Справа № 445/2464/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2017 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кіпчарського О.М.

секретаря судового засідання Притули І.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача

ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золочівського МБТІ, Золочівської державної нотаріальної контори Львівської області, П'ятої Львівської державної нотаріальної контори, Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними рішень сільської ради, свідоцтва про право власності, витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом такими, що втратили чинність, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Золочівського МБТІ, Золочівської державної нотаріальної контори Львівської області, П'ятої Львівської державної нотаріальної контори, Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, ОСОБА_7, яким, з врахуванням уточнень позовних вимог, просить визнати недійсними та скасувати рішення виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області № 58 від 28 жовтня 2003 року про оформлення права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_8, свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане ОСОБА_8 25 листопада 2003 року виконавчим комітетом Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області, свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_9 12 травня 2008 року, зареєстроване в реєстрі за №1291, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_9 12 травня 2008 року на 1/2 частину житлового будинку, зареєстроване в реєстрі за №1285, свідоцтва про право на спадщину за законом, видані ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 15 липня 2011 року на 1/3 частину житлового будинку кожне, рішення Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області № 340 від 05 серпня 2008 року про передачу у власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,46 га, витягів з державного реєстру прав власників на нерухоме майно, що видані ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а також зобов'язати Золочівську державну нотаріальну контору видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок. В обгрунтування позову зазначає, що він є спадкоємцем щодо майна своєї дружини ОСОБА_10, яка померла у вересні 2003 року. Дошлюбним прізвищем його дружини було ОСОБА_10. Сім'я його покійної дружини, яка складалась із її матері - ОСОБА_11 , сестри ОСОБА_12 (після одруження ОСОБА_9.) та другого чоловіка її матері - ОСОБА_8, проживала в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний житловий будинок рахувався за сім'єю його дружини на підставі відповідного запису у погосподарській книзі с. Підгайчики Золочівського району Львівської області. Матір його дружини померла 25.07.2001 року, за життя вона склала заповіт, яким усе належне їй майно заповіла своїм донькам - ОСОБА_10 та ОСОБА_9 Його дружина ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, спадщину після смерті своєї матері прийняла фактично, оскільки спільно проживала із нею в с. Підгайчики Золочівського району Львівської області. Одразу після смерті його дружини, Підгайчиківська сільська рада Золочівського району Львівської області прийняла оскаржуване рішення № 58, яким оформила право власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_8 в цілому. Вказане рішення сільської ради стало підставою для видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок та відповідного витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно. ОСОБА_8 помер в січні 2006 року, за життя останній оформив заповіт, яким усе належне йому майно на випадок смерті заповів в рівних частинах його дружині ОСОБА_10, яка померла раніше спадкодавця, та її сестрі ОСОБА_9 Остання успадкувала спірний житловий будинок, зокрема їй було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частину будинку та свідоцтво про право на спадщину за законом, видане також на ? частину будинку. В подальшому ОСОБА_9 померла, її спадкоємці ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 успадкували майно померлої, а саме спірний житловий будинок, на який їм було видано оскаржувані свідоцтва про право на спадщину по 1/3 частині спадкового майна кожному. Окрім цього, рішенням Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області № 340 від 05.08.2008 року передано у власність ОСОБА_9 земельну ділянку для будівництва та обслуговування спірного житлового будинку. Зазначає про своє право на спадкування майна, яке належало його дружині ОСОБА_10 та підтверджено рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 28 травня 2013 року, однак, не може таке реалізувати в повній мірі, оскільки сільською радою безпідставно та всупереч вимогам законодавства оформлено право власності на спірний житловий будинок лише за ОСОБА_8 Його покійна дружина мала право на частку в зазначеному будинковолодіння, право на частку дружини після її смерті повинно було перейти до нього. Як наслідок, нотаріусами безпідставно видано свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_9, а в подальшому і її спадкоємцям - ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Окрім цього, оскільки будинок в цілому ОСОБА_9 успадкувала з порушеннями, Підгайчиківська сільська рада Золочівського району Львівської області неправомірно виділила їй у власність земельну ділянку для обслуговування цього будинковолодіння.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні доводам позовної заяви та численних письмових поясненнях, які містяться в матеріалах справи. Остання редакція позовних вимог, що подана заявником до початку розгляду справи по суті міститься на аркушах справи 81-88 тому № 2.

