ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2006 р.
| № 2/2544 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Дунаєвської Н.Г.
Кота О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго”, м. Житомир |
на постанову | від 20.04.2006 Житомирського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 2/2544 Житомирської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельна фірма “Стаєр”, м. Житомир
|
до | Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго”, м. Житомир |
про | стягнення 27 630,28 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – Ксюковська А.П., Яценко О.М., Бічук Ю.А.
від відповідача – Венгерук С.Ю.
ВСТАНОВИВ:
До прийняття рішення позивач зменшив суму позовних вимог в частині п’ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії та просить стягнути з відповідача в цій частині 3 630,28 грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.01.2006 р. задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельної фірми “Стаєр” до Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” про стягнення 27 630,28 грн. в т. ч. 24 000 грн. збитків, 3 630,28 грн. п’ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії. Стягнуто з відповідача на користь позивача 24 000 грн. завданих збитків, 3 630,28 грн. п’ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії, 276,30 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, в тому числі, неодержані доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Згідно ст. 24 Закону України “Про електроенергетику” електропостачальна організація несе відповідальність перед споживачами електричної енергії в розмірі п’ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії в разі переривання з вини енергопостачальника.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 р. скасовано рішення господарського суду Житомирської області від 16.01.2006 р. в частині щодо стягнення 3 630,28 грн. п’ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії, прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові та змінено рішення господарського суду Житомирської області в частині судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: “Позов задовольнити частково. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельна фірма “Стаєр” 24 000,00 грн. завданої матеріальної шкоди, 240,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 102,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити”.
Обґрунтовуючи постанову апеляційний суд посилається на те, що в основу обґрунтування вимоги щодо стягнення п’ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії покладено реальну кількість електроенергії, що була спожита ТОВ ВТФ “Стаєр” за аналогічний період 2003 р., але зазначене не узгоджується з приписами ч.10 ст. 24 Закону України “Про електроенергетику”, оскільки позивачем ставилося питання не про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, а про стягнення п’ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії з вини енергопостачальника згідно з умовами договору.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 42, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 188, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма “Стаєр” та Відкритим акціонерним товариством “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” в особі Житомирського РЕМ 29.12.2003 р. укладено договір № 787 про користування електричною енергією споживачами (крім населення), на заміну попередньо укладеного договору від 19.10.2000 р. № 787, відповідно до умов якого відповідач – ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” в особі Житомирського РЕМ зобов’язувався забезпечити постачання електричною енергією магазини позивача –ТОВ ВТФ “Стаєр”, які розташовані за адресою м. Житомир, вул. Московська, 12 та пр. Львівський, 7а к. 3 відповідно до умов договору, а позивач зобов’язувався своєчасно проводити оплату за використану енергію.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.04.2004 р. ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” в особі Житомирського РЕМ було припинено подачу електроенергії позивачу –ТОВ ВКФ “Стаєр” за адресою м. Житомир, вул. Московська, 12 у зв'язку з невиконанням зобов’язань за договором № 787 , а саме наявністю станом на 17.06.2004 боргу у сумі 168,48 грн. за спожиту активну енергію та 14 309,24 грн. по акту за порушення Правил користування електричною енергією.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.12.2004 р. у справі № 5/102 “д”, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.03.2005 р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2005 р. встановлено безпідставність припинення ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” подачі електричної енергії ТОВ ВКФ “Стаєр” та зобов’язано ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” виконати умови договору № 787 від 29.12.2003 р. і відновити постачання електричної енергії ТОВ ВКФ “Стаєр”. Відповідач поновив постачання електричної енергії позивачу 29.12.2004 р.
Таким чином, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 24.06.2004 по 29.12.2004 р. в порушення умов договору № 787 від 29.12.2003 відповідачем електрична енергія в приміщення магазину по вул. Московській, 12 не постачалася.
Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торговельна фірма “Стаєр” в вересні 2005 р. звернулося до суду із позовом про стягнення з ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” 24 000 грн. завданої шкоди у вигляді упущеної вигоди, яку позивач отримав би у разі неприпинення постачання електроенергії відповідачем та 3 630,28 грн. п’ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії за неналежне виконання умов договору № 787 від 29.12.2003 р.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ ВКФ “Стаєр” та Приватним підприємцем Грабовською Л.Е. 01.04.2003 р. укладено договір оренди , відповідно до якого позивач передав у користування приватного підприємця приміщення магазину по вул. Московській, 12. Відповідно до п.4 вказаного договору із внесеними змінами, розмір орендної плати за місяць з 01.01.2004 р. складає 2000 грн. Сторонами договір оренди виконувався належним чином, що підтверджується копіями рахунків та копіями платіжних доручень про сплату орендної плати.
Після припинення постачання електричної енергії орендар –Приватний підприємець Грабовська Л.Е. звернулася до орендодавця з листом про розірвання договору оренди у зв’язку з неможливістю вести торговельну діяльність в орендованому приміщенні.
Таким чином, суд дійшов підставного висновку про те, що позивач, як орендодавець, не одержав прибутку у вигляді орендної плати в період припинення постачання електроенергії з 24.06.2004 по 29.12.2004 р.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі неналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив в позові в частині стягнення п’ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії, оскільки ч.10 ст. 24 Закону України “Про електроенергетику” в редакції від 23.06.2005 р. передбачає, що енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користування електричною енергією).
З матеріалів справи вбачається, а саме з додатку 3.1 до договору № 787 від 29.12.2003 р., що постачання електроенергії здійснювалося на два об’єкта позивача –ТОВ ВКФ “Стаєр”. Крім того, сторони узгодили загальну кількість електроенергії, що постачається в 2004 р. по місяцях, але без розбивки по кожному об’єкту, тобто неможливо визначити обсяги недовідпущеної енергії окремо по кожному об’єкту за період з 24.06.2004 р. по 29.12.2004 р.
Суд апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Житомирським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20.04.2006 у справі № 2/2544 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: Н.Дунаєвська
О. Кот