Справа 22ц-20400\2009 Головуючий в 1 інстанції Прасолов В.М.

Категорія 41 (1) Доповідач Савіна Г.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду » Дніпропетровської області у складі: головуючого: судді Неклеси В.І. суддів: Савіної Г.О., Турік В.П. при секретарі: Іванюк О.В.

за участю: позивача - ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_1, її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, яка діє від свого імені та як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, про визначення часток у спільній сумісній власності, усунення перешкод у користуванні власністю, вселення, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2008 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення часток у спільній сумісній власності, усунення перешкод у користуванні власністю, вселення задоволено. Визначено, що частки ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2. ОСОБА_5 у спільній сумісній власності - квартирі АДРЕСА_1, кожного окремо становлять по 1/2 частці. Усунено перешкоди ОСОБА_3 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом вселення його в спірну квартиру. Стягнуто на користь позивача з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті державного мита в сумі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7,50грн. Стягнуто на користь держави з відповідача судові витрати: державне мито в сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення в частині вселення позивача у квартиру АДРЕСА_1 та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги, в іншій частині рішення залишити без «змін, оскільки рішення ухвалено з порушенням норм діючого законодавства, прав та інтересів відповідача та неповнолітніх ОСОБА_2., ОСОБА_5 Зокрема, позивач десять років тому виселився із спірної квартири, вступив у шлюб з іншою жінкою від якої має дитину, проживає разом зі своєю новою сім'єю, житлової площі не потребує. Вселення позивача у спірну квартири порушить інтереси та права їх дітей, оскільки між позивачем та відповідачем будуть виникати постійні конфлікти, що стане приводом для додаткового хвилювання їх дітей та суттєво порушить можливість їх духовного розвитку. Крім того, позивач заявив вимогу про вселення його до квартири, проте насправді він не мав на меті настання наслідків, пов'язаних із вселенням, тобто реального проживання у спірній квартирі.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3. та відповідач ОСОБА_3. з 24.01.1992 року перебували у шлюбі, мають дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1

13 серпня 1998 року шлюб між подружжям розірвано.

З 07 лютого 2002 року на підставі приватизації сторони та їх неповнолітні доньки є співвласниками квартири АДРЕСА_1

Визначаючи частки сторін та їх дітей у спірній квартирі рівними (по 1/2 частки) суд першої інстанції обгрунтовано керувався вимогами ст. 370 ч. 2 ЦК України, згідно якої у разі виділу частки із спільного майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Відповідач, яка діє від свого імені та від імені неповнолітніх дітей, як їх законний представник, не заперечувала і не заперечує проти рівності часток кожного співвласника у спірній квартирі.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; згідно з ч. 1 ст. 47 Конституції України - кожен має право на житло; відповідно до ч. З цієї статті - ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Права власника на володіння, користування, розпорядження своїм майном, непорушність права власника закріплені також відповідно ст. ст. 317,321 ЦК України, ст. 150 ЖК України.

Право вимагати усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном закріплено положеннями ст. 391 ЦК України.

З огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про вселення відповідача у спірну квартиру, усунувши перешкоди насамперед у користуванні, як співвласника, житлом.

Доводи ОСОБА_3. щодо проживання позивача з новою сім'єю, за вказаною ним адресою, відсутності у нього потреби у житлі, реального наміру проживання в спірній квартирі та неможливості сумісного з ним проживання із-за неприязних взаємовідносин ніякими доказами не підтверджено, тому вони є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи та суперечать зазначеним нормам матеріального законодавства.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2008 року
залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.