Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
03 грудня 2009 року справа № 2а-11254/09/0570
приміщення суду, зала судових засідань№10 за адресою: м. Донецьк бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання:
за участю сторін:
від позивача:
від першого відповідача:
від другого відповідача:
від третьої особи: Дегтярьовій А.М.
Іванова Т.Б. за дов. № 61 від 22 червня 2009 року
Кононенко В.К за дов. № 23/312 –вн від 12 травня 2009 року
Береснова О.В. – за дов. від 3 грудня 2009 року
не з’явився
не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ВИП-Мастер”
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 21 вересня 2009 року (повний текст виготовлений 26 вересня 2009 року)
по адміністративній справі № 2а-11254/09/0570 (суддя Абдукадирова К.Е.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВИП - Мастер”
до
третя особа: Східної митниці
Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області
Головне управління державного казначейства України у м. Києві
про визнання протиправними дій, скасування рішення та стягнення надмірно сплачених коштів, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року по справі № 2а-11254/09/0570 (арк. справи 174-178) було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю „ВИП-Мастер” в задоволенні позовних вимог (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (арк. справи 141)) до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Головного управління державного казначейства у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару «стружечно-цементної плити» від 10 червня 2009 року № 700000024/2009/000290/1 та картку відмови в митному оформленні № 700000024/2009/000290/120282 від 10 червня 2009 року, визнання неправомірними дій Східної митниці щодо нарахування та надмірного стягнення за ДМВ № 70000002/9/005263 від 10 червня 2009 року з податку на додану вартість на суму 2207,19 грн., стягнення з Головного управління державного казначейства України в Донецькій області надмірно стягнуту суму податку на додану вартість за ДМВ № 70000002/9/005263 від 10 червня 2009 року в сумі 2207,19 грн., визнання протиправними дій Східної митниці щодо нарахування та надмірного стягнення за ДМВ № 700000002/9/006030 від 01 липня 2009 року податку на додану вартість на загальну суму 8228,72 грн., стягнення з Головного управління державного казначейства в Донецькій області надмірно стягнуту за ДМВ № 700000002/9/00630 від 01 липня 2009 року в сумі 8228,72 грн. та стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу.
Позивач в апеляційній скарзі (арк. справи 198-200), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року та ухвалити нове рішення яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі.
Представники другого відповідача та третьої особи у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Скерували на ім’я суду клопотання якими просили здійснити розгляд справи без їх участі.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевірив наявні в матеріалах справи документи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.
22 травня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „ВИП Мастер” та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трія експорт»» був укладений контракт № 30 (арк. справи 11). За умовами зазначеного контракту ТОВ «Трія експорт» (постачальник) зобов’язався продати та передати у важність покупця стружечко - цементну плиту в асортименті за цінами, зазначеними в специфікації. Пунктами 2.1., 2.2 Контракту № 30 від 26 травня 2009 року визначено, що загальна сума контракту складає 8000000 російських рублів та визначається у специфікації. Відповідно до пункту 3.1. Контракту № 30 від 26 травня 2009 року товар поставляється на умовах ЕХW Волгодонськ відповідно до тлумачення Інкотермс 2000. Відповідно до Специфікації № 1 від 28 травня 2009 року до контракту № 30 від 26 травня 2009 року ТОВ «Трія експорт» зобов’язався поставити стружечко-цементну плити у кількості 809,6 тн. загальною вартістю 175092,19 російських рублів. Відповідно до Специфікації № 2 від 16 червня 2009 року до контракту № 30 від 26 травня 2009 року ТОВ «Трія експорт» зобов’язався поставити стружечко-цементну плити у кількості 2189 тн. загальною вартістю 470481,77 російських рублів.
Товар, постачання якого було обумовлено контрактом № 30 від 26 травня 2009 року, надійшов у червні 2009 року.
