Категорія № 2.19
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2009 року Справа № 2а-25889/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Островської О.П.
при секретарі – Кір’ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Механізатор» до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною, нечинною та недійсною сформовану та прийняту відповідачем вимогу про сплату боргу № Ю-393/6 від 03.06.2009, про визнання протиправними дій відповідача, а саме – формування та прийняття ним вимоги про сплату боргу № Ю-393/6 від 03.06.2009 року, -
ВСТАНОВИВ:
15.09.2009 року позивач ВАТ «Механізатор» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в обґрунтування якого вказав наступне. Відповідач оформив та прийняв вимогу про сплату боргу № Ю-393/6 від 03.06.2009 року, згідно якої вимагає від позивача сплати недоїмки зі страхових внесків у розмірі 26857,17 грн. Позивач не згоден з указаною вимогою з наступних підстав. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці. Позивач з жовтня 2008 року має велику заборгованість із заробітної плати перед працівниками, яка на цей час складає 386945,08 грн. Зобов’язання щодо виплати заборгованості з заробітної плати позивачем не виконані, що створює перешкоди для виконання будь-яких інших зобов’язань та здійснення інших платежів. Крім того, відповідач не врахував права та інтереси працівників позивача на оплату праці, оскільки виконання вказаної вимоги створить перешкоди для виплати заробітної плати. Вчиненими діями по формуванню та прийняттю вказаної вимоги відповідач порушив такі права та інтереси позивача, як право власності та право на недоторканність ділової репутації. Тому позивач просить визнати протиправно, нечинною та недійсною сформовану та прийняту відповідачем вимогу про сплату боргу № Ю-393/6 від 03.06.2009 року щодо сплати позивачем, нібито, недоїмки зі страхових внесків у сумі 26857,17 грн., визнати протиправними дії відповідача, а саме – формування та прийняття ним вимоги про сплату боргу № Ю-393/6 від 03.06.2009 року щодо сплати позивачем, нібито, недоїмки зі страхових внесків у сумі 26857,17 грн., стягнути з Державного бюджету України на користь позивача всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, пояснив суду, що відповідач прийняв оскаржувану вимогу не на підставі та не в межах повноважень, оскільки відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зобов’язання щодо виплати заробітної плати мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, що створює законодавчі перешкоди для здійснення позивачем будь-яких інших платежів та виплат, окрім виплати заробітної плати працівникам позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, просив розглянути справу без його участі та надав суду заперечення проти позовних вимог, у яких зазначив наступне. Відповідно до положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплату доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати страхових внесків до страхувальника застосовуються фінансові санкції. Територіальні органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Посилання позивача на норми Цивільного та Господарського кодексів України не мають відношення до справи, оскільки питання про позбавлення або обмеження права власності не ставиться. Крім того, існування заборгованості з заробітної плати не є обставиною, яка звільняє страхувальника від обов’язку сплачувати страхові внески вчасно та в повному обсязі. Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.
Судом установлено, що ВАТ «Механізатор», код 01240769, відповідно до правил п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058 є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.
У позивача існує заборгованість перед працівниками з виплати заробітної плати, яка станом на 01.12.2009 року склала 288164,86 грн. У зв’язку з невиплатою заробітної плати позивачем не були сплачені страхові внески, розмір яких згідно розрахунку складає 26857,17 грн. (а.с. 48).
Згідно ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Управлінням ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області на адресу відповідача була направлена вимога про сплату недоїмки № Ю-393/6 від 03.06.2009 року на загальну суму 26857,17 грн. (а.с. 10).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їхні права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 ст. 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в ч.ч. 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Стаття 20 Закону № 1058-IV визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. Абз. 1 ч. 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами, зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для вищезазначених страхувальників - календарний місяць.
Частиною 2 ст. 106 зазначеного Закону передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Таким чином, у разі виплати заробітної плати протягом звітного періоду, за який вона нарахована, одночасно з виплатою цих сум у пропорційних розмірах платником сплачуються авансові платежі. Решту несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний період, платник зобов’язаний перерахувати на рахунок Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступного за звітним. Фінансовий стан платника страхових внесків (наприклад, відсутність коштів на виплату заробітної плати) не звільняє його від сплати недоїмки, нарахування пені та застосування фінансових санкцій у розмірах, установлених п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV.
Виходячи з наведеного, суд вважає дії відповідача по винесенню вимоги про сплату недоїмки № Ю-393/6 від 03.06.2009 року правомірними, а саму вимогу такою, що відповідає чинному законодавству. Існування заборгованості з заробітної плати перед працівниками не є обставиною, що звільняє страхувальника від обов’язку своєчасно та в повному обсязі сплачувати страхові внески.
За таких обставин, підстав для задоволення позовних вимог немає.
У зв’язку з тим, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, підстав для відшкодування судових витрат не вбачається.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.11.2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 02.12.2009 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Керуючись ст. ст.. 11, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Механізатор» до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною, нечинною та недійсною сформовану та прийняту відповідачем вимогу про сплату боргу № Ю-393/6 від 03.06.2009, про визнання протиправними дій відповідача, а саме – формування та прийняття ним вимоги про сплату боргу № Ю-393/6 від 03.06.2009 року – відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено 02.12.2009 року.
Головуючий: суддя О.П.Островська