Справа № 357/7767/16-ц Головуючий у І інстанції Ярмола О. Я.

Провадження № 22-ц/780/352/18 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.

Категорія 26 16.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2018 року м. Київ

справа № 369/7767/16

провадження № 22ц/780/352/18

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Іванової І.В., Сліпченка О.І., Гуля В.В.

при секретарі - Дрозд Р.І.

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_4

представник позивача - ОСОБА_5

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі Белінського Віктора Анатолійовича, представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О.

третя особа - ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника позивачки ОСОБА_4 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2017 року у складі судді Ярмола О.Я., повний текст складений 23.11.2017 року,

встановила:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України:

пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується;

пункт 9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до

Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року N 1401-VIII.

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню (підпункт 9 пункт 161 розділу XV Перехідних положень Конституції України).

У даному випадку провадження у справі відкрито 25.07.2016 року, тобто розпочате до 30 вересня 2016 року.

Так, у липні 2016 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з зазначеним позовом мотивуючи тим, що її права, як споживача, були порушені, оскільки договір, який вона уклала з відповідачем 06.07.2007 року не містив відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, не мав умов, які є обов'язковими у договорі, В подальшому позивач уточнила та збільшила позовні вимоги, зазначивши, що відповідач при укладенні спірного договору не здійснив розрахунок реальної процентної ставки за користування кредитом, не визначив сукупну вартість подорожчання кредиту та розміру суми абсолютного значення подорожчання кредиту Окрім того, позивач був введений в оману відповідачем щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, споживчий кредит було неправомірно надано в іноземній валюті, Тому просила суд визнати недійсним Кредитний договір № 121/МК13/2007-840 від 06.07.2007 укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4; визнати недійсними усі додатки до Кредитного договору; визнати недійсним договір поруки від 06.07.2007 укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_8; визнати недійсними усі додатки до Договору поруки; визнати недійсним договір іпотеки від 06.07.2007р. укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_8; визнати недійсними усі додатки до Договору іпотеки; Визнати недійсним договір застави автотранспорту від 24.01.2012р. укладений між ОСОБА_8 та ВАТ КБ «Надра», та вирішити питання відшкодувань судових витрат.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначив, що вимоги позивачки є необґрунтованими, оскільки кредитний договір укладений належним чином, згідно норм матеріального права з дотриманням вимог Цивільного законодавства, з визначенням відсотків річних та сумою кредиту 82 тис доларів США, графіком виплат та з зазначенням інших істотних умов. Тому просив у задоволенні позову відмовити.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням позивачка через свого представника ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу посилаючись на те, що судом при винесені рішення порушено норми матеріального права а саме не взято до уваги, що розрахунок реальної процентної ставки за користування кредитом, визнання сукупної вартості подорожчання кредиту та розміру суми відповідач не здійснив та не довів її до відома позичальника, не узгоджував її, порушено норми ЗУ «Про захист прав споживачів» оскільки відповідач не надав в письмовій формі повної інформації про умови кредитування. Крім того висновок судово-економічної експертизи підтвердив, що банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту. Тому просив рішення суду скасувати та ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник позивачки ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції підтримав скаргу, просив її задовольнити.

Інші учасники справи належним чином повідомлявся про час розгляду справи, до суду не з'явилися, їх неявка відповідно до ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, розглянувши матеріали цивільної справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що несправедливість деяких умов кредитного договору, зокрема п.1.1.5 Додаткової угоди до Кредитного договору від 30.08.2010р. щодо встановлення плати та комісії за консультації по кредитних операціях /Т.2 а.с.247,248/, не є підставою для визнання всього кредитного договору, Договору поруки, Іпотечного договору, Договору застави та інших договорів про внесення змін і доповнень - недійсними. При цьому позивач не ставив вимоги про визнання недійсними деяких умов Кредитного договору від 06.07.2007року.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що банком було передано позивачці в кредит 82000 дол. США. При укладенні кредитного договору позивачці були роз'ясненні усі умови надання споживчого кредиту. Крім того, позивачка неодноразово, протягом тривалого часу, з різними проміжками часу, з 2007 р. по 2014рік укладала Додаткові угоди та Договори про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 121/МК13/2007-840 від 06.07.2007р., даними додатковими договорами були змінені як валюта, так і строки виконання зобов'язання, змінювалася процентна ставка в зобов'язанні позичальника. Позивач виконувала свої зобов'язання за договорами, з липня 2007 року і до липня 2016 року не заперечувала жодних умов укладених нею договорів. Всі зміни щодо основного зобов'язання були доведені належним чином до відома поручителя, шляхом укладання Додаткових договорів про внесення змін та доповнень до Договору поруки, Договору іпотеки. Через 5 років після укладення кредитного договору № 121/МК13/2007-840 був укладений між ОСОБА_8 та ВАТ КБ «Надра» договір застави від 24.01.2012р.

З висновку судово-економічної експертизи вбачається, що процентна ставка на момент укладення договору про надання споживчого кредиту № 121/МК13/2007-840 від 06.07.2007р. становила 16,41 %, тобто є вищою від процентної ставки зазначеної в умовах кредитного договору 15%. Однак, як вбачається з умов Додаткового договору про внесення змін та доповнень №5 від 30.04.2014р. до спірного Кредитного договору було встановлено сторонами фіксовану процентну ставку - 10%. Також, сторони погодили зміну валюти кредиту на національну грошову одиницю - гривню. Крім іншого, сторони даним Додатковим договором від 30.04.2014року визначили (підтвердили) розмір зобов'язання позичальника за кредитним договором № 121/МК13/2007-840 від 06.07.2007р.- 921053,02 грн.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, фінансова установа прийняла кредитний договір укладений з позивачкою до виконання, позивачка отримала кошти за договором, тобто сторони прийняли на себе всі права та зобов'язання, передбачені цим кредитним договором, виконали всі дії, які не суперечать намірам та інтересам сторін, позивачка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було вільним та відповідало її внутрішній волі; виконання банком зазначених умов підтверджено позивачкою, яка особисто підписала кредитний договір, чим засвідчила отримання всієї необхідної інформації та те, що вона погодилася з умовами договору; на момент укладення кредитного договору позивачка не навела жодних зауважень щодо змісту цього правочину, тому суд правильно вважав, що у даному випадку не вбачається підстав для визнання правочинів недійсними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги про те, що судом не врахований висновок судово-економічної експертизи який підтвердив, що банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, спростовуються матеріалами справи, оскільки ці доводи були предметом дослідження суду та ним обґрунтовано відхилені, тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає, тому відповідно до ст.375 апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, колегія судів, -

постановила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника позивачки ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий : І.В.Іванова

Судді :

О.І.Сліпченко

В.В.Гуль