Справа 2а- 1057/06р.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 лютого 2007 року
Рівненський міський суд у складі: головуючого - судді Мельника О.В. при секретареві Рейнерович Я.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представників позивача- адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача Рачинського В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управляння в справах захисту прав споживачів у Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач та його представники в судовому засіданні уточнили підстави позову та пояснили, що 14 листопада 2006 року на АЗС № 45 ТОВ "Захід-ресурси" представниками Управління в справах захисту прав споживачів Рівненської області було проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів, внаслідок чого 6 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1, як посадової особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено протокол про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 155, ст. .170-1, ст. 188-2 КУпАП, а 7 грудня 2006 року у відсутності позивача було проведено розгляд вказаного протоколу та винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності зі сплатою штрафу в розмірі 170 гривень. Вважають вказану постанову незаконною та з підстав, викладених у письмовому поясненні просять її скасувати.
Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні. Вважає постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення законною, оскільки під час перевірки було встановлено порушення п. 9, п. 12, п. 32 "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", зокрема, виявлено оливи моторні без сертифікатів відповідності, без супровідних документів, ІНФОРМАЦІЯ_2 не було надане посвідчення про проходження спеціальних курсів.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що 14 листопада 2006 року на АЗС № 45 ТОВ "Захід-ресурси" представниками Управління в справах захисту прав споживачів Рівненської області було проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів, внаслідок чого було складено відповідний акт. 6 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 170-І, ч. 1 ст. 155, ст. 188-2 КУпАП, а 7 грудня 2006 року заступником начальника Управління у справах захисту прав споживачів в Рівненській області за результатом розгляду даного протоколу було винесено постанову, якою на ОСОБА_1 за скоєння вказаних правопорушень було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 170 гривень.
Підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності послужило виявлення ряду порушень.
Так, притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, заступник начальника Управління в справах захисту прав споживачів вказує, що на час перевірки в реалізації виявлено моторні оливи без документів, що засвідчують їх якість та безпеку - сертифікатів відповідності, що є порушенням п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою КМУ № 1442 від 20 грудня 1997 року.
Так, указана норма Правил містить вказівку про зобов'язання суб'єкта господарської діяльності забезпечити надання покупцям державною мовою доступної та достовірної і своєчасної інформації про нафтопродукти, що продаються, зокрема інформацію про сертифікацію товару, а не самого сертифіката товару.
Такий висновок суду узгоджується з положенням ч. 2 ст. 13 Закону України "Про підтвердження відповідності", згідно з якою постачальник зобов'язаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності.
Частина 1 цієї ж статті визначає обов'язок виробника надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція.
Окрім того, як слідує із змісту ч. 2 ст. 11 Закону України "Про підтвердження відповідності", за результатами проведення сертифікації у разі позитивного рішення призначеного органу з оцінки відповідності заявникові видається сертифікат відповідності.
Таким чином, лише заявник (виробник) може мати в наявності сертифікат, проте аж ніяк не постачальник чи реалізатор, які в кращому випадку можуть мати лише його копію.
У даному випадку обов'язок суб'єкта господарської діяльності, а не працівника АЗС полягав у тому, щоб надати інформацію про сертифікацію товару - нафтопродуктів. Указана норма не визначає вимог до форми такої інформації, та не зобов'язує суб'єкта господарської діяльності надавати споживачеві сертифікати відповідності та тим самим не обмежує право суб'єкта господарської діяльності надавати інформацію про їх наявність та їх відповідні реквізити чи копії сертифікатів.
Як встановлено в судовому засіданні з показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в приміщенні АЗС на видному місці була розміщена інформація про нафтопродукти, в тому числі і інформація про сертифікацію товару, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів".
На думку суду, з урахуванням вказаних вище положень нормативних актів, частину 4 статті 14 Закону України "Про захист прав споживачів" слід розуміти, як вказівку про заборону реалізації продукції без сертифіката відповідності, тобто продукції, яка не отримала такий сертифікат взагалі, внаслідок проведення чи не проведення її сертифікації, оскільки об'єктивні дії по передачі продавцем кожному покупцю нафтопродукту не можуть супроводжуватись одночасною передачею сертифікату.
Окрім того, п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про захист прав споживачів" надає право управлінню в справах захисту прав споживачів одержувати від суб'єктів господарювання, що перевіряються, саме копії, а не оригінали необхідних документів, які характеризують якість продукції. В протоколі та оскаржуваній постанові як допущене ОСОБА_1 порушення констатовано ж саме ненадання сертифікату, а не його копії, чим контролюючим суб'єктом було перевищено надані йому законом повноваження.
Отже, в даному разі, суд не вбачає допущення порушень ОСОБА_1 п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами та ст. 14 Закону України "Про захист прав споживачів".
У постанові в підтвердження наявності складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КУпАП України також вказується на порушення п. 32 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, а саме на непредставления на момент перевірки супровідних документів на нафтопродукти, що є в реалізації.
Відповідно до п. 32 Правил, у разі продажу нафтопродуктів, що підлягають обов'язковій сертифікації, ІНФОРМАЦІЯ_1 (продавці) на вимогу покупця подають супровідні документи із зазначенням реєстраційного номера сертифіката відповідності.
Констатувати допущення порушення вказаної норми можна лише в тому разі, якщо на вимогу покупця, а не контролюючого суб'єкта ІНФОРМАЦІЯ_1 не надав супровідних документів.
Як встановлено із графіку чергування на АЗС № 45 за листопад 2006 року, 14 листопада 2006 року чергування здійснював не ОСОБА_1, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7. Ця ж обставина підтверджується актом НОМЕР_1 від 14 листопада 2006 року, складеним посадовою особою відповідача, який і став у подальшому підставою для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
У оскаржуваній постанові вказано, що на час перевірки 14 листопада 2006 року, ІНФОРМАЦІЯ_1, який реалізовував нафтопродукти не представлено посвідчення про проходження спеціальних курсів, що є порушенням п. 12 Правил. Тобто, посадовою особою відповідача у спірній постанові констатовано, що порушення допущене об'єктивними діями не ОСОБА_1, а ІНФОРМАЦІЯ_1, що реалізовував нафтопродукти. Натомість до адміністративної відповідальності було притягнуто саме ОСОБА_1.
Із спірної постанови також вбачається, що ОСОБА_1 також притягнуто до відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 170-1 КУпАП.
Як слідує із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", введення продукції в обіг - це дії суб'єкта господарювання, спрямовані на виготовлення або ввезення на митну територію України продукції з подальшою самостійною або опосередкованою реалізацією на території України.
Указана норма передбачає відповідальність посадових осіб підприємств, які є виробниками чи постачальниками продукції та вводять її в обіг, за умови відсутності сертифіката відповідності на таку продукцію.
Із змісту п. 1.2.1 робочої інструкції ОСОБА_1 та обсягу його прав і обов'язків на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, що він не є посадовою особою, а відповідно не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 170-1 КУпАП.
За таких обставин ОСОБА_1 не може нести відповідальності за ч. 1 ст. 155, ст. 170-1 КУпАП, а постанова в цій частині підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі за відсутністю події та складу вказаного правопорушення в діях позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
У постанові не вказано, за якою ж частиною ст. 188-2 КУпАП ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки вказана норма містить два окремі самостійні склади адміністративного правопорушення з різними диспозиціями та санкціями, а тому на думку суду посадова особа, яка винесла постанову щодо ОСОБА_1 не могла повною мірою з'ясувати та врахувати обставини, що передбачені ст. 280 КУпАП.
Відповідальність за ч. 1 ст. 188-2 КУпАП може наставати у посадових осіб за умови невиконання ними законних вимог органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про проведення перевірки діяльності по продажу товарів, виконанню робіт, наданню послуг громадянам - споживачам або про надання необхідних для цього матеріалів.
Суб'єктом вказаного правопорушення може бути лише посадова особа.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент проведення перевірки не був посадовою особою суб'єкта господарювання. Окрім того, ОСОБА_1 14 листопада 2006 року взагалі не міг виконувати будь - яких трудових обов'язків на АЗС, оскільки в момент проведення перевірки не працював.
Як встановлено судом з показань свідка ОСОБА_6, ОСОБА_8, які здійснювали перевірку 14 листопада 2006 року, проби бензину вони намагались відібрати у пет - пляшки, ємністю 1,5 літра.
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_9 пояснили, що представники контролюючої організації намагались відібрати проби нафтопродукту у пластикові пляшки з-під мінеральної води "Острозька" та "Моршинська".
Свідок ОСОБА_9 також пояснив, що на пропозицію про відбір нафтопродукту у тару, запропоновану працівниками АЗС, представники контролюючої організації відповіли відмовою.
Відповідно до п. 7 " Порядку відбору у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості", затвердженого постановою КМУ № 215 від 2 квітня 1994 року, умови зберігання і транспортування відібраних зразків товарів не повинні погіршувати їх якість.
Згідно з п. 9.1 ДСТУ 4488:2005, що є обов'язковим до виконання органами державної влади, відповідно до п. З ст. 5 Декрету КМУ "Про стандартизацію і сертифікацію" №4693 від 10 травня 1993 року, пробу нафтопродуктів розливають у чисті, сухі скляні або полімерні пляшки.
Враховуючи те, що на момент проведення перевірки ОСОБА_1, який не є посадовою особою суб'єкта господарювання не виконував трудових обов'язків і не міг нести будь - якого обов'язку по виконанню вимог контролюючого суб'єкта, суд вважає встановленою відсутність невиконання вимоги працівників управління в справах захисту прав споживачів ОСОБА_1, який також не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 188-2 КУпАП.
У даному разі будь - які вимоги під час проведення перевірки слід було пред'являти до належної посадової особи ТОВ "Захід-ресурси ", оскільки в іншому випадку суд не може констатувати факт створення перешкод такою юридичною особою контролюючому органу в проведенні перевірки.
Судом встановлено, що в порушення вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП розгляд протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративних порушень проводився без його участі, про що вказує відмітка в оскаржуваній постанові, зроблена його представником ОСОБА_3. Поряд з тим, КУпАП не допускає можливості розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення з участю самого лише представника. Будь - яких доказів сповіщення ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи відповідач суду не надав.
За вказаних обставин, постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення не може залишатись чинною і підлягає скасуванню, а справа закриттю на підставі п.1.ч.1.ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 11,71,86,159,160,161,163 КАС України, суд ,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задоволити.
Постанову НОМЕР_2 від 7 грудня 2006 року заступника начальник Управляння у справах захисту прав споживачів у Рівненській області про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень - скасувати.
На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка повинна бути подана протягом десяти днів з дня складення постанови суду в повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлено 3 лютого 2007 року.
Постанова не набрала чинності