Уточнення позовних вимог, що подані позивачем після початку розгляду справи по суті, в тому числі вимоги, що заявлені ним в ході судових дебатів, є зміною щодо предмета спору, а тому до уваги судом не приймаються. При цьому, позивачу роз'яснено його право звернутись із окремим позовом до суду з цього приводу.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив, вказав, що приймаючи оскаржуване рішення щодо оформлення права власності на житловий будинок за ОСОБА_8, сільська рада діяла у спосіб та в порядку, що передбачений чинним законодавством України. Оскільки дружина позивача померла раніше спадкодавця ОСОБА_8, ОСОБА_9 правомірно успадкувала майно останнього, що засвідчується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом та за законом. Як наслідок, будучи одноособовим власником спірного будинковолодіння, ОСОБА_9 правомірно оформила право власності на земельну ділянку, що розташована під будинком та поруч нього. Оскільки ОСОБА_9 померла, відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що являються її дітьми та чоловіком, правомірно успадкували майно ОСОБА_9 по 1/3 частині кожен. Вважає заявлений позов безпідставним, а тому просить в задоволенні такого відмовити.

Окрім цього, в ході розгляду справи представником відповідача неодноразово заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог. В обгрунтування такого, представник відповідача вказує, що спори між сторонами тривають з 2010 року. Протягом цього часу, позивачу ОСОБА_1 було достеменно відомо про наявність оскаржуваного рішення Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області № 58 від 28.10.2003 року та документів, що були видані на його підставі. Позивач мав можливість ознайомитись із такими та/або ставити питання про їх витребування, однак цього він не робив. Із позовною вимогою щодо визнання рішення Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області № 58 від 28.10.2003 року недійсним, ОСОБА_1 звернувся лише 13.11.2014 року, хоча про оскаржуване рішення йому було відомо, як мінімум ще 25.07.2011 року, коли позивач звертався із позовом про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, в яких містилось посилання на оскаржувані рішення, а тому пропустив передбачений законом трирічний строк на звернення до суду.

Представник Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила, вказала, що сільською радою правомірно оформлено право власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_8 та видано останньому свідоцтво про право власності на даний будинок. При оформленні права власності сільська рада керувалась чинним на той час «Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно» та даними погосподарського обліку.

Щодо заявленого клопотання про застосування строку позовної давності, позивачем надано пояснення, що такий строк ним пропущено не було, оскільки про оскаржуване рішення, яким оформлено право власності на спірний житловий будинок, йому стало відомо лише в ході розгляду справи, текст рішення у нього був відсутній і про таке він не знав. Окрім цього, позивач вказав, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, строк позовної давності не застосовується до вимог пов'язаних із оскарженням акту органу місцевого самоврядування, якщо такий порушує майнові права особи. Ця норма втратила чинність лише в 2011 році, а отже такий строк він не пропустив, оскільки із позовом звернувся в листопаді 2014 року.

Інші учасники справи в судові засідання неодноразово не з'являлись. В матеріалах справи наявні заяви від П'ятої Львівської державної нотаріальної контори, Золочівської державної нотаріальної контори, Золочівського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, а також матеріали, витребуваної із Буського районного суду Львівської області, цивільної справи № 2-551/11 (1310/1784/2012) за позовом ОСОБА_1 до Золочівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ін. про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та матеріали спадкових справ, що відкриті після смерті ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, судом встановлено наступне.

Згідно пояснень сторін, ОСОБА_11 була одружена із ОСОБА_14, від цього шлюбу у них народилась донька ОСОБА_15 Остання одружилась із позивачем ОСОБА_1 та отримала прізвище ОСОБА_11.

ОСОБА_11 вдруге одружилась із ОСОБА_8 та отримала прізвище ОСОБА_8. У цьому шлюбі у них народилась донька ОСОБА_16, яка в подальшому одружилась із ОСОБА_4 та отримала прізвище ОСОБА_4. У шлюбі ОСОБА_9 народила доньку ОСОБА_2 та сина ОСОБА_5

З матеріалів справи, судом встановлено, що спірний житловий будинок та земельна ділянка для його обслуговування розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно даних погосподарського обліку, будинковолодіння рахувалось за ОСОБА_11, як головою господарства, та її дітьми ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_12 Окрім цього, в подальшому до даних погосподарського обліку вписано ОСОБА_8 (а.с. 133, 134 т. 1).

