. Вона вважала своє звільнення законним. Оскільки при звільненні їй не відшкодували добові сумі 55 грн. за відрядження та 5,75 грн.
за поштове відправлення листа , вона у квітні 2009 року із скаргою звернулась до Територіальної Державної Інспекції праці у Полтавській області. Із відповіді інспекції на скаргу їй стало відомо , що звільнення є неправомірним , оскільки на момент проведення перевірки ( травень 2009 року) діяв штатний розпис від 1.12.2008 року , згідно якого значаться посади інженера з охорони праці та інспектора відділу кадрів. Тому в червні 2009 року вона звернулась до суду з позовом про поновлення на роботі. Крім цього, при звільненні з нею не був проведений остаточний розрахунок, оскільки добові за відрядження та кошти за відправлення рекомендованого листа їй виплатили лише 05 червня 2009 року. Позивачка прохала суд стягнути з відповідача середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні з 15 січня по 5 червня 2009 року.
Представники відповідача ОСОБА_2 комунального підприємства „Водоканал” позов не визнали і пояснили суду, що позивачку звільнено з основної посади інспектора відділу кадрів та посади за сумісництвом інженера по охороні праці правомірно . Позивачка відмовилась від проджовження роботи за сумісництвом та запропонованої посади секретаря-діловода. На підприємстві діє карткова банківська система виплати заробітної плати , тому наступного дня після звільнення розрахункові суми були перераховані на банківський картковий рахунок позивачки. В зв”язку з відсутністю коштів на оплату відряджень, підприємство заборгувало позивачці добові в сумі 55 грн. та 5,75 грн. , які вона витратила на відправлення рекомендованого листа. Ці кошти не є заборгованістю по заробітній платі і відшкодовані позивачці 05 червня 2009 року.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Згідно п.1ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці , скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Згідно ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці .
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 1 лютого 2003 року переведена на роботу на Кобеляцьке комунальне підприємство”Водоканал” на посаду інспектора відділу кадрів та на 30% ставки інженера по охороні праці ( а.с.5). Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради №
- 3 -
712А від 31.07.2008 року затверджено план заходів з оздоровлення економічного стану КП”Водоканал” і погоджено новий штатний розпис
( а.с.9-12).
Наказом № 103 по КП”Водоканал” від 27 серпня 2008 року скорочена посада інспектора відділу кадрів ( а.с. 13).
Оскільки позивачка з 14 серпня до 13 листопада 2008 року перебувала
на лікарняному ( а.с. 96-98), то із вказаним наказом про наступне звільнення була ознайомлена 14.11.2008 року (а.с.13). Наказом № 4 від 14.01.2009 року позивачку звільнено з посади інспектора відділу кадрів та по сумісництву інженера з охорони праці з 14 січня 2009 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України в зв”язку із скороченням штату ( а.с.18). Профспілковий комітет КП „Водоканал” дав згоду адміністрації на скорочення посади інспектора відділу кадрів та звільнення позивачки .Від продовження роботи за сумісництвом та запропонованої посади секретаря- діловода позивачка відмовилась. Трудову книжку отримала в день звільнення 14 січня 2009 року ( а.с.102) . З 11 лютого 2009 року вона стала на облік як безробітна в ОСОБА_2 районному центрі зайнятості ( а.с. 108) . Розрахунок при звільненні з позивачкою був проведений наступного дня 15 січня 2009 року , що вбачається із платіжного доручення ( а.с.119).
Свідок ОСОБА_3 , головний бухгалтер КП”Водоканал” , пояснила суду, що рішенням виконкому ОСОБА_2 міської ради № 712А від 31.07.2008 року було погоджено новий штатний розпис , згідно якого посада інспектора відділу кадрів скорочувалась. В зв”язку із зміною розміру мінімальної заробітної плати в період з серпня по січень 2008 року ,вона розробляла а начальник затверджував проміжні штатні розписи , які вводились з 1 жовтня та 1 грудня 2008 року , і в них значилась посада інспектора відділу кадрів , оскільки позивачка ще не була звільнена з роботи.
Після звільнення позивачки 14 січня 2009 року був введений новий штатний розпис з 15 січня 2009 року , в якому посада інспектора відділу кадрів відсутня. При проведенні перевірки інспектор інспекції праці не витребував штатний розпис від 15 січня 2009року , тому висновки перевірки про незаконність звільнення та наявність посади інспектора відділу кадрів були помилковими.
Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що профспілковий комітет розглядав питання про скорочення штату працівників підприємства і дав згоду на звільнення позивачки, оскільки вона відмовилась від запропонованої посади секретаря-діловода. Однак, позивачка не була присутня на засіданні профспілкового комітету.
Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що в травні 2009 року здійснював перевірку скарги позивачки про невиплату їй добових за відрядження в сумі 55 грн. При перевірці адміністрація підприємства не надала штатний розпис від 15 січня 2009 року. Він вважав, що на момент перевірки діяв штатний розпис від 1 грудня 2008 року , в якому значилась посада інспектора
- 4 -
відділу кадрів, тому зробив висновок про неправомірність звільнення позивачки .
В судовому засіданні встановлено , що рішення профспілкового комітету КП”Водоканал” від 26 серпня 2008 року про дачу згоди на
звільнення позивачки не має юридичної сили , оскільки позивачка не була присутня на засіданні профспілкового комітету. На запит суду проведено
повторне засідання ПК 13 жовтня 2009 року, на якому останній дав згоду на звільнення позивачки по скороченню штату працівників.
Дослідивши докази, надані сторонами , та вивчивши матеріали справи суд вважає, що звільнення позивачки з роботи було проведено відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства.
Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум , що належать йому від підприємства , провадиться в день звільнення.
Згідно ст.121 КЗПП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв”язку з службовими відрядженнями.
Судом встановлено, що позивачці наступного дня на картковий банковий рахунок перераховано всю розрахункову суму , але не відшкодовані добові за час перебування у відрядженні в сумі 55 грн. та витрати за відправлення рекомендованого листа 5, 75 грн.
Згідно зі ст.2 Закону від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР „Про оплату праці” компенсації при службових відрядженнях не входять до структури заробітної плати . Враховуючи , що заборгована відповідачем компенсація за службове відрядження в сумі 55 грн. не є заробітною платою, має незначний розмір і є неістотною порівняно із середньою заробітною платою позивачки , суд вважає , що вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними.
Згідно ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків , встановлених ст.233 КЗпП ,суд може поновити ці строки.
Судом встановлено, що позивачка отримала трудову книжку 14 січня 2009 року . До суду з позовом про поновлення на роботі звернулась 16 червня 2009 року. . Згідно амбулаторної карточки позивачка захворіла 24 лютого 2009 року, тобто після закінчення строку звернення до суду. Інших доказів про поважність пропуску строку звернення до суду вона не надала. Тому вимоги про поновлення строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11, 60, 209 ЦПК України, ст. ст.231, 232, 233 КЗпП України, суд
В И Р І Ш И В :
- 5 -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комунального підприємства „Водоканал” про поновлення на роботі,
стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди – в зв”язку з пропуском строку звернення до суду.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комунального підприємства „Водоканал” про стягнення середнього заробітку
за час затримки розрахунку при звільненні в зв”язку з безпідставністю позову.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подання до Кобеляцького районного суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з моменту проголошення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя