Справа № 2а-289/2009 рік
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
20 листопада 2009 року м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області
В складі: головуючого — судді Поляниця М.М.
секретаря судового засідання Кондрат В.М.
за участю: позивачки ОСОБА_1
представника відповідача Юрків Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради “Про визнання неправомірними дій управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради, щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов’язанні здійснити перерахунок та виплату допомоги у відповідності до діючого законодавства.”, —
в с т а н о в и в :
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій відповідача з приводу відмови у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму встановленого для дітей до шести років та вимогою зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради виплатити таку допомогу згідно чинного законодавства. Свої вимоги мотивує тим, що вона є матір’ю трьох дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Дані виплати гарантовані державою на підставі ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» і вона має право на отримання зазначеної допомоги в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Таким чином вона за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року повинна була отримати допомогу на двох дітей в розмірі 8086 грн., однак їй було виплачено лише 1770.43 грн., тобто недоплата становить 6315.57 грн. У вимогах про здійснення перерахунку та виплаті відповідачем недоплаченої допомоги їй відмовлено.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала з підстав викладених у заяві додатково пояснивши, що син ОСОБА_3 хворіє ДЦП і йому потрібний постійний догляд.
Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що виплата позивачу допомоги проведена у розмірі, передбаченому ст. 56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», а тому підстав для перерахунку не вбачає, у позові просить відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, давши їм правову оцінку, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка є матір’ю трьох дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 року, здійснює догляд за ними і відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» має право на допомогу по догляду за дітьми до досягнення трирічного віку, а також має статус громадянки, яка проживає на території гірського населеного пункту (а.с.7-9,26).
Статтею 15 цього ж Закону ( в редакції станом на 01.01.2007р) передбачено, що така допомога надається в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
В п.3 розділу V ІІІ «Прикінцеві положення» Закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» ( в редакції Закону від 25.03.2005р.) зазначено, що розмір державної допомоги сім’ям з дітьми, передбаченої ст. 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі Про державний бюджет на відповідний рік .
Статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що така допомога по догляду за дитиною відповідно до Закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» здійснюється за рахунок державної субвенції з державного бюджету у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму , встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї , але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та 23 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб для застрахованих.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007року були визнані неконституційними положення п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію ч.1 ст. 15, п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
В пункті 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України зазначено, що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Отже, з цього часу (09.07.07р.) визнані неконституційними та втрачають чинність положення Закону «Про Державний бюджет на 2007 рік» та відновлено дію ч.1 ст.15 Закон «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_1 отримала допомогу на дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 року, у таких розмірах: за липень 2007 року – 241.06 грн., за серпень – 248.18 грн., за вересень – 251.64 грн., за жовтень – 312.52 грн., за листопад – 387.84 грн., за грудень – 399.18 грн. (а.с.10-12)
Відповідно до ст.62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років складає з 1 квітня – 463 грн., з 01 жовтня – 470 грн., а тому позивачка, як мати трьох дітей повинна була отримувати допомогу виходячи з зазначеного розміру на кожну дитину, з врахуванням періоду призначення, а саме на сина ОСОБА_5 з 17 жовтня 2007 року.
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів» встановлено, що розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.
З пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007 вбачається, що "Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин".
За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату допомоги по догляду за дитиною громадянам України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку Суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по догляду за дитиною, яка прямо передбачена законом.
Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України"» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги по догляду за дитиною засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це допомога по догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Частиною 2 статті 99 КАС України передбачено, що для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Заява з приводу здійснення перерахунку залишена без задоволення, що підтверджується відповідним листом від 30.07.2009р. за №1042(а.с.13), а тому дії відповідача є неправомірними.
Позовна давність судом згідно ст. ст. 99, 100 КАСУ не застосовується, оскільки ні одна із сторін не наполягала на цьому.
Розподіл судових витрат суд вирішує згідно вимог ст.94 КАС України, якою передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
У випадку якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України ( або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування).
Згідно ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на правову допомогу.
При таких обставинах, беручи до уваги суму задоволених позовних вимог до відшкодування підлягають вимоги щодо повернення згідно пред`явлених квитанцій судового збору в сумі 3 ( три) грн. 40 коп.
На підставі викладеного, ст.ст. 19, 22 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 ( справа про соціальні гарантії громадян), ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям із дітьми» 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів», ст. ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», керуючись ст.ст.2, 6, 158, 159-163, 167 КАС України суд,-
п о с т а н о в и в :
Позов задоволити. Визнати дії Управління праці і соціального захисту населення Болехівської міської ради, Івано-Франківської області з приводу відмови у виплаті ОСОБА_2 допомоги по догляду за дітьми до досягнення 3-річного віку в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років, неправомірними.
Зобов’язати управління праці і соціального захисту населення Болехівської міської ради, Івано-Франківської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 щомісячну допомогу по догляду за дітьми до досягнення трьохрічного віку в розмірі прожиткового мінімуму встановленого для дітей у віці до 6 років з врахуванням надбавки встановленої Законом України «Про статус гірських населених пунктів»:
• за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року;
• за ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження з 17 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року
Стягнути з бюджету Болехівської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_2 3 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Болехівський міський суд шляхом подачі в десяти денний строк з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.3 ст.186 КАС України.
Суддя М.М.Поляниця
Постанова в повному об’ємі виготовлена 24 листопада 2009 року.