Головуючий у 1 інстанції – суддя Преснякова А. А.
Суддя-доповідач –Ханова Р. Ф.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
1 грудня 2009 року справа № 2а-415/09/0535
зал судових засідань № 10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р. Ф.
суддів:
при секретарі судового засідання Василенко Л.А.
Старосуда М.І.
Чуріковій Я. О.
за участю представників:
від позивача: не з’явився, повідомлений належним чином,
від відповідача: не з’явився, повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області
на постанову Новоазовського
районного суду Донецької області
від 14 липня 2009 року
по адміністративній справі № 2а-415/09/0535 (суддя Преснякова А. А.)
за позовом ОСОБА_5
до Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області
про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до Новоазовського районного суду Донецької області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області про визнання неправомірними дій відповідача, зобов’язання відповідача здійснити виплату недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 - 2005, 2007 – 2008 роки в сумі 8441 грн. 60 коп.
Постановою Новоазовського районного суду Донецької області від 14 липня 2009 року позовні вимоги були задоволені частково. Суд першої інстанції визнав неправомірною бездіяльність відповідача щодо не донарахування позивачу компенсації на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки, стягнув з відповідача на користь позивача недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 рік – 898 грн. 30 коп., за 2004 рік – 998 грн. 30 коп., за 2005 рік – 1450 грн., за 2007 рік – 2100 грн., за 2008 рік – 2625 грн. за рахунок коштів Державного бюджету, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Сторони на судовий розгляд не з’явилися.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Позивач віднесений до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році 2 категорії, що підтверджено посвідченням (арк. справи 4).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за період 2003-2005, 2007, 2008 роки виплачував йому компенсацію на оздоровлення, в розмірі, меншому ніж передбачено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно довідки відповідача (арк. справи 7) позивачу було сплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2003 рік – вересень 2004 року в сумі 26 грн. 70 коп., за 2004 рік – червень 2004 року в сумі 26 грн. 70 коп., за 2005 рік – серпень 2005 року в сумі 100 грн., за 2007 рік –вересень 2007 року в розмірі 100 грн., за 2008 рік – листопад 2008 року сумі 100 грн.
Абзацом 4 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції станом на час виплат) передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Згідно частин 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Пунктами 1, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року N 256 з наступними змінами, передбачено, що вказаний Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 року N 1687 були внесені зміни до вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 та затвердженого нею Порядку про покладення на управління праці та соціального захисту населення додаткових завдань щодо ведення персоніфікованого обліку, нарахування та сплати передбачених законодавчими актами пільгових виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до статті 55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16 травня 2008 року № 279-VI постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 року N 1687 була опублікована 14 листопада 2003 року в Офіційному віснику України N 44.
Колегія суддів, з огляду на наведену постанову Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 року N 1687, зазначає, що не приймає доводів скаржника стосовно того, що управління праці та соціального захисту з моменту набуття законної сили вказаною постановою не є належними відповідачами в справах щодо стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, оскільки статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, а управління праці та соціального захисту населення стосовно виплат щорічної допомоги на оздоровлення є розпорядниками бюджетних коштів в розумінні пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення керувався статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Проте, в цій статті функції щодо встановлення розміру щорічної допомоги на оздоровлення Кабінету Міністрів України не делеговані, а лише зазначено про те, що Кабінет Міністрів України може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.
Скаржник посилається як на підставу виплат на підпункт «є» пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою була встановлена виплата щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі 2670 тис. крб. (26 грн. 70 коп.). Вказана постанова була прийнята Кабінетом Міністрів відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої постановою Верховної Ради України від 11 жовтня 1995 року № 373/95-ВР, яка визначала одночасно з бюджетом конкретний план дій лише на 1996 рік. Крім того, підпункт "є" пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року N 562.
Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплата щорічної допомоги на оздоровлення повинна здійснюватися в розмірі 100 грн.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
При розгляді даної категорії спору апеляційним судом встановлено, що вищенаведені постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 та № 562 від 12 липня 2005 року були прийняті всупереч вимог статей 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання скаржника на ці постанови апеляційним судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 89 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27 листопада 2003 року № 1344-IVвстановлений наступний розмір мінімальної заробітної плати: на період з 1 січня 2004 року по 31 серпня 2004 року – 205 грн., на період з 1 вересня 2004 року по 31 грудня 2004 року – 237 грн.
