ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

09 січня 2018 року Справа № 923/331/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., розглянувши справу

за заявою боржника: Державного підприємства "Новотроїцький елеватор", смт.Новотроїцьке Херсонської області

про банкрутство

за участю представників:

від кредиторів: Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області - Кромп О.П. (посвідчення ХС № 000074), начальник відділу, довіреність № 1346/10/21-10-10-008 від 26.12.2017р.,

від боржника: не з'явився,

розпорядник майна: не з'явився,

представника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області - Варцабюк В.М. (посвідчення ХС ¹ 703 від 06.03.2017.), провідний спеціаліст, довіреність № 50 від 05.01.2018р.

в с т а н о в и в:

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.05.2016р. задоволено заяву боржника Державного підприємства "Новотроїцький елеватор" про порушення справи про банкрутство; порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Новотроїцький елеватор"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Новікова Ю.П.; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 13.05.2016р. Після публікації оголошення до господарського суду, крім інших, звернувся кредитор Державне агентство резерву України.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2017р. заяву Державного агентства резерву України про визнання кредиторських вимог прийнято до розгляду в попередньому засіданні суду.

Ухвалою від 28.07.2016р. задоволено клопотання Державного агентства резерву України в частині передачі до Господарського суду м.Києва матеріалів заяви кредитора для розгляду у закритому засіданні у зв'язку із необхідністю дослідження у справі постанов Кабінету Міністрів України №1542-047 від 20.08.1999р. та №948-0015 від 30.10.2008р., які мають гриф "Таємно", "Цілком таємно", матеріали заяви кредитора передано для розгляду до Господарського суду м.Києва.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 11.08.2016р. прийнято до провадження матеріали заяви Державного агентства резерву України про визнання кредитором у справі №923/331/16, розгляд заяви призначено в закритому судовому засіданні.

Як слідує з ухвали Господарського суду м.Києва від 17.05.2017р. (т.11 а.с.2-5), дослідивши постанову Кабінету Міністрів України від 20.08.1999р. №1542-047 "Про уточнення номенклатури", норм накопичення та розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, створеного на дочірніх підприємствах Державної акціонерної компанії "Хліб України", яка має гриф "Таємно", судом встановлено, що вказаною постановою розброньовані матеріальні цінності мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України".

Проте, зазначена постанова не встановлює, не змінює, не скасовує мобілізаційне завдання боржнику.

Також цією постановою на боржника не покладається будь-яких обов'язків та у ній не міститься жодної інформації щодо номенклатури, та/чи обсягу матеріальних цінностей, які мають бути переміщені на відповідальне зберігання боржнику.

Більш того, зазначена постанова не містить навіть згадки про боржника.

Оспорювані матеріальні цінності, передані боржнику на відповідальне зберігання, якими заявник обґрунтовує кредиторські вимоги, були передані на підставі наказу Державного комітету України по матеріальних резервах від 16.12.1999р. №525, який не має грифу "Таємно".

Таким чином, оскільки під час розгляду заяви кредитора Господарським судом м.Києва було встановлено, що документи, які підтверджують порушення, здійснені боржником у вигляді незабезпечення кількісного зберігання матеріальних цінностей держрезерву та мобрезерву, не відносяться до інформації з обмеженим доступом (з грифом "Таємно") та перебувають у вільному доступі, ухвалою Господарського суду м.Києва від 17.05.2017р. у справі №923/331/16 матеріали кредиторської заяви Державного агентства резерву України від 10.06.2016р. вих.№94/0/5-16-ДСК про визнання кредитором у справі №923/331/16 про банкрутство Державного підприємства "Новотроїцький елеватор" було надіслано за виключною підсудністю до Господарського суду Херсонської області.

Ухвалою суду від 27.06.2017р. заяву Державного агентства резерву України про визнання кредитором боржника прийнято до розгляду, призначено судове засідання на 18.07.2017р., зобов'язано кредитора, розпорядника майна і боржника надати додаткові докази і відзиви на заяву.

Ухвалою суду від 18.07.2017р. у зв'язку із неприбуттям в судове засідання представників учасників провадження, неподанням витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 21.09.2017р. та повторно зобов'язано кредитора Державне агентство резерву України надати додаткові докази.

В судовому засіданні 21.09.2017р. за клопотанням представника Державного агентства резерву України, обґрунтованим необхідністю додаткового часу для виконання вимог суду щодо надання витребуваних доказів, розгляд справи відкладено на 07.11.2017р., повторно зобов'язано Державне агентство резерву України надати додаткові докази; боржника - відзив на заяву кредитора.

06.11.2017р. Державним агентством резерву України на електронну пошту господарського суду подано пояснення по суті заявлених вимог та клопотання про передачу справи №923/331/16 до Господарського суду м.Києва для розгляду в закритому засіданні у зв'язку з необхідністю дослідження документів, які мають гриф "Таємно".

Ухвалою суду від 07.11.2017р. відмовлено у задоволенні клопотання Державного агентства резерву України про передачу справи №923/331/16 до Господарського суду міста Києва для розгляду в закритому засіданні у зв'язку із необхідністю дослідження у справі документів, які мають гриф "Таємно"; розгляд справи у попередньому засіданні відкладено на 07.12.2017р.; повторно зобов'язано Державне агентство резерву України та боржника надати додаткові докази і відзив на заяву конкурсного кредитора.

В судовому засіданні 07.12.2017р. заслухано представника Державного агентства резерву України з грошовими вимогами до боржника та розпорядника майна щодо результатів розгляду грошових вимог означеного кредитора.

Враховуючи неподання Державним агентством резерву України витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових матеріалів, розгляд справи у попередньому засіданні відкладено на 09.01.2018р. та повторно зобов'язано кредитора в строк до 25.12.2017р. надати суду документальне підтвердження вартості матеріальних цінностей державного резерву; дані виконавчої служби щодо стану виконавчого провадження з примусового виконання наказу, виданого на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 03.07.2012р. у справі №5024/481/2012; акт перевірки від 23.12.2003р.; договір зберігання матеріальних цінностей, нестача яких виявлена під час ревізії, оформленої актом від 23.12.2003р.; докази відвантаження продукції боржникові; копії первинних товарно-транспортних документів, актів приймання-передачі тощо, на підставі яких боржникові передано на зберігання зерно, та які підтверджують факт закладення матеріальних цінностей на зберігання боржником, нестача яких виявлена під час перевірки 23.12.2003р.; в разі відсутності зазначених документів - надати обґрунтоване пояснення яким чином здійснювалося закладення матеріальних цінностей на зберігання боржником; докази вжиття заходів щодо стягнення боргу (за актом від 23.12.2003р.) в судовому порядку до порушення даної справи про банкрутство боржника; документальні докази на підтвердження нестачі (самовільне вилучення) зерна на складах боржника, що відображена в акті перевірки від 23.12.2003р., копії актів інвентаризації зерна державного резерву, копії звітів боржника щодо наявності зерна матеріального резерву; договір відповідального зберігання матеріальних цінностей, переміщених на підставі наказу Держкомрезерву України від 16.12.1999р. №525; копію акту за формою №1 про переміщення матеріальних цінностей на підставі наказу №525 від 16.12.1999р., копію наряду №1412 без дати про переміщення на ДП "Новотроїцький елеватор" матеріальних цінностей станом на 23.12.2003р. (зернові) та 24.12.2003р. (матеріальні цінності відповідального зберігання); відомості, підтверджені належними доказами, щодо результатів розгляду кримінальної справи №500037-04, порушеної прокуратурою Херсонської області за фактом заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах; документальне підтвердження повноважень особи, що підписала довідки щодо самовільно вилучених матеріальних цінностей та наявність матеріальних цінностей мобрезерву; боржника - відзив на заяву кредитора.

В судове засідання представники кредитора Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції та Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з'явилися.

Інші учасники провадження, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Вимоги ухвали суду в частині надання витребуваних доказів Державним агентством резерву України та боржником не виконано.

08.01.2018р. на електронну пошту господарського суду від Державного агентства резерву України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізню дату, обґрунтоване обмеженою кількістю працівників та відсутністю бюджетного фінансування на відрядження.

Судом з'ясовано позицію присутнього в судовому засіданні представника кредитора щодо заявленого клопотання.

Представник податкової інспекції при розгляді клопотання Державного агентства резерву України покладається на розсуд суду.

Дослідивши зазначене клопотання суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору; господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.); при цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 "Право на справедливий суд" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в "розумний строк" через затримки у провадженні, в основному з вини судів.

Застосовуючи згідно зі статтею 11 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так попереднє засідання в межах провадження у справі про банкрутство ДП "Новотроїцький елеватор" триває вже більше року саме у зв'язку із розглядом грошових вимог кредитора Державного агентства резерву України.

Після повернення матеріалів заяви даного кредитора з Господарського суду м.Києва розгляд справи у попередньому засіданні як за клопотанням самого кредитора, так і за ініціативою суду у зв'язку із неявкою представників Державного агентства резерву України в судові засідання та неподанням витребуваних доказів неодноразово відкладався, отже кредитору було надано достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав.

Станом на час проведення даного судового засідання не вирішено питання щодо затвердження реєстру вимог кредиторів, не сформовано представницькі органи кредиторів, чим порушуються права і охоронювані законом інтереси інших кредиторів та боржника.

За наведених обставин, суд відхиляє клопотання Державного агентства резерву України про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути вимоги означеного кредитора в даному судовому засіданні за наявними у справі доказами.

Дослідивши заяву Державного агентства резерву України про визнання грошових вимог до боржника, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Суд звертає увагу на ту обставину, що у справі про банкрутство спір між сторонами не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредитора.

Слід зазначити, що надання правового аналізу поданих кредиторами письмових доказів, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, а також обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення таких грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства. Для з'ясування статусу кредитора у справі про банкрутство (конкурсний чи поточний), має значення саме момент виникнення грошового зобов'язання боржника перед кредитором.

При цьому, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Отже, аналіз норм права дозволяє зробити висновок про те, що спеціальне законодавство про банкрутство визначає особливий порядок розгляду грошових вимог кредитора у процедурі банкрутства шляхом їх визнання (відхилення) внаслідок розгляду по суті.

Так після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Новотроїцький елеватор" до господарського суду із заявою про визнання конкурсних грошових вимог в сумі 21836905,10 грн. звернувся кредитор Державне агентство резерву України.

10.11.2017р. кредитором подано до суду пояснення (т.11 а.с.108-114), в якому останній, з огляду на допущення арифметичної помилки при визначенні періоду нарахування пені, просить визнати його вимоги в сумі 19606449,61 грн.

Суд враховує дане пояснення та розглядає вимоги Державного агентства резерву України у визначеній кредитором сумі - 19606449,61 грн.

Обгрунтовуючи свої вимоги кредитор зазначає, що заборгованість боржника ДП "Новотроїцький елеватор" виникла у зв'язку з:

- невиконанням рішення Господарського суду Херсонської області від 03.07.2012р. у справі №5024/481/2012;

- незабезпеченням збереження матеріальних цінностей державного резерву, що встановлено відповідними актами перевірки.

Так згідно Указу Президента України №1085/2010 від 09.12.2010р. "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство резерву України стало правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Державне агентство резерву України має функції щодо організації відповідального зберігання матеріальних цінностей, в т.ч. мобілізаційного резерву відповідно до встановлених мобілізаційних та інших спеціальних завдань, а також функції щодо контролю за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами зобов'язань по зберіганню, освіженню матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю даних цінностей затвердженій номенклатурі.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.07.2012р. у справі №5024/481/2012, порушеної за позовом Державного агентства резерву України до Державного підприємства "Новотроїцький елеватор" (т.9 а.с.94-95), зобов'язано відповідача повернути до державного резерву на користь позивача самовільно використані матеріальні цінності, зокрема: пшеницю 2 кл. - 104,925 тн., пшеницю 3 кл. - 2713,229 тн., пшеницю 5 кл. - 601 тн., пшеницю 6 кл. - 201,3 тн., а також стягнуто 6115956 грн. 59 коп. штрафу і 262240 грн. 32 коп. пені.

Під час розгляду даної справи господарським судом встановлено, що вартість матеріальних цінностей державного резерву, щодо яких було встановлено факт незабезпечення збереження, встановлена виходячи з цін, які діяли на день виявлення відсутності (самовільного відчуження) матеріальних цінностей, що підтверджується ціновими довідками: станом на 22.11.11р. - вартість пшениці 5 кл. в кількості 601 т. становила 901500 грн. в т.ч. з ПДВ, пшениці 6 кл. в кількості 201,3 т. - 301950 грн. в т.ч. з ПДВ, станом на 23.12.11р. - вартість пшениці 2 кл. в кількості 104,925 т. становила 191488,13 грн. в т.ч. з ПДВ, пшениці 3 кл. в кількості 2713, 229 т. - 4721018 грн. 46 коп. в т. ч. з ПДВ.

