Номер провадження № 22-ц/785/1489/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2014 року                                                    м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого –Суворова В.О.

суддів –Черевко П.М.

–ОСОБА_2

при секретарі –Орловій С.І.

з участю: представника ПАТ «ОМЕГА БАНК»-ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 Саїд-Емін Сайдаєвича, ОСОБА_5,ОСОБА_6-ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ОМЕГА БАНК» на рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_8 від 08 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6 Саїд-Емін Сайдаєвича, ОСОБА_5 Сайдаєвича до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос», Публічного акціонерного товариства «Альбатрос» про визнання кредитного договору, іпотечного договору, догорів поруки недійсними, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Сведбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №65/15-Ф від 28.03.2008 року. ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулися до ПАТ «Сведбанк» із зустрічним позовом, в якому просили визнати недійсними кредитний договір №65/15-Ф від 28.03.2008 р., іпотечний договір від 28.03.2008 р. в частині забезпечення зобов'язань ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 за кредитним договором №65/15-Ф, іпотечний договір від 29.05.2008 р. в частині забезпечення зобов'язань ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 за кредитним договором №65/15-Ф, договір поруки №65/П-15-1 від 28.03.2008 р., договір поруки №65/П-15-3 від 28.03.2008 р., договір поруки №65/П-15-2 від 28.03.2008 р. з посиланням на використання банком нечесної підприємницької діяльності, недотримання вимог валютного законодавства та відсутність правонаступництва між ПАТ «Сведбанк» та ЗАТ «Сведбанк Інвест» у правовідносинах щодо кредитного договору №65/15-Ф від 28.03.2008 р. та договорів з забезпечення виконання зобов’язання, що виникло на підставі указаного кредитного договору.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2012 р. позовну заяву ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду на підставі поданої представником ПАТ «Сведбанк» заяви від 21.09.2011 р.

ПАТ «Сведбанк» позов ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 не визнав, вказуючи, що оспорювані ними договори були укладені відповідно до діючого законодавства. ВАТ «Альбатрос», ТОВ «Альбатрос», ТОВ «Юлія» позов ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 визнали та просили суд його задовольнити.

Рішенням суду першої інстанції від 08 квітня 2013 року в позові ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відмовлено у повному обсязі. Підставою для відмови у задоволенні вимог щодо визнання недійсним кредитного договору №65/15-Ф від 28.03.2008 р. стало те, що в цій частині позов був заявлений до неналежного відповідача, оскільки позивачі не довели, що ПАТ «Сведбанк» є правонаступником ЗАТ «Сведбанк Інвест», з яким ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали кредитний договір.

В апеляційній скарзі ПАТ «ОМЕГА БАНК» (попереднє найменування ПАТ «Сведбанк») ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення, яким скаржник просить відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з інших підстав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду першої інстанції в межах вимог скаржника і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Кредитний договір №65/15-Ф від 28.03.2008 року був укладений ОСОБА_5 Саїд-Еміном Сайдаєвичем, ОСОБА_5 Сайдаєвичем та ОСОБА_4 з Закритим акціонерним товариством «Сведбанк Інвест». Договори, укладені ПАТ (ВАТ) «Альбатрос», ТОВ «Альбатрос», ТОВ «Юлія» на забезпечення виконання зобов'язань, що виникли з вищевказаного кредитного договору, також були укладені з ЗАТ «Сведбанк Інвест».

          Як вбачається з матеріалів справи, рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Сведбанк Інвест» (протокол №29 від 30.04.2009 року) затверджено нову редакцію статуту банку, згідно з якою найменування банку змінено на Приватне акціонерне товариство «Сведбанк Інвест». Зміна найменування юридичної особи не є реорганізацією в розумінні норм ЦК України, у зв'язку з чим не викликає зміни майнових прав і обов'язків юридичної особи за укладеними нею договорами.

