Справа № 190/1558/17

Провадження №2/190/82/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 січня 2018 року м.П”ятихатки

П’ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого-судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08 вересня 2017 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» укладено договір фінансового лізінгу № 3631, згідно якого предметом Лізингу по даному договору є транспортний засіб «ЗАЗ Сенс», за умовами якого лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на умовах, передбачених договором, а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору. На виконання умов договору ним було сплачено 63880 грн.. Вважає, що умови договору фінансового лізингу не відповідають діючому законодавству та порушують його права споживача, даний договір укладений для нього на вкрай невигідних умовах, він містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону № 1023-XII, якими виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця; правочин вчинений відповідачем нотаріально не посвідчений.

У зв’язку з вищевикладеним, просить визнати укладений між ними договір фінансового лізінгу № 3631 від 08 вересня 2017 року недійсним, стягнути з відповідача безпідставно отримані ними кошти в розмірі 64518,80 грн..

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву з проханням справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі/а.с.23/.

Відповідач товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» двічі підряд в судові засідання 20.12.2017 року та 15.01.2018 року свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток/а.с.26,26/, причину неявки до суду не повідомили.

Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання свого представника не направив, про місце, дату та час судового розгляду справи були сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, не надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, не скористалися правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали, справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 08 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» укладено договір № 3631 фінансового лізингу/а.с.6-13/. Згідно умов якого лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивач) на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 1.1 договору, предметом фінансового лізингу є транспортний засіб марки ЗАЗ Sens.

Укладаючи правочин сторони погодили, що вартість предмета лізингу, на момент його укладення становить 6684,31 долари США, що з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу долара США до української гривні на фактичну дату укладення договору становить 176800 грн. (п. 8.2).

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, оплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.5. ст. 9 даного договору.

З п. 12.1. ст. 12 договору вбачається, що у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу на вимогу лізингоодержувача поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу. Комісія за організацію договору в такому випадку лізингоодержувачу не повертається.

На виконання умов договору ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Єврокар Україна» 17680 грн. комісії за організацію договору та 46200 грн. авансового платежу, що підтверджується відповідними квитанціями від 08.09.2017 роу/а.с.14/.

Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».

Згідно ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг – це вид цивільно - правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин першої та другої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) і договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, оскільки договір фінансового лізингу, який укладений між юридичною особою - ТОВ «Єврокар Україна» та фізичною особою – ОСОБА_1 містить елементи договору найму транспортного засобу, то в силу положень ч. 2 ст. 799 ЦК України він підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний правочин в порушення зазначених вимог закону, укладений у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення.

Згідно зі статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

За змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

У відповідності до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, а відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно п.12.1 договору лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо наміру розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк встановленого чиним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку поверненню не підлягає.

Тобто, за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду - штраф у розмірі 20 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченої комісії за організацію договору.

Частиною 2 ст. 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингові платежі включають в себе: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Комісія за організацію договору не є в розумінні ст. 16 ЗУ «Про захист прав споживачів» лізинговим платежем, оскільки не відноситься до витрат лізингодавця, які безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу та фактично полягає лише у виготовленні типової форми договору. Більш того, відповідачем не обґрунтовано співмірність розміру комісії за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги.

За змістом укладеного правочину, розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає.

Крім того, укладаючи правочин сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатками до договору, які до нього не долучені.

Таким чином, аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 08 вересня 2017 року, укладеного між сторонами, дає підстави дійти висновку, що він містить несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону № 1023-XII, якими виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі неналежної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про несправедливі відносно споживача умови спірного договору фінансового лізингу та наявність у зв'язку із цим підстав для визнання його недійсним відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України та ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Єврокар Україна» 63880 грн., суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача дана сума сплачена позивачем за договором фінансового лізингу № 3631 від 08.09.2017 року.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення з ТОВ «Єврокар Україна» 638,80 грн. сплачених коштів за послуги банку, то дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки не грунтується на законі.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1-12, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів – задовольнити частково.

Визнати договір фінансовоголізінгу № 3631, укладений 08 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» - недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (м. Київ, вул. Бориспільська, 9 корпус 57, оф. 57/1, код ЄДРПОУ 40481805, р/р 26007532869 в ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 – 63880 грн. (шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят гривень) сплачених на виконання умов договору фінансового лізингу № 3631 від 08 вересня 2017 року та сплачений судовий збір у розмірі 640 грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя / ОСОБА_3