09 червня 2009 року позивачем через уповноважену особу з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на його адресу, було надано до Східної митниці митну декларацію № 700000002/9/005208 (арк. справи 29). До наданої ватажної митної декларації позивачем було надано декларацію митної вартості № 700000002/9/005208 (арк. справи 31), за змістом якої позивачем було визначено митну вартість ввезеного товару за першим методом на рівні 46424,61 грн. З урахуванням визначеної позивачем митної вартості ввезеного товару сума податку на додану вартість складала 9284,92 грн. До зазначених документів, позивачем були надані: рахунок-фактуру № 13 від 04 червня 2009 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 30 від 26 червня 2009 року із додатками. У декларації митної вартості №700000002/9/005208 митним органом на підставі положень Постанови Кабінету міністрів № 1766 від 20 грудня 2006 року було здійснено відмітку про витребування додаткових документів (калькуляцію фірми виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів спеціалізованої експертної організації) на підтвердження правильності визначення позивачем митної вартості за першим методом (ціною угоди). Із зазначеними вимогами був ознайомлений представник позивача, про що свідчить його підпис на декларації митної вартості про неможливість надання витребуваних документів.
З огляду на зазначене, відповідачем 10 червня 2009 року було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020282 (арк.. справи 34). Після винесення картки відмови 10 червня 2009 року відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів, № 700000024/2009/00290/1, яким відповідач самостійно визначив митну вартість ввезеного товару позивачем за резервним методом, внаслідок чого митна вартість збільшилася до 57460,56 грн. (арк. справи 37) Сума податку на додану вартість, визначеного виходячи із визначеної відповідачем митної вартості, склала 11492,00 грн. (первинно розрахована позивачем складає 2207,19 грн.)
01 липня 2009 року позивачем через уповноважену особу з метою здійснення митного оформлення другої партії товару, що надійшов на його адресу, було надано до Східної митниці митну декларацію № 700000002/9/006030 (арк. справи 48). Виходячи із визначеної митної вартості у розмірі 156957,38 грн. сума податку на додану вартість складала 31391,48 грн. Сума зазначеної митної вартості сформовано за резервним методом митним органом на підставі декларації митної вартості № 700000002/9/0006030 (арк. справи 49).
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.
Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.
Відповідно до статті 40 Митного кодексу України усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. За приписами п. 2 Постанови Кабінету міністрів України Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів № 339 від 9 квітня 2008 р. N 339 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено або наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
Засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів є митним оформленням. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу є метою митного оформлення.
Відповідно до статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.
Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обов’язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. За приписами пункту 17 Постанови Кабінету міністрів України № 80 від 1 лютого 2006 року „Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України”, до зазначеного переліку входять документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів
Статтею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до статті 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.
До обов’язків декларанта віднесені наступні: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені положеннями постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, якою затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.
Пунктом 6 цієї Постанови передбачено, що декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.
Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року визначений перелік обов’язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості.
За змістом пункту 11 цієї Постанови для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом.
Відповідно до пунктів 13, 14 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Невідповідність заявленої позивачем митної вартості даним цінової інформації при визначенні митної вартості ЄАІС ДМСУ стала підставою витребування Східною митницею додаткових документів (арк. справи 128-129) на підтвердження визначеної позивачем митної вартості товару за декларація митної вартості № 700000002/9/005208 на рівні 46424,61 грн. Про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої ним митної вартості, відповідно до переліку, що міститься в пунктах 8, 11 Постанови Кабінету міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року позивач був ознайомлений 10 червня 2009 року.
В судовому засіданні представник позивача зазначила про здійснення ТОВ «ВИП-Мастер» відмови від надання витребуваних відповідачем додаткових документів (декларація митної вартості № 700000002/9/005208) на підтвердження митної вартості через неможливість їх надання та про відсутність наміру при здійсненні митного оформлення надавати додаткові документи на момент здійснення відмітки про ознайомлення із вимогами Східної митниці. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відповідність дійсним обставинами справи висновків адміністративного суду першої інстанції про здійснення позивачем відмови від надання додаткових документів, що й стало підставою для винесення відповідачем оскаржуваної картки відмови № 700000024/2009/020282 від 10 червня 2009 року.