ОСОБА_15 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6, її батьками є ОСОБА_14 та ОСОБА_11, що підтверджується копією запису акту про народження №16 (а.с. 181 т.1 справи № 2-551/11).

ОСОБА_16 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Підгайчики Золочівського району Львівської області, її батьками були ОСОБА_8 та ОСОБА_13, що засвідчується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 (матеріали спадкової справи № 457, т.1 справи № 2-551/11).

Як вбачається із дубліката свідоцтва про шлюб НОМЕР_2, ОСОБА_16 одружилась із ОСОБА_4 04.09.1982 року, після його її прізвище змінено на ОСОБА_4 (матеріали спадкової справи № 457, т.1 справи № 2-551/11).

Матір ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - ОСОБА_13, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що засвідчується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3, виданого Підгайчиківською сільською радою Золочівського району Львівської області 25.07.2001 року (матеріали спадкової справи № 457, т.1 справи № 2-551/11).

За життя ОСОБА_13 оформила заповіт, яким усе належне їй на день смерті майно вона заповіла у рівних частках своїм донькам - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Даний заповіт складений нею 07.02.1998 року, посвідчений секретарем Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області та зареєстрований в реєстрі за №14. Заповіт ОСОБА_13 не змінювався та не скасовувався (матеріали спадкової справи № 457, т.1 справи № 2-551/11).

ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_4 (а.с.230 т.2 справи № 2-551/11).

При житті ОСОБА_10 заповіту не оформляла.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_5 (матеріали спадкової справи № 458, т.1 справи № 2-551/11).

До своєї смерті ОСОБА_8 оформив заповіт, яким усе належне йому на день смерті майно він заповів у рівних частках своїй доньці ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Даний заповіт складений ним 05.02.1998 року, посвідчений секретарем Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області та зареєстрований в реєстрі за №12. Заповіт ОСОБА_8 не змінювався та не скасовувався (матеріали спадкової справи № 458, т.1 справи № 2-551/11).

24.07.2006 року Золочівською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 457 щодо майна померлої ОСОБА_13

З матеріалів зазначеної спадкової справи вбачається, що 24.07.2006 року з заявами про прийняття спадщини ОСОБА_13 до нотаріальної контори звернулись ОСОБА_9 та позивач у справі - ОСОБА_1 , як спадкоємець щодо частки своєї дружини ОСОБА_10, яку вона фактично прийняла, однак юридично не оформила. В своїй заяві про прийняття спадщини, ОСОБА_9 також повідомляла нотаріуса про наявність спадкоємця - ОСОБА_1

Дружина позивача - ОСОБА_10 за життя не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_13, однак фактично прийняла спадщину, оскільки протягом шести місяців із дня смерті ОСОБА_13 , спільно із ОСОБА_9 вступила у володіння та управління майном померлої матері, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області № 538 від 10.12.2007 року.

ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину після смерті свої дружини ОСОБА_10, оскільки протягом шести місяців з дня відкриття спадщини вступив у володіння та управління майном померлої, що підтверджується довідкою № 539, виданою 10.12.2007 року виконавчим комітетом Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області. (а.с.85 т.2 справи № 2-551/11).

Окрім цього, факт належного прийняття ОСОБА_10 спадщини померлої матері встановлено також рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 28.05.2013 року, яке набрало законної сили. (а.с. 14-17 т.1)

Зазначеним судовим рішенням також встановлено, що ОСОБА_1 вправі претендувати на ту частину спадщини, яка мала б належати його дружині і яку вона не встигла оформити на своє ім'я після смерті своєї матері ОСОБА_13, в порядку ч. 1 ст. 551 ЦК України (в редакції 1963 року), тобто в порядку спадкової трансмісії.

Як наслідок, рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 28.05.2013 року встановлено порушення спадкових прав ОСОБА_1, в частині спадкування земельних ділянок, що належали ОСОБА_13, а тому визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину, видані ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Щодо майна ОСОБА_8, у судовому рішенні зазначено, що ОСОБА_1 та його діти не мають права на спадкування такого, оскільки померла раніше нього ОСОБА_10 не була його донькою, а тому спадкування за правом представлення в даному випадку не є можливим.