          В матеріалах справи містяться окремі документи щодо реорганізації Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест» шляхом його приєднання до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк». Реорганізація ПрАТ «Сведбанк Інвест» проведена за рішенням єдиного акціонера, який одноособово здійснював повноваження позачергових Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест» №1 від 15.06.2009 року, та рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» від 15.06.2009 року, оформленого протоколом №36, згідно з якими ПрАТ «Сведбанк Інвест» приєднане до ПАТ «Сведбанк».

          Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

          Порядок реорганізації банків регулюється Положенням про особливості реорганізації банку за рішенням його власників, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 27.06.2008 р. №189.

          Так, згідно з п.3.2. Положення №189 процедура приєднання банків здійснюється аналогічно порядку, визначеному в п.3.1. цього положення з урахуванням вимог статей 81 та 84 Закону України «Про акціонерні товариства».

          Статтею 81 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що наглядова рада кожного акціонерного товариства, що бере участь у приєднанні, розробляє умови договору про приєднання та готує для акціонерів пояснення до умов цього договору. Таке пояснення повинне містити економічне обґрунтування доцільності приєднання, перелік методів, що застосовувалися для оцінки вартості майна акціонерного товариства та обчислення коефіцієнта конвертації акцій та інших цінних паперів акціонерного товариства тощо.

          Матеріали, що надсилаються акціонерам товариства, що бере участь у приєднанні, при підготовці загальних зборів, на які виноситься питання про затвердження умов договору про приєднання, передавального акта повинні включати: проект договору про приєднання, пояснення до умов договору про приєднання, висновок незалежного експерта щодо умов приєднання, річну фінансову звітність інших товариств, що беруть участь у приєднанні, за три останні роки.

          Зазаначені документи в матеріалах справи відсутні, посилання скаржника на їх існування не приймаються судовою колегією до уваги з урахуванням вимог, встановлених ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

          Частиною 2 ст. 107 ЦК України встановлено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

          Тобто встановлення переходу до ПАТ «Сведбанк» прав ПрАТ «Сведбанк Інвест» щодо усіх боржників останнього, у тому числі щодо ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, можливо саме на підставі передавального акту.

          Однак, з передавального акту станом на 23 жовтня 2009 року, копія якого є в матеріалах справи, неможливо встановити, чи були передані ПАТ «Сведбанк» права ПрАТ «Сведбанк Інвест» щодо ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, як боржників останнього, та в якому обсязі.

          Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі з висновку № 7282/7283 судово-економічної експертизи від 30.11.2012 року, передавальний акт станом на 23 жовтня 2009 року (кінець дня) затверджений позачерговими Загальними зборами акціонерів ПАТ «Сведбанк» та ПрАТ «Сведбанк Інвест» по формі складання та статтям балансу відповідає вимогам абз. 5 п.3.4. ст. 3 та Додатку 6 постанови НБУ «Положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників» №189 від 27.06.2008 року.

          Проте, судова колегія зазначає, що до передавального акту від 23.10.2009 р. не додане документальне обґрунтування його показників, зокрема матеріали проведення інвентаризації активів ПрАТ «Сведбанк Інвест» та акт по виявленим розбіжностям, аудиторський висновок щодо підтвердження достовірності передавального акту, розшифрування активів зобов’язань і капіталу, які передаються банку-правонаступнику, у розрізі рахунків, складання яких передбачено вимогами п.3.4., 3.5., 3.6. ст. 3 Положення НБУ №189; в передавальному акті від 23.10.2009 р. відображені лише узагальнені вартісні показники статей; всупереч Положенню №189 матеріали, надані ПАТ «Сведбанк», не містять розшифровки активів та зобов’язань ПрАТ «Сведбанк Інвест», що були прийняті банком правонаступником, та які станом на 23.10.2009 р. обліковувались на балансі банку, що реорганізовується.

