Справа №22-179 Категорія - Ц-5

Голов, в 1 інст-Юзьвяк Б.Г. Доповідач-Василевич B.C.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 лютого 2007 року                                                                                       м.Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді-Василевича B.C. Суддів Демянчук СВ., Гордійчук С.О. при секретарі Чалій Н.О. з участю позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, її пред­ставника адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубен­ського міськрайонного суду від 20 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на житло частково недійсним,-

встановила:

Рішенням Лубенського міськрайонного суду від 20 грудня 2006 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання приватизації житла частково недійсною.

В поданій на вказане рішення апеляційній скарзі позивач доводить про його незаконність та необґрунтованість через порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду матеріалам справи.

Станом на 2001 рік відповідачі не проживали з ним постійно, членами його сім"ї не являлись, тому відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" не мали права на участь у приватизації житла.

Ухвалюючи рішення, суд послався на показання свідка ОСОБА_5 та довідку госпрозрахункової служби будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд ДТГО Львівська залізниця, не витребувавши документів на підставі яких проводилась приватизація.

По наведених підставах просить про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення позову.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав.

Відповідачка та її представник адвокат ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та як це встановлено судом, сторони на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 лютого 2001 року являються співвласниками квартири АДРЕСА_1. Свідоцтво видано Рівненською дистанцією цивільних споруд Львівської залізниці( а.с.-9).

Набуття ними права власності на дану квартиру відбулось на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" з участю позивача та членів його сім"ї, які були прописані в квартирі.

Відповідно до ч.2 ст.8 згаданого Закону передача займаних квартир (будинків) в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім"ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Позивач особисто займався приватизацією квартири. Саме він в свідоцтві про право власності на житло визначений уповноваженим власником квартири. Ніяких заперечень з його боку щодо приватизації житла на всіх членів сім"ї не було і це підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 (а.с-37-38).

Отримавши свідоцтво про право власності на квартиру та виготовивши в Рівненському обласному бюро технічної інвентаризації технічний паспорт, в якому вказано всіх трьох співвласників, позивач прав відповідачів на житло не оспорив. До суду з позовом звернувся лише у травні 2006 року. Питання про визнання відповідачів такими, що втратили право на житло не ставив.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтова­ного висновку про безпідставність позову.

Доводи апеляційної скарги про невжиття судом заходів по витребуванню документів, на основі яких здійснювалась приватизація квартири не заслуговують на увагу, оскільки вони не збереглись (а.с-28) а про обставини, за яких відбулась приватизація, пояснила свідок ОСОБА_5

Враховуючи, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують підстав для скасування рішення немає.

Керуючись п.1 ч.І ст.307,ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 20 грудня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.