Як зазначає кредитор, станом на час звернення до суду із заявою про визнання конкурсних грошових вимог рішення суду не виконано, матеріальні цінності до державного резерву не повернуто, штрафні санкції не сплачено.

У зв'язку з наведеним кредитор просить визнати його вимоги в сумі 6115956,59 грн. основного боргу (що складається з вартості самовільно використаних матеріальних цінностей, виходячи із наведених вище цін, які діяли на день виявлення відсутності зерна) та 6378196,91 грн. штрафних санкцій (штрафу і пені).

За приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Статтею 23 Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, законодавець не обмежує коло кредиторів боржника виключно кредиторами, які мають з боржником грошові зобов'язання. Так у разі невиконання боржником зобов'язань щодо передачі майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

В даному випадку, враховуючи обов'язок Державного агентства резерву України звернутись із грошовими вимогами до боржника у зв'язку із порушенням провадження у справі про банкрутство, кредитором цілком правомірно змінено речову вимогу про повернення цінностей на грошову щодо відшкодування їх вартості.

За наведених обставин, господарський суд вважає обґрунтованими вимоги в цій частині та визнає їх в сумі 6115956,59 грн. основного боргу та 6378196,91 грн. штрафних санкцій.

Що стосується решти вимог, суд зазначає наступне.

Так у заяві про визнання кредиторських вимог зазначено, що 08.01.2009р. між Держрезервом України та ДП "Новотроїцький елеватор" укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву №юр-2зб/345-2009. В той же час, до матеріалів справи кредитором було надано примірник договору №050/26 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (т.9 а.с.31-33), укладений між сторонами 14.11.2013р.

Вищенаведеними ухвалами про відкладення розгляду справи суд неодноразово зобов'язував кредитора надати наведений у заяві договір від 08.01.2009р.

Вимоги суду кредитором не виконано, при цьому в судовому засіданні 07.12.2017р. представником кредитора було заявлено про необхідність врахування судом при розгляді конкурсних вимог саме укладеного між сторонами 14.11.2013р. договору відповідального зберігання матеріальних цінностей.

Разом з тим, суд критично ставиться до позиції кредитора з огляду на те, що в заяві про визнання грошових вимог мова йде про нестачу матеріальних цінностей, яка була виявлена за результатами перевірок, проведених в 2003, 2007, 2008 та 2010 роках, отже закладка матеральних цінностей мала місце до 2003 року.

Враховуючи, що умови укладеного між сторонами 14.11.2013р. договору розповсюджуються на правовідносини сторін, що виникли після його укладення, посилання кредитора на його умови при заявлені грошових вимог з нестачі матеріальних цінностей, закладених до 14.11.2013р., є некоректним.

Як слідує з заяви, відповідно до акту перевірки наявності, якісного стану, руху, умов зберігання, обліку та звітності зерна державного резерву на ДП "Новотроїцький елеватор" від 16.07.2010р. №0.70/18-24 підтверджено факт нестачі матеріальних цінностей державного резерву шляхом самовільного відчуження та оформлення безтоварних операцій, в тому числі самовільного відчуження пшениці 3 класу в кількості 456,919 тн., пшениці 4 класу - 830,817 тн., жита групи А - 25,619 тн., ячменю кормового 3 класу - 34,743 тн., проса 3 класу - 31,852 тн., відходів пшениці 3 класу - 294,483 тн., відходів пшениці 4 класу - 279,858 тн., відходів ячменю кормового 3 класу - 23,469 тн., відходів насіння соняшника - 77,020 тн., крупи пшеничної - 2333,709 тн. та оформлення безтоварних операцій із закладки крупи пшеничної в кількості 944,716 тн. і насіння соняшника - 250,051 тн.

Аналогічне, як зазначає кредитор, підтверджено попередніми перевірками (акти від 23.12.2003р., 21.12.2007р. та 28.11.2008р.).

У зв'язку із неподанням боржником відомостей щодо повернення самовільно відчужених матеріальних цінностей, що свідчить про їх фактичну відсутність, кредитор просить визнати його вимоги в частині самовільно використаних зернових в сумі 1939668,00 грн. основного боргу і 4802042,07 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до статей 1, 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом; частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Отже, з моменту набрання чинності вказаного Закону зобов'язання по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву виникають з укладеного договору зберігання згідно із Законом України "Про державний матеріальний резерв", який діє як спеціальне законодавство та переважає у застосуванні над загальними положеннями цивільного права про договори схову (зберігання).

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що запаси державного резерву, незалежно від його місцезнаходження, є державною власністю і не підлягають відчуженню.

Відповідно до ст. 12 цього Закону державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним.

Згідно з пунктами 4, 10 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1129 від 08.10.1997р., розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву здійснюється Держкомрезервом на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, а також на інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах; матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

Доказів укладення між сторонами договору схову (зберігання) матеріальних цінностей держрезерву, що є предметом розгляду, матеріали справи не містять, отже, конкретні умови зберігання матеріальних цінностей не визначені.

Відповідно до ст.4 Цивільного кодексу УРСР, який діяв під час закладення зерно- продукції - цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку зобов'язання, які виникли між сторонами, та умови їх виконання містяться не тільки в приймальних актах форми Р-16, копії яких надані кредитором до матеріалів справи, а зазначені також в законі, - зокрема в Цивільному кодексі УРСР, Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України, Законі України "Про державний матеріальний резерв".

Відповідно до ст.154 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на момент закладення частини зернових), договір може бути укладено як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та іншими документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. При цьому, відповідно до ст.42 Цивільного кодексу УРСР угода, для якої не встановлена певна форма, вважається укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду.

Положення статей 42 та 154 Цивільного кодексу УРСР кореспондуються з положеннями ст.937 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Так, на підставі приймальних актів форми Р-16 (т.9 а.с.110-133) за період з 1999 року по 2007 рік боржником прийнято на зберігання жито групи А в загальній кількості 2100,37 тн., насіння соняшника - 1108,093 тн., пшеницю 3 класу - 6939,336 тн., пшеницю 4 класу - 1715,613 тн., пшеницю 5 класу - 1162,268 тн., пшеницю 6 класу - 211,287 тн., ячмінь 3 класу - 74,618 тн.

При цьому, надані кредитором приймальні акти від 09.09.2011р. (т.9 а.с.134-135) про закладення пшениці 2 класу господарським судом до уваги не приймаються, оскільки останній посилається на встановлення факту самовільного відчуження під час перевірок в 2003, 2007, 2008, 2010 роках, якими не могло бути враховано зернові, що закладені в 2011 році.

Оформлення закладання зерна до державного резерву складанням приймальних актів - збережувальних зобов'язань за встановленою формою Р-16 передбачено п. 2.2 Інструкції "Про порядок оформлення операцій з хлібопродуктами держрезерву на пунктах відповідального зберігання", затвердженої наказом Держкомітету України по матеріальних резервах від 27.03.1996р. № 41 та Інструкцією № 55 від 15.02.1978р. "Про порядок ведення обліку та оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки", затвердженої наказом Державного комітету заготовок Ради Міністрів СРСР № 84.

Приймальний акт (збережувальне зобов'язання) по формі Р-16 - це типовий документ, який має наступний текст: "Прийняті по даному акту на відповідальне зберігання товари (матеріальні цінності), які належать Держрезерву України, зобов'язуємося зберігати відповідно із діючими правилами та інструкціями Держрезерву в належному та повному збереженні, не витрачати їх без наряду Держрезерву України. За порушення правил зберігання, псування, нестачу або зниження їх кількості, а також за самовільне витрачання прийнятих на відповідальне зберігання товарів (матеріалів) першої групи несемо відповідальність в установленому порядку".

Надані кредитором в обґрунтування своїх вимог акти форми Р-16 містять тексти наступного змісту: "Принятые по настоящему акту на ответственное хранение товары (материалы), принадлежащие ГУМР СССР, обязуемся хранить в соответствии с действующими правилами и инструкциями ГУМР СССР в надлежащем состоянии и полной сохранности и не расходовать их без наряда ТУ. За нарушение правил хранения, порчу, понижение качества, а также нарушение неприкосновенности принятых на ответственное хранение материалов 1 группы несем ответственность в установленном порядке" та "Прийняті за дійсним актом на відповідальне зберігання товари (матеріали), є державним матеріальним резервом України, які зобов'язуємося зберігати згідно з діючими правилами і інструкціями Державного комітету України з державного матеріального резерву в належному кількісному та якісному стані і повному збереженні і не витрачати їх без наряду Державного комітету України з державного матеріального резерву. За порушення правил і умов зберігання, псування, зниження якості, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим стандартам і технічним умовам, за неподання або несвоєчасне подання встановленої звітності та несвоєчасне виконання або невиконання наряду Державного комітету України з державного матеріального резерву несемо відповідальність згідно з Законом України "Про Державний матеріальний резерв". За самовільне використання матеріальних цінностей державного резерву або за оформлення безтоварних операцій по закладенню матеріалів і товарів до державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф в розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження або безтоварного закладення, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до повного їх повернення".

Таким чином, підписавши акти по формі Р-16, боржник прийняв на себе відповідні зобов'язання щодо розміщення та зберігання запасів держрезерву, та, відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв", має нести відповідальність за порушення правил зберігання, псування, нестачу або зниження їх кількості, а також за самовільне витрачання прийнятих на відповідальне зберігання товарів (матеріалів).

В той же час, як вже зазначалось, копії приймальних актів форми Р-16 свідчать про прийняття боржником на відповідальне зберігання жита групи А, насіння соняшника, пшениці 3, 4, 5, 6 класу, ячміню 3 класу. Доказів прийняття боржником протягом 1999-2007 років проса та крупи пшеничної, нестача яких виявлена при проведенні вищезазначених перевірок, матеріали справи не містять. Разом з тим, факт самовільного використання вказаних зернових підтверджено актами від 28.11.2008р., 16.07.2010р., підписаними посадовими особами боржника.

Крім цього, кредитор просить визнати його вимоги в сумі 80122,63 грн. основного боргу і 290463,41 грн. штрафних санкцій за незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Так 16.12.1999р. Державним комітетом України по матеріальних резервах видано наказ №525 "Про переміщення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву з підприємств ДАК "Хліб України" на підприємство системи Держкомрезерву" (т.9 а.с.105), відповідно до якого наказано перемістити розброньовані матеріальні цінності мобілізаційного резерву (згідно з нарядом), які зберігаються на підприємстві ВАТ "Каланчацький КХП" Херсонського обласного дочірнього підприємства ДАК "Хліб України", на відповідальне зберігання ДП "Новотроїцький елеватор"; переміщення оформити актом за формою №1 і направити встановленим порядком до Держкомрезерву та ДАК "Хліб України"; директору ДП "Новотроїцький елеватор" прийняти на відповідальне зберігання матеріальні цінності мобрезерву до остаточного розрахунку з Держкомрезервом за отримані матеріальні цінності.

Як зазначає кредитор, 24.12.2003р. Південним КРВ КРУ Держрезерву була проведена перевірка наявності, кількісного стану, якості, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні боржника, за результатами якої встановлено факти незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Акт перевірки від 24.12.2003р. було підписано посадовими особами боржника, що, на думку кредитора, свідчить про визнання останніми викладених в акті перевірки фактів порушення Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Так за результатами означеної перевірки було складено акт (т.9 а.с.106-107) в якому зазначено про встановлення факту самовільно використаних наступних матеріальних цінностей: балки та швелери - 5 тн., сталь крупно сортова - 1 тн., сталь середньо сортова - 2 тн., сталь дрібно сортова - 2 тн., сталь кровельна - 0,7 тн., сталь листова оцинкована - 1,3 тн., паси привідні клинові - 70 шт., паси прогумовані плоскі - 65 шт., гумові очисники - 13 кг., сита штампувальні - 68 листів, штепсельні з'єднання - 133 шт., підшипники кочення кулькові - 78 шт., мішки лляні - 30 тис. шт., нитки лляні - 85 кг., сукно фільтрувальне "БЕТТ" - 430 м., електродвигуни - 8 шт.

Ухвалами від 27.06.2017р., 18.07.2017р., 21.09.2017р., 07.11.2017р. та 07.12.2017р. господарський суд зобов'язував кредитора надати договір відповідального зберігання матеріальних цінностей, переміщених на підставі наказу Держкомрезерву України від 16.12.1999р. №525; копію акту за формою №1 про переміщення матеріальних цінностей на підставі наказу №525 від 16.12.1999р., копію наряду №1412 без дати про переміщення на ДП "Новотроїцький елеватор" матеріальних цінностей станом на 24.12.2003р. (матеріальні цінності відповідального зберігання).

Вимоги ухвал господарського суду Державним агентством резерву України не виконано, витребувані докази не подано.

Разом з тим, в поясненні від 06.11.2017р. (т.11 а.с.108-114) кредитор зазначив, що відповідно до встановленого підприємствам мобілізаційного завдання і номенклатури накопичення матеріальних цінностей, підприємство надає акт про закладання до мобілізаційного резерву матеріальних цінностей по формі №1. З урахуванням того, що закладання матеріальних цінностей відбувалось ще за часів СРСР, а термін зберігання актів по формі №1 становить 3 роки, ці документи в більшості випадків були знищені у зв'язку з закінченням строку зберігання на підставі висновків експертної комісії.

При цьому, ні висновків експертної комісії ні актів про знищення документів, що витребовувались судом, Державним агентством резерву України на підтвердження своїх пояснень до матеріалів справи не подано.

Таким чином, кредитором не подано доказів передачі боржнику матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та прийняття їх ДП "Новотроїцький елеватор" на відповідальне зберігання. Однак, факт самовільного використання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву підтверджується актом від 24.12.2003р., який підписано посадовими особами ДП "Новотроїцький елеватор".

Відповідальність за операції з матеріальними цінностями державного резерву передбачена у статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Зокрема, згідно з частиною 10 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

У разі недоцільності закладення і зберігання зазначених матеріальних цінностей або виключення їх з номенклатури, скасування мобілізаційного чи іншого спеціального завдання зазначені юридичні особи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, відшкодовують вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження) із сплатою пені до повного відшкодування вартості матеріальних цінностей.

Незбереження (самовільне відчуження, неоправдана нестача, незабезпечення збереження унаслідок незадовільного зберігання) боржником зерна державного матеріального резерву та матеріальних цінностей мобілізаційного резерву підтверджено доданими до заяви кредитора актами від 24.12.2003р., 28.11.2008р., 16.07.2010р. і, звернувшись до суду з грошовими вимогами до боржника щодо відшкодування вартості цих цінностей, кредитор, як орган виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, фактично прийняв рішення про недоцільність подальшого зберігання втрачених цінностей, тим самим змінив речову вимогу про повернення цінностей на грошову щодо відшкодування їх вартості, що відповідає чинному законодавству (ст.ст. 950, 951 ЦК України, ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв").

Як зазначено вище, у відповідності до абз. 2 ч. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування вартості відсутніх матеріальних цінностей державного резерву здійснюється виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), тобто вартість таких цінностей стосовно банкрута має визначатися по цінах станом на день виявлення самовільного відчуження (не збереження) матеріальних цінностей, зафіксованого відповідним актом.

Відповідно до положень "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1129 від 08.10.1997р., ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції, а в разі проведення конкурсних торгів - за цінами торгів на кожну партію конкретної продукції.

Листом Міністерства економіки України від 28.01.2000р. №53-19/108 було визначено, що ціни на матеріальні цінності встановлюються Держкомрезервом України, виходячи з оптових цін, які діють на час відпуску, кон'юктури ринку, термінів зберігання, якості продукції. Також даним листом Держкомрезерву України при визначенні цін на матеріальні цінності державного резерву було запропоновано використовувати поряд з біржовою інформацією цінову інформацію з позабіржового ринку.

Ухвалами від 07.11.2017р. та 07.12.2017р. господарський суд зобов'язував кредитора надати документальне підтвердження вартості матеріальних цінностей державного резерву.

Вимоги суду Державним агентством резерву України не виконано, витребуваних судом відомостей не подано.

При цьому, в судовому засіданні 07.12.2017р. представник кредитора зазначила, що ціни на матеріальні цінності мобілізаційного резерву наведено у поданій до матеріалів заяви про визнання кредиторських вимог довідці щодо самовільно вилучених матеріальних цінностей мобілізаційного резерву ДП "Новотроїцький елеватор" (т.9 а.с.136).

Ухвалою суду від 07.12.2017р. кредитора було зобов'язано надати документальне підтвердження повноважень особи, що підписала означену довідку.

Вимоги суду кредитором не виконано.

Проаналізувавши надану кредитором довідку суд зазначає, що остання підписана особою (начальником відділу мобілізаційного резерву Управління державних резервів), посадове становище якої не підтверджено документально; наведена в довідці вартість матеріальних цінностей є обліковою, а не ринковою вартістю, та значно відрізняється від наведеної кредитором вартості матеріальних цінностей у заяві про визнання кредиторських вимог. Отже дана довідка не може бути врахована судом для визначення вартості відсутніх матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Відомостей про ринкові ціни на зернові матеріали справи не містять, та на вимогу суду кредитором не подано.

При цьому суд звертає увагу на те, що як в заяві про визнання кредиторських вимог так і в додатково наданих поясненнях кредитор у наведеній таблиці зазначає, що вартість самовільно відчужених зернових становить 1939668,00 грн. за цінами станом на 23.12.2003р., оскільки нестачу матеріальних цінностей виявлено під час перевірки, відображеної в акті від 23.12.2003р. Разом з тим, відповідно до додаткових пояснень від 06.11.2017р. кредитор нараховує боржнику пеню за період з 28.11.2008р. та з 16.07.2010р., оскільки актами від 28.11.2008р. та 16.07.2010р. було підтверджено факт самовільного використання зернових.

Однак, така позиція кредитора суперечить приписам абз. 2 ч. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", оскільки вартість самовільно відчужених цінностей має визначатися по цінах станом на день виявлення, а не підтвердження раніше виявленого факту самовільного відчуження (не збереження) матеріальних цінностей, зафіксованого відповідним актом.

При цьому, з тексту кредиторської заяви слідує, що факт самовільного використання зернових було виявлено саме під час перевірки, результати якої зафіксовано актом від 23.12.2003р. Проте вказаного акту на вимогу суду кредитор не надав, як і не надав інформації про ринкові ціни на такі цінності станом на день виявлення їх відсутності.

Отже, кредитор Державне агентство резерву України не надав документів, які б засвідчували ринкові ціни на зерно та матеріальні цінності мобілізаційного резерву на дату виявлення їх відсутності та не підтвердив розмір заявлених ним грошових вимог до банкрута, а також позбавив суд можливості самостійно визначити розмір таких вимог за результатами розгляду заяви кредитора на підставі поданих документів щодо підтвердження вартості матеріальних цінностей державного резерву.

Відсутність належних доказів на підтвердження вартості відсутніх матеріальних цінностей унеможливлює також визначення розміру штрафу і пені, які нараховуються за правилами абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державний матеріальний резерв".

За приписами ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів повинні підтверджуватися документально.

Відтак, враховуючи, що розмір вимог Державного агентства резерву України в частині самовільно відчужених зернових та матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в загальній сумі 7112296,11 грн., з яких 2019790,63 грн. основного боргу та 5092505,48 грн. штрафних санкцій, не підтверджено належними документами, ці вимоги належить відхилити.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди. Тобто, штрафні санкції не зараховуються до складу грошових зобов'язань боржника, виокремлюються від вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями при складанні реєстру вимог кредиторів, не є вимогами кредитора щодо грошових зобов'язань до боржника в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та підлягають включенню до шостої черги вимог. Відповідно до ст.45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у третю чергу задовольняються вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом. Оскільки, відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011р. №463/2011, таким центральним органом виконавчої влади є Держрезерв України, то його вимоги підлягають внесенню до третьої черги вимог кредиторів боржника.

Враховуючи вищевикладене, включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають грошові вимоги Державного агентства резерву України в наступному розмірі та черговості: 2756,00 грн. судового збору - вимоги першої черги; 6115956 грн. 59 коп. - вимоги третьої черги; 6378196 грн. 91 коп. - вимоги шостої черги.

Вимоги Державного агентства резерву України в сумі 7112296 грн. 11 коп. підлягають відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Визнати вимоги Державного агентства резерву України (код ЄДРПОУ 37472392, 01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28) до боржника Державного підприємства "Новотроїцький елеватор" в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 6115956 грн. 59 коп. - третя черга, 6378196 грн. 91 коп. - шоста черга.

2. Вимоги Державного агентства резерву України в сумі 7112296 грн. 11 коп. відхилити.

Ухвала набрала законної сили 09.01.2018р. і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст ухвали суду складено і підписано 16.01.2018р.

Суддя М.Б. Сулімовська