ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

15.01.2018Справа № 910/29503/14-г

За скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука Костянтина Петровича з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.06.2015р. у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Черкасигаз»

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про стягнення 1902430,32 грн

Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від скаржника: Сороколіт Є.М. - предст. за дов.;

від стягувача:не з'явився;

від Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2015р. у справі №910/29503/14-г, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р., позов Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» пеню у розмірі 66215 грн. 13 коп., 3% річних у розмірі 210986 грн. 40 коп., інфляційні втрати у розмірі 1010469 грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 38048 грн. 61 коп.

19.06.2016 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

03.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «Черкасигаз» на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчук Костянтина Петровича, в якій скаржник просив:

- визнати неправомірними постанови старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука Костянтина Петровича, винесені 05.12.2017 в межах виконавчого провадження №48152619, про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження;

- зобов'язання начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчук Костянтин Петрович, скасувати постанови старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука Костянтина Петровича, винесені 05.12.2017р. в межах виконавчого провадження №48152619.

У зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному з 04.01.2018р. по 10.01.2018р., вирішення питання щодо призначення скарги до розгляду здійснюється після виходу судді з лікарняного.

Ухвалою суду від 11.01.2018 розгляд скарги призначено на 15.01.2018, викликано для участі у судовому засіданні представників стягувача та боржника, а також старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука Костянтина Петровича (або іншу посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника); зобов'язано для участі у судовому засіданні представників стягувача та боржника, а також старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука Костянтина Петровича (або іншу посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника).

У судовому засіданні 15.01.2018 представник скаржника надав усні пояснення з приводу поданої скарги, в яких просив суд задовольнити її в повному обсязі.

У судове засідання 15.01.2018 представники стягувача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду скарги був повідомлений належним чином.

Представники ВДВС у судове засідання 15.01.2018 не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на те, що згідно ч.4 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд дійшов висновку, що не зважаючи на неявку представників стягувача та ВДВС, скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» може бути розглянута судом у судовому засіданні 15.01.2018.

Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст.18, ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Судом встановлено, що постановою Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 17.07.2015 відкрито виконавче провадження ВП №48152619 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 №910/29503/14-г про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» пені у розмірі 66215,13 грн, 3% річних у розмірі 210986,40 грн, інфляційних втрат у розмірі 1010469,87 грн та судового збору у розмірі 38048,61 грн.

07.08.2017 державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бєлінською Ілоною Віталіївною винесено постанову ВП № 48152619 про приєднання виконавчого провадження № 48152619 до зведеного виконавчого провадження № 38095514.

17.10.2017 державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бєлінською Ілоною Віталіївною винесено постанову ВП №48152619 про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесено виправлення до документа «Постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2015», якою змінено резолютивну частину рішення у постанові про відкриття виконавчого провадження на: «стягнення боргу з «ПАТ «НАК «Нафтогаз України» у сумі 1 325 720,01 грн на користь ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз».

05.12.2017 державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчуком Костянтином Петровичем винесено постанову ВП №48152619 про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження № 38095514.

Крім того, 05.12.2017 державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчуком Костянтином Петровичем винесено постанову ВП № 48152619 про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з виконанням виконавчого документа боржником шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви «НАК «Нафтогаз України» від 09.10.2015 № 26-6907/1.2-15.

05.12.2017 державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчуком Костянтином Петровичем винесено постанову ВП № 48152619 про стягнення з боржника - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконавчого збору у розмірі 132 572,00 грн.

Також 05.12.2017 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 450,92 грн.

В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що рішення суду було виконано шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою боржника від 09.10.2015 №26-6907/1.2-15, у зв'язку з чим відповідачем до канцелярії органу ДВС подано заяву від 06.06.2016 про закінчення виконавчого провадження. Однак, вказана заява державним виконавцем була проігнорована. За твердженням скаржника, оскільки жодних заходів примусового виконання рішення суду державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП № 48152619 не вчинялося, правові підстави для стягнення виконавчого збору відсутні, а тому вказує на наявність підстав для визнання оскаржуваної постанови неправомірною.

Щодо постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 450,92 грн, то скаржник вважає зазначену постанову неправомірною в силу того, що для включення в постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження певні витрати повинні бути зазначені такими Міністерством юстиції України, а їх вартість повинна бути визначна у відповідних договорах про закупівлю товарів і послуг, а вказана інформація доведена до відома державного виконавця. При недотриманні вказаних умов включення будь-яких витрат до складу витрат виконавчого провадження є безпідставним. Крім того, за твердженням скаржника, оскільки жодних заходів примусового виконання рішення суду державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП№ 48152619 не вчинялося, правові підстави для стягнення витрат на проведення виконавчих дій відсутні, а тому вказує наявність підстав для визнання оскаржуваної постанови неправомірною.

Розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства «Нафтогаз України» суд дійшов висновку, що остання підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

У постанові Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 17.07.2015 ВП № 48152619 про відкриття виконавчого провадження, як того вимагали положення чинного на момент винесення вказаної постанови Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 №606-XIV, вказано боржнику на необхідність виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, що був чинним на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

В свою чергу, з 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі - Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 7 Розділу XIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

При цьому, суд звертає увагу, що в Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ вказано порядок виконання та правового регулювання саме «виконавчих дій», а не «виконавчого провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV, так і Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ, виконавче провадження визначається як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Тобто з урахуванням Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ слід вважати, що кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження повинна регулюватись тим нормативно-правовим актом, під час дії якого вона була розпочата.

