8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 січня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/682/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) після уточнення позовних вимог та заміни належного відповідача по справі - до Головного управління ДФС у Луганській області (далі – Відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якому остаточно просить визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-5464-17 від 09.11.2017 про сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 14795,39 грн., винесену ГУ ДФС у Луганській області (а.с.2-4,119,120-122,129-130).

В обґрунтування уточненого адміністративного позову зазначено, що відповідно до пункту 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” Позивач на час проведення АТО звільнений від обов’язку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а контролюючий орган не має законних підстав для формування та направлення вимоги про сплату боргу. Позивач вважає, що відповідач не повинен був однозначно застосовувати положення ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, оскільки відповідно до пункту 9-4 розділу VIII цього Закону достатніми підставами для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, передбаченої цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обов’язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, та заява самого платника до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску, подана не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО. Позивачем таку заяву подано 06.06.2016 до Новоайдарського відділення Слов'яносербської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, у задоволенні якої відмовлено листом від 21.06.2016.

З вищевикладених підстав позивач просив визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-5464-17 від 09.11.2017 про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування в сумі 14795,39 грн., винесену ГУ ДФС у Луганській області.

В судове засідання, позивач, представник позивача та представник відповідача не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.140,144,144а), просили розглянути справу в порядку письмового провадження (зворотній бік а.с.146, а.с.152).

Представник відповідача надав відзив на адміністративний позов (а.с.145-146). В обґрунтування відзиву зазначив, що за даними інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 31.10.2017 Позивач має борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 14795,39 грн. На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів було сформовано і надіслано Позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми “Ф” від 09.11.2017 № Ф-5464-17. Заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 14795,39 грн. виникла за період з жовтня 2014 року по жовтень 2017 року та складається з щоквартальних нарахувань єдиного внеску як платнику єдиного податку. Підстави для звільнення позивача від обов’язків платника єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” відсутні, оскільки умовою для звільнення є заява у довільній формі та сертифікат Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) на території проведення АТО. У позивача такий сертифікат відсутній. Відповідач зазначає, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов’язків, передбачених ч.2 ст.6 Закону України №2464.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: 93500, Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул.Лісна, буд.65, 27.02.2012 №23710000000001236 Новоайдарською районною адміністрацією Луганської області, перебуває на обліку у Новоайдарському відділенні Слов'яносербської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, є платником єдиного внеску (а.с.12-14, 67, 68-69, 79).

Позивачем 13.04.2017 направлено до Новоайдарського відділення Слов'яносербської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області заяву, відповідно до якої просив надати інформацію в формі вимоги про стан заборгованості по ЄСВ станом на момент звернення (а.с.5).

Слов'яносербською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Луганській області надано відповідь на запит, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 станом на 14.04.2017 становить 11627,39 грн. та згідно п.3 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування вимога про сплату боргу буде направлена протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (а.с.6).

09 листопада 2017 року Головним управління ДФС у Луганській області сформовано позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-5464-17, у якій зазначено, що загальна сума боргу Позивача станом на 31 жовтня 2017 року становить 14795,39 грн., з яких 14795,39 грн. – недоїмка (а.с.124).

Зазначену вимогу отримано позивачем 08.12.2017, що підтверджується власноручним підписом на поштовому відправленні (зворотній бік а.с.147).

Судом також встановлено, що позивач 10.06.2016 звернувся до Новоайдарського відділення Слов'яносербської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску з 14.04.2014 (а.с.8), у задоволенні якої відмовлено листом Слов’яносербської ОДПІ від 21.06.2016 № 247 (а.с.9).

Згідно відомостей інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вбачається, що у позивача виникла заборгованість, яка станом на 31.10.2017 складає 14795,39 грн. (а.с.75-78,148).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідачів, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464) (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов’язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - жовтень 2017 року, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – Закон № 1669).

Зокрема, п.п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: “Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до ст.1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено Новоайдарський район.

Судом встановлено, що у спірному періоді Позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, та подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску, а отже є суб’єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що Позивач звільнявся від виконання обов’язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що вимога від 09.11.2017 № Ф-5464-17 повністю охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов’язків платника єдиного внеску, а саме: з 20 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2017 рік. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на ст. 25 Закону № 2464, абзацом 2 частини 1 якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вище вказано, Позивач у період з 20 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2017 рік в силу приписів закону був звільнений від обов’язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов’язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених ст. 25 Закону № 2464, за невиконання обов’язків платника єдиного внеску з 20 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2017 рік, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

З огляду на дію зазначеної норми Позивач звільнявся від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону України 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року по 31 жовтня року, а не взагалі перерахувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд також вважає необґрунтованими, оскільки подання такого сертифікату не є обов’язковою умовою для звільнення від обов’язків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464.

За таких обставин, судом встановлено, що вимога ГУ ДФС у Луганській області про сплату боргу від № Ф-5464-17 від 09.11.2017 є протиправною та підлягає скасуванню повністю в сумі 14795,39 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1600,00 грн. (а.с.32).

З огляду на те, що позовні вимоги Позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Позивача у сумі 1600,00 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-250, 255,295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області № Ф-5464-17 від 09.11.2017 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 14795 (чотирнадцять тисяч сімсот дев’яносто п’ять) гривень 39 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний номер 39591445, адреса: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адрес: 93500, Луганська область, Новоайдарський район, смт. Новоайдар, вул.Лісна, буд.65) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1600 (одна тисяча шістсот гривень) 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                             ОСОБА_2