          Виходячи з викладеного, судова колегія погоджується з тим, що судом першої інстанції правомірно була встановлена відсутність документального підтвердження включення зобов'язання, що виникло на підставі кредитного договору №65/15-Ф від 28.03.2008 року, укладеного між ЗАТ «Сведбанк Інвест» і ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, до складу активів, які були передані ПАТ «Сведбанк» за передавальним актом від 29.10.2009 року, а також з тим, що передача заборгованості указаних фізичних осіб перед ПрАТ «Сведбанк Інвест» за кредитним договором №65/15-Ф, в тому числі заборгованість за кредитом, процентами, щорічною комісією та пенею, на користь ПАТ «Сведбанк» матеріалами справи не підтверджена.

          Крім того, у передавальному акті від 23.10.2009 року не відображені і позабалансові зобов'язання, встановлені іпотечним договором від 28.03.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за №833, укладеним між ЗАТ «Сведбанк Інвест», ТОВ «Юлія», ТОВ «Альбатрос», ПАТ (ВАТ) «Альбатрос», іпотечним договором від 29.05.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за №1365, укладеним між ЗАТ «Сведбанк Інвест» і ПАТ (ВАТ) «Альбатрос», договором поруки №65/П-15-1 від 28.03.2008 р., укладеним між ЗАТ «Сведбанк Інвест» і ПАТ (ВАТ) «Альбатрос», договором поруки №65/П-15-3 від 28.03.2008 року, укладеним між ЗАТ «Сведбанк Інвест» і ТОВ «Юлія», договором поруки №65/П-15-2 від 28.03.2008 року, укладеним між ЗАТ «Сведбанк Інвест» і ТОВ «Альбатрос».

          Матеріали справи також не містять документального підтвердження того, що на дату складання передавального акту від 23.10.2009 року на позабалансових рахунках ПрАТ «Сведбанк Інвест» обліковувались зобов'язання, встановлені вищевказаними договорами.

          Стосовно статуту ПАТ «Сведбанк», на який посилається скаржник, як на безспірний, на його думку, доказ його правонаступництва за ПрАТ «Сведбанк Інвест», судова колегія зазначає що він не є належним доказом, що може свідчити про перехід до ПАТ «Сведбанк» прав та обов’язків ПрАТ «Сведбанк Інвест» саме за кредитним договором №65/15-Ф від 28.03.2008 р., іпотечними договорами від 28.03.2008 р. та від 29.05.2008 р., договорами поруки №65/П-15-1, №65/П-15-3, №65/П-15-2 від 28.03.2008 року, оскільки факт державної реєстрації статуту ПАТ «Сведбанк» ще не свідчить про його відповідність вимогам чинного законодавства, у тому числі, в частині відомостей про правонаступництво у конкретних правовідносинах.

          Посилання скаржника на ст. 61 ЦПК України щодо преюдиціальності фактів, встановлених постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2013 року у справі №40/5005/669/2012, не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на наступне.

          Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» за змістом частини третьої статті 14, частини третьої статті 61, частини другої статті 223 ЦПК України, особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.

          ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не брали участі у господарській справі №40/5005/669/2012, в якій судами були ухвалені відповідні рішення, та оспорювали обставини щодо переходу до ПАТ «Сведбанк» прав кредитора за оскарженими позивачами договорами, у зв’язку з чим банк саме під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мав довести факт правонаступництва щодо зобов'язань позивачів, надавши всі оригінали документів, що мають значення для встановлення істини, чого зроблено не було, попри неодноразове витребування судом першої інстанції відповідних доказів у банку.

          Що стосується посилань скаржника на порушення судом першої інстанції ч.3 ст.147 ЦПК України, згідно якої у висновку експерта повинні бути зазначені, зокрема, обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання, то судова колегія з цього приводу зазначає, що згідно зі ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства судовий експерт, зокрема, має право вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області -

ухвалила:

           Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОМЕГА БАНК»- відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_8 від 08 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області                               В.О. Суворов

                                                                       ОСОБА_9

ОСОБА_2