ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

27 липня 2006 р.

№ 18/361

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддя

Ходаківська І.П.

судді

Савенко Г.В.

Кривда Д.С.

розглянувши

касаційну скаргу

Орендного підприємства “6-й Київський авторемонтний завод”

на	постанову від 25.04.2006р. Київського  апеляційного господарського суду

у справі

№ 18/361 Господарського суду  міста Києва

за позовом

ТОВ “Центр міжрегіональних фінансових технологій та інвестицій”

до	Орендного підприємства “6-й Київський авторемонтний завод “

про за зустрічним позовом   до про

стягнення 926522,50грн. Орендного підприємства “6-й Київський авторемонтний завод “ Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр міжрегіональних фінансових технологій та інвестицій” визнання недійсним договору №К490-Б01 від 11.04.2005р.

З участю представників :

позивача –Лилик О.П., за довіреністю

відповідача –Чиханцов М.А., за довіреністю

                                                      ВСТАНОВИВ :

        Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.12.2005 р. у справі №18/361, яке залишене без змін постановою від 25.04.2006р. Київського  апеляційного господарського суду, первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з ОП "6-й Київський авторемонтний завод" на користь ТОВ "Центр міжрегіональних фінансових технологій та інвестицій" 741 218 грн. заборгованості, 185 304,50 грн. пені, 1700 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

       Не погоджуючись із судовими рішеннями, ОП "6-й Київський авторемонтний завод"  звернувся до Вищого господарського суду України  з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 25.04.2006р. Київського  апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду міста Києва від 29.12.2005 р. у справі №18/361, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

       Розпорядженням від 27.07.2006р. заступника голови Вищого господарського суду України, у зв’язку зі значним навантаженням судді Першикова Є.В. для перегляду в касаційному порядку справ  №40/610, №П-13/222, №36/618, №20/26д, №47/76-06, №10/489, №18/362, №18/361, №44/64-06,  призначених до розгляду на 26.07.2006р. колегією суддів у складі: головуючого –ПершиковаЄ.В. суддів –Савенко Г.В., Ходаківської І.П., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Ходаківська І.П., судді –СавенкоГ.В., Кривда Д.С.

       Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.  

      11.04.2005 р. між сторонами у справі був укладений  договір № К490-Б01 купівлі-продажу векселів, відповідно до умов якого продавець - ТОВ  "Центр міжрегіональних фінансових технологій та інвестицій" передає, а покупець - ОП "6-й Київський авторемонтний завод" приймає у власність та оплачує прості векселі №3226920564 від 29.03.2005 р., № 3226920560 від 29.11.2004 р., № 3226920565 від 28.02.2005 р., № 3226920561 від 29.11.2004 р. загальною номінальною вартістю 741218 грн. (пункти 1.0, 1.2, 1.3).

       За умовами пункту 2.1 договору розрахунок за вексель здійснюється безпосередньо між продавцем і покупцем, шляхом перерахування суми договору згідно з пунктом 1.2 з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця у термін одного календарного місяця з моменту підписання договору.

      У разі порушення строків платежів, вказаних у пункті 2.1 договору покупець сплачує пеню у розмірі 1% від номінальної вартості векселя за кожний день затримки, але усього не більше 25% (пункт 3.2 договору).

      Як встановлено  судами, станом на час прийняття рішення господарським судом першої інстанції у даній справі ОП "6-й Київський авторемонтний завод" свої зобов'язання за договором купівлі-продажу векселів не виконало, докази здійснення розрахунків за векселі у матеріалах справи відсутні .

        Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день простроченого виконання.

Враховуючи встановлені по справі обставини про те, що ОП "6-й Київський авторемонтний завод" порушило умови договору купівлі-продажу векселів щодо сплати вартості векселів, має заборгованість за цим договором, колегія суддів вважає правомірним стягнення з ОП "6-й Київський авторемонтний завод" вартості векселів за договором № К490-Б01 купівлі-продажу векселів та пені .

Щодо зустрічного позову ОП “6-й Київський авторемонтний завод" колегія суддів зазначає наступне.

Зустрічний позов ґрунтується на тому, що при укладенні договору        ОП "6-й Київський авторемонтний завод", як юридична особа, не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності, а саме: не могло здійснювати цивільні права та обов'язки через правління та/або голову правління, у зв'язку з їх відсутністю де-юре, оскільки згідно із п.4.6.4 його Статуту правління обирається на строк 5 років, правління підприємства на чолі з Козяром П.І. було обрано конференцією підприємства 07.12.1992 (протокол № 1), отже повноваження членів правління та, зокрема, його голови, закінчились 08.12.1997, Козяр П.І. з 08.12.1997 відповідно до Статуту не мав повноважень діяти від імені підприємства.

Частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до Статуту ОП "6-й Київський авторемонтний завод", зареєстрованим 28.12.1992, реєстраційний номер 00941741-ОП, органами управління орендного підприємства є конференція орендного колективу та правління орендного підприємства, голова правління є керівником орендного підприємства (п. 4.4). Пунктом 4.7,пп."а","б" Статуту передбачено, що голова правління діє від імені орендного підприємства, представляє його зацікавленість на усіх вітчизняних та іноземних підприємствах, у фірмах, організаціях та установах; укладає угоди.

      Статутом не передбачено можливих випадків звільнення з підстави спливу п'ятирічного терміну перебування на посаді голови правління.  

      Згідно з протоколом № 1 від 07.12.1992р. організаційних зборів конференції уповноважених колективу головою правління обрано Козяра П.І.  

      30.12.1992 за № 349-ок видано наказ про вступ Козяра П.І. на посаду голови правління -директора орендного підприємства.

     Договір № К490-Б01 купівлі-продажу векселів від 11.04.2005 р. від ОП "6-й Київський авторемонтний завод" підписав Козяр П.І.

      Як встановлено судами, в матеріалах справи відсутні докази того, що на час підписання договору № К490-Б01 від 11.04.2005 р. посаду голови правління та директора орендного підприємства обіймала інша особа, яка мала повноваження на реалізацію цивільних прав та обов'язків орендного підприємства відповідно до норми ст. 92 ЦК України.         

       Лише 19.04.2005 на загальних зборах колективу орендного підприємства (протокол № 1) з посади голови правління - директора Козяра П.І. було відкликано.       

       Отже, твердження ОП "6-й Київський авторемонтний завод" про укладення договору купівлі-продажу векселів з порушенням вимог закону спростовується встановленими по справі обставинами.

       Висновки, зроблені у рішенні Святошинського районного суду м.Києва від 27.02.2006, на які послався заявник скарги, є юридичною оцінкою фактів та доказів, наданих суду загальної юрисдикції сторонами в цивільній справі, а не фактами, тому апеляційний суд дійшов вірного висновку, що  підстави для застосування норм ст. 35 ГПК України відсутні.

      Окрім того, Протокол № 3 зборів трудового колективу та правління орендного підприємства від 15.10.2004 є лише одним із доказів про перебування в цей період Козяра П.І. на посаді голови правління та директора. Про зазначену обставину, як встановлено попередніми судовими інстанціями, свідчать і решта матеріалів справи, однак заявник, стверджуючи про допущення порушень при проведенні зазначених зборів, не підтвердив це документами. Також відсутнє рішення суду про визнання рішення зборів, проведених 15.10.2004, недійсними.

       Щодо посилання в касаційні скарзі  на порушення ст.127 Конституції України, яке, на думку скаржника, полягає в  розгляді справи в господарському судді першої інстанції суддею одноособово, то такі висновки ґрунтуються на невірному тлумаченні зазначеної статті.

      Аналіз ст. 127 Конституції України та ст. 13, ч.2, 3 ст. 59 Закону України “Про судоустрій України” свідчить, що справи у судах першої інстанції розглядаються  одноособово суддею, який  має вищу юридичну освіту. Суддею спеціалізованого суду, окрім осіб з вищою юридичною освітою, може бути особа, яка  має вищу освіту у галузі знань, що охоплюються межами юрисдикції відповідного спеціалізованого суду. Саме ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.

      Таким чином,  вищенаведене твердження скаржника щодо незаконного складу суду не заслуговує на увагу.

       З огляду на всі вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для її зміни або скасування відсутні.     

        Відповідно до  ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін  оголошена  вступна   та резолютивна частини постанови .          

       Керуючись, ст.ст.111-5,  111-9, 111-7, 111-11   Господарського процесуального кодексу України,   Вищий господарський суд України

 

                                                   ПОСТАНОВИВ :  

       Касаційну скаргу Орендного підприємства “6-й Київський авторемонтний завод” залишити без задоволення.

       Постанову від 25.04.2006р. Київського  апеляційного господарського суду у справі № 18/361 Господарського суду  міста Києва   залишити без змін.

    

Головуючий    суддя                                                                 І.  Ходаківська  

                                                                 

Судді                                                                                          Г.  Савенко

                                                                                                   Д. Кривда