ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2006 р. | № 14/676-05 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | Грейц К.В. - головуючого Глос О.І. Бакуліної С.В. |
розглянувши касаційну скаргу | ТОВ “Злагода” |
на постанову | від 15.05.2006 |
Харківського апеляційного господарського суду |
у справі господарського Сумської області № 14/676-05 |
за позовом | Селянського (фермерського) господарства “Пролісок” |
до | ТОВ “Злагода” |
про | стягнення 62920 грн. |
за участю представників: - позивача |
Правдюка М.І. |
- відповідача | не прибули |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Сумської області від 27.02.2006 (суддя Миропольський С.О.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача 28600 заборгованості за виконані роботи згідно договору від 20.07.2005, щодо стягнення 34320 грн. пені провадження у справі припинено на підставі п.4 ст. 80 ГПК України в зв’язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.
Рішення мотивовано тим, що сума заборгованості відповідача за виконані позивачем роботи відповідно до умов договору від 20.07.2005 підтверджена наданими до справи доказами і фактично не заперечена відповідачем.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді Могилєвкіна Ю.О., суддів Пушай В.І., Плужник О.В.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку зі скаргою відповідача, постановою від 15.05.2006 рішення у справі скасувала в частині стягнення 2000 грн. боргу в зв’язку з його сплатою після подання позову та провадження у справі в цій частині припинила. В решті рішення залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що місцевий господарський суд під час розгляду справи не звернув уваги на акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким ТОВ „Злагода” 16.12.2005 сплатило 2000 грн. на користь СФГ „Пролісок”, чого останній не заперечив.
ТОВ „Злагода”, не погодившись із рішенням та постановою у справі подало касаційну скаргу, в якій просить ці судові акти скасувати як такі, що прийняті внаслідок невірного застосування норм матеріального та процесуального права, а також без встановлення всіх істотних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує, зокрема, тим, що, за його переконанням, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи порушили ст. 79 ГПК України і не правильно застосували ст. 35 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення, оскільки, судами не враховано порушення господарським судом Сумської області провадження у справі № 5/62-06 за позовом ТОВ “Злагода” до СФГ „Пролісок” про визнання недійсним договору від 20.07.2005, на якому позивач ґрунтує свої вимоги за даним позовом, і, в разі визнання цього договору недійсним, він згідно ст. 236 Цивільного кодексу України буде вважатись недійсним з моменту вчинення, а рішення у такій справі буде преюдиціальним, тому провадження у даній справі слід зупинити до розгляду господарським судом Сумської області справи №5/62-06.
Представник позивача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника скаржника, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, 20.07.2005 між сторонами у справі укладений договір, на виконання умов якого позивачем на користь відповідача були виконані роботи по збиранню ранніх та пізніх зернових культур на його полях загальною площею 143 га комбайном СК-6 "Колос", що підтверджується актами виконаних робіт, які підписані представниками сторін у відповідності до п. 3.3.1 договору.
Згідно з пунктами 1.2, 2.1.5 договору за виконання вказаних робіт відповідач мав сплатити позивачеві 28600 грн. з розрахунку 200 грн. за 1 га в строк до 15.09.2005, однак своїх зобов’язань не виконав і на день подання позовної заяви його борг становив 28600 грн.
Підставою несплати вартості виконаних робіт відповідач вважає неякісне їх виконання позивачем та відсутність у первісному вигляді договору від 20.07.2005 умов про строки оплати та розмір штрафних санкцій, в зв’язку з чим ним заявлено позов про визнання цього договору недійсним і господарським судом Сумської області порушено провадження у справі №5/62-06 за цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому відповідач повинен був довести суду належними і допустимими доказами причини несплати боргу за виконані позивачем роботи.
Однак, посилання відповідача на неякісність виконаних робіт, про що ним складено акт від 08.09.2005, правомірно визнане судами попередніх інстанцій безпідставним, оскільки акт, складений відповідачем в односторонньому порядку, не може свідчити про наявність таких обставин, в той час, як в актах приймання робіт, підписаних представниками обох сторін зазначено, що вони виконані якісно.
Також залишилась не доведеною відповідачем обставина відсутності в договорі умови про конкретний строк оплати робіт, оскільки, по-перше, пунктом 2.1.5 договору, в т.ч. примірника договору, наданого відповідачем, встановлено кінцевий строк оплати робіт до 15.09.2005, по-друге, згідно з приписами ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, і, як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.09.2005 на адресу відповідача позивачем була направлена претензія про погашення заборгованості в сумі 28600 грн., яка в розумінні цієї норми є вимогою про виконання зобов’язання.
При таких обставинах, і, враховуючи, що відповідач, частково сплативши борг в сумі 2000 грн. після подання позову, не надав доказів оплати основної заборгованості в повному обсязі, а суди попередніх інстанцій не встановили існування обставин, які унеможливлюють розгляд даної справи, тобто, наявність підстав для зупинення провадження у справі згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України, позовні вимоги про стягнення несплаченої частини заборгованості правомірно та обґрунтовано визнані судом такими, що підлягають задоволенню в сумі 26600 грн.
Наведене свідчить, що під час прийняття постанови у справі, суд апеляційної інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 у справі господарського суду Сумської області № 14/676-05 залишити без змін.
Касаційну скаргу ТОВ “Злагода” залишити без задоволення.
Головуючий К.В.Грейц
Судді О.І.Глос
С.В.Бакуліна