При цьому, як вбачається із даного судового рішення, судом не досліджувалось, а позивачем не ставилось питання, що стосується підстав набуття у власність ОСОБА_8 спірного житлового будинку.

Згідно оскаржуваного рішення виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області № 58 від 28.10.2003 року, таким вирішено оформити право власності ОСОБА_8 на спірний житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 130 т.1)

Як вбачається із тексту оскаржуваного рішення та пояснень представника Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області, що були надані ним в судовому засіданні, таке прийнято на підставі та в порядку передбаченому «Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року.

На підставі вищевказаного рішення виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області, 25.11.2003 року виконавчим комітетом Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області видано ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок (а.с. 22 т.1).

Право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_8 в реєстрі нерухомого майна, що засвідчується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 2093026 від 25.11.2003 року, виданого Золочівським міжрайонним бюром технічної інвентаризації.

Як вже було зазначено, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

24.07.2006 року ОСОБА_9 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка належала її померлому батькові ОСОБА_8

ОСОБА_9 успадкувала спірний житловий будинок після смерті ОСОБА_8, її право власності на такий засвідчується свідоцтвом про право на спадщину за законом зареєстрованого в реєстрі за №1291, та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №1285, що видані державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори 12.05.2008 року (матеріали спадкової справи № 458, т.1 справи № 2-551/11).

Як вбачається із рішення Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області №340 від 05.08.2008 року, ОСОБА_9 передано у власність земельну ділянку площею 0,46 га, з яких: 0,25 га для обслуговування спірного житлового будинку та 0,21 га для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_6 (а.с.5 т.2 справи № 2-551/11).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи № 41/2011, така відкрита щодо майна померлої ОСОБА_9 П'ятою Львівською державної нотаріальною конторою 18.01.2011 року (т.2 справи № 2-551/11).

Згідно наявних у спадковій справі документів, спадкоємцями майна померлої ОСОБА_9 є її чоловік ОСОБА_4 та діти - ОСОБА_2, ОСОБА_5 Оскільки померла ОСОБА_9 заповіту не залишила, спадкування ними здійснено за законом.

ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 успадкували спірне будинковолодіння після смерті ОСОБА_9, по 1/3 частині кожен, що засвідчується копіями свідоцтв про право на спадщину за законом, зареєстрованих в реєстрі за №3-2081, 3-2093 та 3-2105, що видані 15.07.2011року державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори. (а.с. 46, 50, 54 т.2 справи № 2-551/11).

Як вбачається із витягів про державну реєстрацію прав від 28.09.2011 року, право власності відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на спірне майно зареєстровано в реєстрі нерухомого майна, підставою виникнення права власності вказано вище перелічені та оскаржувані позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 20, 21, 22 т. 3 справи № 2-551/11).

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як вже було зазначено, згідно погосподарського обліку, спірний житловий будинок 1928 року забудови. Відомості про те, хто саме будував цей будинок та ввів його в експлуатацію відсутні, що позбавляє суд належним чином встановити правовий режим нерухомого майна та документи, якими мало б посвідчуватись право власності на це майно. Докази того, що будинок відноситься до майна колгоспного двору також відсутні.

Згідно численних інструкцій, що врегульовували порядок обліку нерухомого та рухомого майна на територіях сільських рад, погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні впродовж тривалого періоду часу.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався відповідними «Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських ОСОБА_3 народних депутатів», а згодом «Інструкціями з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах».

Записи в погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право власності та були підставою для реєстрації права власності в органах БТІ.

Згідно даних погосподарського обліку щодо спірного будинковолодіння, головою господарства була ОСОБА_11, а отже її право власності на спірний будинок є підтвердженим.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно вимог законодавства, яке діяло з часу побудови будинку, виникнення в особи права власності на нерухоме майно незавжди пов'язувалось із державною реєстрацією цього права.

Натомість, другий чоловік ОСОБА_11 - ОСОБА_8, дописаний в дані погосподарського обліку пізніше, а тому сам по собі факт укладення ним шлюбу із ОСОБА_11 не може свідчити про набуття ним права власності у спірному будинковолодінні.

Оскільки ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, житловий будинок повинен був входити до складу спадщини, що відповідно відкрилась після її смерті.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_13 відкрилась до 2004 року, до таких правовідносин слід застосовувати вимоги ЦК УРСР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, згідно статті 524 ЦК Української РСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529 - 535 ЦК Української РСР.