Оскільки відповідачем позивачу щорічну допомогу на оздоровлення було виплачено за 2003 рік в вересні 2004 року в сумі 26 грн. 70 коп., тому з огляду на те, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення складає за 2003 рік 1158 грн. 30 коп.(237 грн. х 5 - 26 грн. 70 коп.), а не 898 грн. 30 коп. як було визначено судом першої інстанції.
За 2004 рік відповідачем позивачу щорічну допомогу на оздоровлення було виплачено в червні 2004 року в сумі 26 грн. 70 коп., тому сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2004 рік складає 998 грн. 30 коп.(205 грн. х 5 – 26 грн. 70 коп.), як і було визначено судом першої інстанції.
За 2005 рік відповідачем позивачу щорічну допомогу на оздоровлення було виплачено в серпні 2005 року в сумі 100 грн., тому сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік складає 1450 грн. (310 грн. х 5 – 100 грн., де 310 грн. - це мінімальний розмір заробітної плати встановлений на відповідний період статтею 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»), як і було визначено судом першої інстанції.
При визначенні щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік апеляційний суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 30 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-V, яким було зупинено на 2007 рік дію частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок чого положення статті 48 підлягають застосуванню у 2007 році у редакції Закону України від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виплата повинна була здійснюватися в порядку, встановленому абзацом 2 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За даними відповідача позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік була виплачена в вересні 2007 року в розмірі 100 грн., тому сума недоплаченої позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік складає 2100 грн. (440 грн. х 5 – 100 грн., де 440 грн. - це мінімальний розмір заробітної плати встановлений на відповідний період статтею 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V), як і було визначено судом першої інстанції.
Підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI текст статті 48 був викладений в новій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України". У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії , до яких відноситься позивач, повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Колегія суддів зазначає, що виплата повинна була здійснюватися в порядку, встановленому абзацом 2 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5 мінімальних заробітних плат станом на день виплати. За даними відповідача позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2008 рік виплачена була в листопаді 2008 року в сумі 100 грн., таким чином сума несплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік складає 2625 грн. (545 грн. х 5 – 100 грн., де 545 грн. – розмір мінімальної заробітної плати встановлений на відповідний період статтею 59 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI), як і було визначено судом першої інстанції.
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Колегія суддів зазначає, що оскільки предметом спору є виплата допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, до спірних правовідносин застосовуються приписи частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Так, пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частиною 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності. Пунктом 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто він повинен з’ясовувати ті обставини чи порушення закону, у яких на думку особи, що подала скаргу, суд першої інстанції допустив помилки; однак якщо при такому з’ясуванні буде встановлено порушення закону, що призвели до неправильного вирішення справи, поза межами оскарження, суд апеляційної інстанції може вийти за ці межі.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни постанови суду першої інстанції з врахуванням приписів статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області на постанову Новоазовського районного суду Донецької області від 14 липня 2009 року по адміністративній справі № 2а-415/09/0535 задовольнити частково.
Постанову Новоазовського районного суду Донецької області від 14 липня 2009 року по адміністративній справі № 2а-415/09/0535 – змінити.
Викласти абзац 3 резолютивної частини постанови Новоазовського районного суду Донецької області від 14 липня 2009 року по адміністративній справі № 2а-415/09/0535 в наступній редакції:
«Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації Донецької області на користь ОСОБА_5 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 рік в сумі 1158 грн. 30 коп., за 2004 рік – 998 грн. 30 коп., за 2005 рік – 1450 грн., за 2007 рік – 2100 грн., за 2008 рік – 2625 грн.».
В іншій частині постанову Новоазовського районного суду Донецької області від 14 липня 2009 року по адміністративній справі № 2а-415/09/0535 залишити без змін.
Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 1 грудня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: /підпис/ Р.Ф.Ханова
Судді: /підпис/ Л.А. Василенко
/підпис/ М.І. Старосуд