Як вбачається із матеріалів справи, виконавче провадження № 48152619 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 у справі № 910/29503/14 було відкрито старшим державним виконавцем 17.07.2015 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 №606-ХІV (далі по тексту - Закон від 21.04.1999 №606-ХІV).

Враховуючи Прикінцеві та Перехідні положення Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ, суд зазначає, що положення попереднього Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV застосовується не щодо всього виконавчого провадження № 48152619, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV. Кожна виконавча дія, яка оформлюється в тому числі шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.

Постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження виконавцем винесені 05.12.2017, тобто вже в період дії Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ, а відтак, державний виконавець, приймаючи дані постанови повинен вчиняти такі дії відповідно до Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ.

За змістом ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»№1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Так, суд зазначає, що норми Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, чинного на дату винесення постанови про стягнення виконавчого збору, дають підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору здійснюється саме за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби (за наслідками вчинення виконавцем відповідного переліку виконавчий дій) та розмір такого збору визначається в залежності від суми, яка є фактично стягнутою виконавцем.

За змістом ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»№1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з приписами ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»№1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

В той же час, як встановлено судом, 06.06.2016 боржник звернувся до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з заявою про закінчення виконавчого провадження № 48152619, у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви від 09.10.2015 № 26-6907/1.2-15 (копія заяви подана скаржником разом зі скаргою).

05.12.2017 державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчуком Костянтином Петровичем винесено постанову ВП № 48152619 про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з виконанням виконавчого документа боржником шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви «НАК «Нафтогаз України» від 09.10.2015 № 26-6907/1.2-15.

Таким чином, наявні матеріали справи не містять доказів вчинення державним виконавцем дій, які свідчили б про перерахування боржнику коштів на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 № 910/29503/14. В свою чергу, наявні в матеріалах справи документи свідчать про добровільне виконання боржником рішення суду, однак за умов існування відкритого виконавчого провадження з виконання цього наказу.

З огляду на наведене, враховуючи норми Закону України «Про виконавче провадження»№1404-VIII в сукупності, суд доходить висновку, що наявність відкритого виконавчого провадження не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника, тим більше, що останній самостійно (добровільно) виконав відповідний виконавчий документ у виконавчому провадженні, а державним виконавцем дій, спрямованих на його виконання, вчинено не було.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в частині вимог про визнання неправомірною постанови старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука Костянтина Петровича від 05.12.2017 про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 48152619 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 у справі № 910/29503/14-г.

За приписами ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до абзацу 2 ч. 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

З огляду на те, що судом встановлена неправомірність постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.12.2017 ВП № 48152619, то з урахуванням вищезазначених норм права суд вважає за доцільне зобов'язати начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчук Костянтин Петрович, скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука Костянтина Петровича від 05.12.2017 про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 48152619 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 у справі № 910/29503/14-г.

Що стосується вимог скаржника про визнання неправомірною постанови від 05.12.2017 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та зобов'язання органу ДВС її скасувати, то суд зазначає, що дані вимоги скаржника не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»№1404-VIII розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за N 1302/29432, витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

При цьому, наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 затверджено Види та розміри витрат виконавчого провадження.

Згідно наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 за № 2830/5, до видів витрат виконавчого провадження віднесено: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів, канцтовари (1); пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку (2); послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій (3); послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум (4); проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини (5); послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці (6); банківські послуги при операціях з іноземною валютою (7); сплата судового збору (8); плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження (9).

Частинами 2-4 статті 49 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за № 1404-VIII визначено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Таким чином, витрати виконавчого провадження пов'язані безпосередньо зі здійсненням державним виконавцем функціональних обов'язків з моменту відкриття виконавчого провадження, при цьому, право державного на стягнення таких витрат не ставиться в залежність від вчинення державним виконавцем виключно дій з примусового виконання рішення.

Суд зазначає, що у постанові державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 05.12.2017 у виконавчому провадженні № 48152619 зазначено, які саме види витрат були понесені на виконання виконавчого документа та у якій сумі кожен з видів витрат.

Суд зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, судом зазначається, що доводи скаржника про те, що державним виконавцем здійснено невірний розрахунок витрат виконавчого провадження є його лише припущеннями, оскільки всупереч вищенаведеному, не підтверджено жодним належними та допустимими доказами.

З огляду на те, що скаржник не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, то скарга в частині вимог про визнання неправомірною постанови від 05.12.2017 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та зобов'язання органу ДВС її скасувати задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги обставини справи у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість доводів скаржника, у зв'язку з чим скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука Костянтина Петровича задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука Костянтина Петровича від 05.12.2017 про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 48152619 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 у справі № 910/29503/14-г.

3. Зобов'язати начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчук Костянтин Петрович, скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчука Костянтина Петровича від 05.12.2017 про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 48152619 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 у справі № 910/29503/14-г.

4. В іншій частині скарги відмовити.

5. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Дата підписання ухвали суду 17.01.2018

Суддя Спичак О.М.