Згідно ст. 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Для спадкоємця, що прийняв спадщину, виникають як майнові права, так і обов'язки. До майнових прав належить, зокрема, право власності.

ОСОБА_13 за життя розпорядилась своїм майном на випадок своєї смерті та заповіла належне їй майно в рівних частках донькам ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Остання, в силу вимог ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, прийняла спадщину, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

Враховуючи, що ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, до правовідносин, що пов'язані із спадкуванням належного їй майна, слід також застосовувати вимоги ЦК УРСР, в редакції чинній на момент її смерті.

Оскільки за життя ОСОБА_10 заповіту не залишила, спадкування її майна здійснюється за законом. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_10 є її чоловік ОСОБА_1, а також доньки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, однак останні на спадщину своєї матері не претендують.

ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_10, так як фактично вступив в управління та володіння її майном, зокрема, дана обставина встановлена також рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 28.05.2013 року.

За вказаних обставин, ОСОБА_1 обґрунтовано претендує та має право на частку у спірному будинковолодінні, що мала б належати його померлій дружині.

Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення № 58 від 28.10.2003 року щодо оформлення права власності на спірне будинковолодіння в цілому за ОСОБА_8, виконавчий комітет Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області, володіючи інформацією щодо наявного заповіту ОСОБА_13 та будучи обізнаним, що ОСОБА_10 фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері, оскільки цей факт сільська рада засвідчувала власними довідками, безпідставно оформив таке право власності та порушив майнові права позивача.

Окрему увагу суд звертає на той факт, що оскаржуване рішення № 58 від 28.10.2003 року, прийнято виконавчим комітетом сільської ради менш ніж через місяць з дня смерті ОСОБА_10, тобто до спливу шестимісячного строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини спадкоємцями після її смерті.

Приймаючи оскаржуване рішення, виконавчий комітет Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області не міг не володіти інформацією щодо даних погосподарського обліку спірного будинковолодіння. Вважаючи, що господарство належить ОСОБА_8 на підставі запису в книзі погосподарського обліку, а саме це, згідно наданих в судовому засіданні пояснень представника сільської ради, було підставою для ухвалення оскаржуваного рішення № 58 від 28.10.2003 року та оформлення права власності за ОСОБА_8, виконавчий комітет повинен був враховувати відповідний запис і щодо прав на будинок ОСОБА_13

З огляду на зазначене, рішення виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області № 58 від 28.10.2003 року прийнято з істотними порушеннями, а тому таке слід визнати недійсним та скасувати.

Оскільки вказане рішення виконавчого комітету було підставою для видачі ОСОБА_8 свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок від 25.11.2003 року, відповідно таке теж слід визнати недійсним та скасувати.

Враховуючи, що право власності ОСОБА_8 на спірний житловий будинок оформлено з порушеннями, будинок в цілому йому не належав, а отже його донька ОСОБА_9 не могла прийняти такий у спадщину. Відтак, свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №1291, та свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №1285, що видані ОСОБА_9 державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори 12.05.2008 року, кожне видане на ? частину спірного житлового будинку, слід також визнати недійсними.

Зважаючи на вказане, з аналогічних підстав, недійсними є також свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за №3-2081, 3-2093 та 3-2105, що видані 15.07.2011 року державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на 1/3 частини спірного будинку кожне.

Окрім цього, позивач просить визнати недійсними та скасувати витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно, що видані ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Однак, згідно приписів ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та розділу 5 «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, витяг з реєстру не є правовстановлюючим документом на об'єкт нерухомості, а лише містить в собі інформацію внесену до відповідного реєстру.

З огляду на зазначене, такі витяги не можуть визнаватись недійсними та скасовуватись, а тому в цій частині заявлений позов є безпідставним.

Щодо вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області №340 від 05.08.2008 року про передачу у власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,46 га, з яких: 0,25 га для обслуговування спірного житлового будинку та 0,21 га для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 121 ЗК України, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

ОСОБА_9, отримавши 12.05.2008 року свідоцтва про право на спадщину на спірний житловий будинок та оформивши свої спадкові права на такий, скористалась своїм передбаченим законом правом на отримання у власність земельної ділянки для обслуговування спірного будинковолодіння.

