ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2009 року справа № 2а-5515/09/2370
14 год. 25 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Кульчицького С.О.,
при секретарі – Руденко Ю.В.,
за участю:
представника позивача – Гриценка О.М. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Звенигородського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 4214 грн. 01 коп.,
ВСТАНОВИВ:
Звенигородський районний центр зайнятості звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 4214 грн. 01 коп.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задовольнити його в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь Звенигородського районного центру зайнятості кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 4214 грн. 01 коп., з мотивів порушення відповідачем вимог ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533, зазначивши при цьому, що ОСОБА_2 як застрахована особа, зареєстрована в установленому законом порядку як безробітна, зобов'язана своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, а саме ті, що на день надання статусу безробітної не вказала, що вона була зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності.
За цей період відповідачу була виплачена допомога по безробіттю в сумі 4214 грн. 01 коп. А тому, вказані обставини є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення з відповідача внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання, з моменту виникнення таких обставин.
Відповідач до зали судового засідання не з’явився, заперечення на позов не надавав, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч.5 ст. 107 КАС України копія ухвали про призначення справи до розгляду та копія позовної заяви з додатками направлялися відповідачу за зазначеною в матеріалах справи адресою.
Виходячи з положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, не повідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 звернулась до Звенигородського районного центру зайнятості і за її заявою від 30.09.2008 року їй було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», як застрахованій особі.
В своїй заяві від 30.09.2008 року про надання статусу безробітного відповідач вказав, що не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.
Наказом Звенигородського районного центру зайнятості від 31.07.2009 року № НТ 090731 на підставі пп.13 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідачу було припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв’язку з невідвідуванням безробітним ДСЗ без поважних причин 30 календарних днів і більше .
Перевіркою достовірності даних безробітних, які є підставою для надання особам статусу безробітного та призначення їм матеріального забезпечення на випадок безробіття відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» згідно довідки державного реєстратора Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області від 16.09.2009 року № 331 позивачем було встановлено, що відповідач під час реєстрації в Звенигородському районному центрі зайнятості приховав, що з 26.07.2002 року зареєстрований як фізична особа – підприємець, не включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців і не припинив свою діяльність.
Таким чином, судом встановлено, що в період перебування на обліку в Звенигородському районному центрі зайнятості відповідач був зареєстрований як фізична особа – підприємець.
За період з 30 вересня 2008 року по 31 липня 2009 року відповідачу була виплачена допомога по безробіттю в сумі 4214 грн. 01 коп.
Згідно наказу Звенигородського районного центру зайнятості «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2» від 23.09.2009 року № 404 відповідача зобов’язано повернути кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 4214 грн. 01 коп.
Суд зазначає, що при вирішені даного спору необхідно керуватися Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР та Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-III, та «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. № 803, Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 № 307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за № 915/5136, Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. № 7-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за N 232/16248.
Стаття 4 Основ, як вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, залежно від страхового випадку, встановлює страхування на випадок безробіття.
Зокрема ст.6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) передбачено, що застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Статтею 11 Основ встановлено визначення страхового випадку, як події, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Стаття 25 Основ встановлює види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням до яких, зокрема, відноситься допомога по безробіттю та матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї.
Стаття 30 Основ передбачає, що сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803 (далі - Закон), зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
Згідно статті 2 Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якою встановлюються права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб, зазначається, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, ч.2 ст. 128, ст.ст. 158-159, 161-163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Звенигородського районного центру зайнятості (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Кримського, 46-а, код ЄДРПОУ 21368388) кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 4214 (чотири тисячі двісті чотирнадцять) грн. 01 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий С.О. Кульчицький