Колегія суддів зазначає про відсутність порушення застосування норм матеріального права адміністративним судом першої інстанції при вирішенні цієї частини позовних вимог, що виключає можливість задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправними та скасування Рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару «стружечко-цементної плити» від 10 червня 2009 року № 700000024/2009/000290/1 та картку відмови в митному оформленні № 700000024/2009/000290/120282 від 10 червня 2009 року, визнання неправомірними дій Східної митниці щодо нарахування та надмірного стягнення за ДМВ № 70000002/9/005263 від 10 червня 2009 року з податку на додану вартість на суму 2207,19 грн., стягнення з Головного управління державного казначейства України в Донецькій області надмірно стягнуту суму податку на додану вартість за ДМВ № 70000002/9/005263 від 10 червня 2009 року в сумі 2207,19 грн.
Колегія судів не приймає до уваги посилання позивача на відсутність права в відповідача на витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості та відповідно на визначення відповідачем митної вартості отриманого позивачем товару за 1 методом (ціною угоди).
Колегія суддів зазначає, що право митного органу на витребування додаткових документів, за приписом пункту 11 Постанови Кабінету міністрів № 1766 від 20 грудня 2006 року обмежено лише переліком зазначених документів у декларації митної вартості. За приписами викладених вище норм, обов’язок позивача надати додаткові документи кореспондується лише із вимогою митного органу про їх надання. Виконання зазначеного обов’язку закон жодним чином не ставить у залежність від внутрішнього переконання декларанта щодо достатності або недостатності вже наданих ним документів на підтвердження митної вартості. Наслідком невиконання цього обов’язку є визначення митним органом самостійно на підставі наявної в нього інформації митної вартості товарів .
Наведене вище підтверджує відповідність положенням чинного законодавства України дій відповідача щодо самостійного визначення митної вартості поставленого на адресу позивача товару. Під час апеляційного провадження представниками митниці було доведено правомірність застосування шостого резервного методу шляхом використання відомостей ЄАІС ДМСУ.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на порушення застосування судом першої інстанції статті 266 Митного кодексу України та зазначає про прийняття до уваги посилань відповідача на неможливість застосування митним органом інших методів визначення митної вартості через недостатність інформації в наданих позивачем документів для застосуванням першого методу при визначенні митної вартості за ціною угоди.
Щодо заявлених позивачем вимог про визнання протиправними дій Східної митниці щодо нарахування та надмірного стягнення за ДМВ № 700000002/9/006030 податку на додану вартість в сумі 8228,72 грн. та стягнення цієї суми з відповідача 2 колегія суддів зазначає наступне.
В наявних в матеріалах справи документах відсутні документи, які б підтверджували обставини, на які посилається позивач в заявленому позові: відсутні первинно надані позивачем декларації митної вартості. Водночас, із змісту митної декларації № 700000002/9/006030 (арк. справи 48) вбачається, що зазначену декларацію було складено позивачем самостійно, чим було узгоджено суму платежів, що належать сплаті до бюджету.
Колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для визначення витребуваних позивачем сум як сум зайво сплачених платежів. Окрім цього, зазначені суми разом із сумами сплаченого позивачем судового збору, у разі встановлення правомірності заявлених позивачем вимог, підлягали би поверненню з державного бюджету України, оскільки являють собою суму сплачених податків та зборів відповідно до положень статті 14 Закону України «Про систему оподаткуванню» та не можуть бути стягнуті з відповідачів чи інших осіб.
Таким чином, дослідивши документи справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Постанова Донецького окружного адміністративного суду винесена за умови правильного застосування норм матеріального та процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин, що за положеннями статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „ВИП-Мастер” на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року у справі № 2а-11254/09/0570 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року у справі № 2а-11254/09/0570 залишити без змін.
Ухвала складена та підписана у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 03 грудня 2009 року у присутності представників сторін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: (підписи) Л.А. Василенко
М.І. Старосуд