Справа № 22ц-2523/2009 Головуючий у 1 інстанції –
Категорія – цивільна Бечко Є.М.
Доповідач – Позігун М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2009 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого – судді: Позігуна М.І.,
суддів: Редьки А.Г., Шемець Н.В.,
при секретарі: Рачовій І.І., Зіньковець О.О.
з участю: позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства „Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка” про стягнення заробітної плати, -
В С Т А Н О В И В :
В липні 2009 року позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення заробітної плати та збільшивши позовні вимоги просила стягнути з відповідача заробітну плату в сумі 7592 грн.70 коп. за період з 01 червня 2008 року по 01 жовтня 2009 року.
Посилалась на те, що працює у відповідача з 14 жовтня 2002 року завідуючою гуртожитком. Згідно наказу №22-к від 03 квітня 2008 року її попереджено про скорочення посади з 03 червня 2008 року, проте фактично звільнення не відбулося, що підтверджується рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2009 року.
Хоча вона виконувала свої посадові обов’язки, відповідач її вихід на роботу не табелював, заробітної плати не нараховував, тому вона змушена звернутися за захистом трудових прав до суду.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення її вимог.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи; обставини, які суд вважав встановленими, є недоведеними; суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, на даний час її не звільнено з роботи, трудова книжка знаходиться у відповідача і у ній відсутній запис про звільнення. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2009 року у справі за її позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди встановлено, що „позивач ... фактично звільнена не була. Відсутні діючий наказ про її звільнення та відповідний запис в трудовій книжці про її звільнення. Отже, немає підстав вважати, що на день розгляду справи в суді між сторонами у справі припинені трудові відносини”.
Тому висновок суду у даній справі про те, що виконання позивачкою обов’язків завідуючою гуртожитком ніякими належними доказами не підтверджений, суперечить рішенню суду від 03 червня 2009 року.
Необґрунтованим є висновок суду, що вона за період з 01 червня 2008 року по 16 жовтня 2009 року не виконувала свою роботу, докази цьому у справі відсутні.
Також апелянт вважає, що сторони трудового договору мають його виконувати і оскільки відповідач не виплатив працівнику заробітну плату, то вона має бути стягнута за рішенням суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів-ст.212 ЦПК України.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її вимог про стягнення заробітної плати, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено виконання нею роботи на посаді завідуючою гуртожитком за спірний період.
Проте, вірно встановивши фактичні обставини справи, суд прийшов до невірного висновку щодо відсутності підстав для стягнення середнього заробітку.
Судом встановлено, що позивачка працювала завідуючою гуртожитком з 14 жовтня 2002 року(а.с.2 зв.).
Наказом відповідача №22-к від 03 квітня 2008 року ОСОБА_1 попереджено про скорочення посади завідуючої гуртожитком з 03 червня 2008 року (а.с.3), наказом №29-к від 29 травня 2008 року її звільнено з роботи за скорочення штату за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.8), а згідно наказу № 40-к від 10 липня 2008 року наказ №29-к від 29 травня 2008 року анульовано (а.с.9).
В трудовій книжці позивачки відсутній запис про її звільнення (а.с.2 зв).
Згідно листків непрацездатності на а.с.5-6 ОСОБА_1 з 30 травня 2008 року по 12 червня 2008 року, з 23 червня по 02 липня 2008 року перебувала на лікарняному, з 13 червня 2008 року по 20 червня 2008 року тимчасово звільнена від роботи по догляду за хворою дитиною (довідка №935 від 13 червня 2008 року, а.с. 5 зв.).
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 червня 2009 року встановлено, що ОСОБА_1 з посади завідуючої гуртожитком звільнена не була (а.с.23), відсутній діючий наказ та запис в трудовій книжці про її звільнення, а також те, що її не було допущено до роботи з 21.06. 2008 року.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду також визнала, що по даний час позивачка фактично з роботи не звільнена, проте, посилаючись на відсутність доказів на підтвердження виконання позивачкою посадових обов’язків, заперечувала проти позову.
На сьогоднішній день позивачка є матеріально-відповідальною особою, матеріальні цінності від неї не прийняті адміністрацією театру та не проведено її звільнення з роботи.
Позивачка працювала на 0,5 ставки завідуючою гуртожитком театру, проживаючи безпосередньо в самому гуртожитку.
До її посадових функцій згідно посадової інструкції відноситься забезпечення нормальної життєдіяльності гуртожитку, збереження майна гуртожитку, належного санітарно-технічного стану приміщення та прилеглої території.
Таким чином, судом встановлено, що після видання наказу про скорочення посади завідуючої гуртожитком № 22 –к від 3.04.2008 та видання наказу № 29 –к від 29.05.2009 року про звільнення позивачки з роботи з 4.06.2008 року, який згодом було анульовано наказом № 40 –к від 10.07. 2008 року відповідач не провів її звільнення, а навпаки створював перешкоди у виконанні трудових обов’язків.
Створення відповідачем перешкод у виконанні трудових обов’язків позивачкою також підтверджується виключенням її прізвища з журналу реєстрації прибуття на роботу та вибуття з роботи, з табеля обліку робочого часу після скорочення посади завідуючої гуртожитком та видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи, оскільки в оглянутих судом табелях взагалі відсутня така посада і облік робочого часу позивачки не вівся, а в журналах реєстрації прибуття на роботу та вибуття з роботи позивачка не могла також зафіксувати прибуття-вибуття, оскільки за її номером значиться інший працівник і вона не мала реальної можливості фіксувати свій прихід на роботу та закінчення робочого часу.
Виходячи з роз’яснень, викладених в п 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12. 1999 року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” в такому випадку підлягають задоволенню вимоги про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Хоча позивачкою і заявлено вимогу про стягнення заробленої заробітної плати, але за відсутності в табелі обліку робочого часу про вихід чи невихід без поважних причин її на роботу, обов’язок обліку якого лежить на роботодавцю, виключення посади завідуючої гуртожитком зі штатного розпису, стягненню підлягає саме середня заробітна плата.
Проте, вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, оскільки апеляційним судом встановлено, що листки непрацездатності ОСОБА_1 відсутні у роботодавця, тому належить стягнути заробітну плату за період з 03 липня 2008 року по день ухвалення судового рішення в сумі 7342 грн.40 коп. (458 грн.90 коп. х 16 міс. = 7342 грн.40 коп.). Дана сума визначена судом без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов’язкових платежів, що справляються роботодавцем при виплаті заробітної плати.
Також належить стягнути з відповідача судовий збір на користь держави в сумі 73 грн.42 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст.303, 304, 309 ч. 1 п. 3, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 жовтня 2009 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства „Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка” на користь ОСОБА_1 середній заробіток з 03 липня 2008 року по 4 грудня 2009 року в сумі 7 342 грн. 40 коп.( судом зазначену суму визначено без утримання прибуткового податку та інших обов’язкових платежів, які підлягають утриманні при виплаті зазначеної суми роботодавцем), а також в дохід держави 73 грн. 42 коп. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішення набирає законної сили негайно, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: Судді: