ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів: Щотки С.О. ( головуючий), Васищака І.М., Самусенко С.С.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.04.2006 року  у справі № 16/95 (суддя Манжур В.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення та неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.    

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення” від 29.12.1976 р. №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 р. №  4, від 25.12.1992 р. № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Разом з тим, оскаржуване рішення зазначеним  вимогам  не  відповідає.

Положенням ст. 18 Статуту залізниць України передбачено, що місячне планування перевезення вантажів здійснюється залізницями відправлення на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників.

Однак, місцевий господарський суд не з’ясував чи укладали сторони договір про організацію перевезень вантажів. В матеріалах справи такий договір відсутній. При цьому, господарський суд першої інстанції, з огляду на положення ст. 38 ГПК України, не позбавлений права витребувати у сторін докази, необхідні для правильного вирішення спору.   

Згідно ч.1 ст. 20 Статуту залізниць України виконання перевезень, у тому числі на пред’явлення, позапланових, понадпланових та перевезень для надолуження недовантаження протягом минулого місяця, враховується  в обліковій картці встановленої Правилами форми.

Вирішуючи господарський спір, суд дійшов висновку про те, що згідно даних облікової картки виконання плану перевезень № 1580 на вересень 2005 року, відповідач перевиконав план у тонах та виконав план у вагонах. Разом з тим, відповідач не виконав план перевезень по залізницям призначення: у першій декаді - 75 вагонів, у другій –17 вагонів, у третій –83 вагони.

Однак, обґрунтовуючи відмову в задоволенні позову про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень на вересень 2005 року, господарський суд першої інстанції не зважив на вимоги пунктів 6.5, 6.10 Правил планування перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 року № 873 відповідно до яких нарахування штрафу на відправника і залізницю здійснюється по закінченні декади, а по закінченні місяця визначається сальдова сума штрафу за місяць. Водночас, у разі перевиконання плану в першій декаді і невиконанні його у другій відповідальність за невиконання плану  другої декади зменшується на величину перевиконання плану в першій декаді. Таким же чином враховується перевиконання плану в першій та другій декадах при невиконанні його в третій декаді.

Окрім того, місцевий господарський суд не врахував положення ч. 5 ст. 106 Статуту залізниць України відповідно до якої за невиконання плану перевезень по залізницям призначення вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контейнер) у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером).

Разом з тим, п. “г” ч. 1 ст. 107 Статуту залізниць України передбачає звільнення вантажовідправника від сплати штрафу за невиконання плану перевезень у разі виконання плану в тонах вантажів, перевезення яких планується у тонах і вагонах. Зазначена норма не передбачає звільнення вантажовідправника від сплати штрафу за невиконання плану перевезення вантажів залізницями призначення.

Враховуючі вимоги ст. 1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права  встановлювати або вважати доведеними обставини, що  не були  встановлені у рішенні або  постанові господарського суду чи  відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того  чи іншого доказу, про  перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий  розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Дебальцівської дирекції залізничних перевезень задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.04.2006 року у справі № 16/95 скасувати, справу передати на новий розгляд господарського суду Донецької області.

Головуючий, суддя                                                                    С. Щотка   

С у д д і:                                                                                        І.Васищак

                                                                                                             С.Самусенко