Однак, враховуючи, що право власності на земельну для обслуговування житлового будинку, повинно бути нерозривно пов'язане з власником чи співвласником цього житлового будинку, ділянка передавалась ОСОБА_9 у власність, як власнику будинковолодіння, остання не мала права на спадкування спірного будинку в цілому, а отже їй не може належати земельна ділянка площею 0,25 га, яка призначена саме для обслуговування спірного житлового будинку.

Водночас, докази того, що виділена ОСОБА_9 земельна ділянка площею 0,21 га для ведення особистого селянського господарства, відноситься до спірного будинковолодіння та будь-яким чином порушує спадкові чи інші права позивача та/або будь-яких інших осіб, в матеріалах справи відсутні.

Відтак, рішення Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області №340 від 05.08.2008 року про передачу у власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,46 га, слід визнати недійсним лише в частині передання їй ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Золочівської державної нотаріальної контори видати йому свідоцтво про право на спадщину, суд вважає таку безпідставною, оскільки порядок оформлення спадкових прав чітко врегульовано вимогами законодавства, і відноситься до компетенції органів нотаріату. З врахуванням даного судового рішення, а також рішення Золочівського районного суду Львівської області від 28.05.2013 року, позивач не позбавлений можливості звернення до відповідної нотаріальної контори з заявами щодо належного оформлення його спадкових прав та видачу йому свідоцтва про права на спадщину.

З приводу клопотання представника відповідача щодо застосування строку позовної давності до заявлених позивачем вимог, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскаржуване рішення виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області, що фактично стало підставою для видачі усіх подальших документів, які ОСОБА_1 просить визнати недійсними, прийнято 28 жовтня 2003 року.

Даний позов пред'явлено позивачем до суду 13.11.2014 року, що засвідчується відповідним відтиском штампу на позовній заяві.

ОСОБА_1 був обізнаний з фактом існування оскаржуваних рішень ще у 2011 році, оскільки в період 2011-2012 року подавав на адресу суду ряд доповнень до позовної заяви, де просив визнати свідоцтва про право на спадщину недійсними та, в ході розгляду справи, не мав перешкод ставити питання про витребування оскаржуваних рішень, якщо не міг отримати їх самостійно.

Водночас, п.4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, передбачав, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року, даний пункт був виключений з редакції ЦК України та втратив свою чинність.

Пунктом 1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року, передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Даний нормативно-правовий акт було опубліковано 14.01.2012 року в газеті «Голос України», випуск №6, а отже цей Закон вступив в силу 15.01.2012 року.

Пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року, передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Таким чином, ОСОБА_1 вправі був звернутись до суду із заявленими ним вимогами в строк до 15.01.2015 року включно, що він і зробив, оскільки позов був ним пред'явлений до суду 13.11.2014 року.

Відтак, строк позовної давності позивачем не пропущено, а тому клопотання представника відповідача про застосування до заявлених вимог строку позовної давності не підлягає до задоволення.

Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить залишити за ним та з відповідачів не стягувати.

Керуючись ст. 2,4,5,12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 до Золочівського МБТІ, Золочівської державної нотаріальної контори Львівської області, П'ятої Львівської державної нотаріальної контори, Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними рішень сільської ради, свідоцтва про право власності, витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом та за заповітом такими, що втратили чинність, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області № 58 від 28 жовтня 2003 року про оформлення права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_8.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, видане ОСОБА_8 25 листопада 2003 року виконавчим комітетом Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_9 12 травня 2008 року на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Папірянською О.О., зареєстроване в реєстрі за №1291.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_9 12 травня 2008 року на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Папірянською О.О., зареєстроване в реєстрі за №1285.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_4 15 липня 2011 року на 1/3 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М., зареєстроване в реєстрі за №3-2081.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_5 15 липня 2011 року на 1/3 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М., зареєстроване в реєстрі за №3-2105.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 15 липня 2011 року на 1/3 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М., зареєстроване в реєстрі за №3-2093.

Визнати недійсним та скасувати рішення Підгайчиківської сільської ради Золочівського району Львівської області № 340 від 05 серпня 2008 року в частині передачі у власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після проголошення рішення суду видати копії скороченого судового рішення.

Копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання надіслати учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 січня 2018 року.

Суддя О. М. Кіпчарський