ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Дунаєвської Н.Г.

                                                  Кота О.В.

за участю представників сторін:

від позивача -                 не з'явилися

від відповідача -            не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

До прийняття рішення позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача -Закритого акціонерного товариства “Дарна” 32 875,18 грн. в т.ч. 25 650,00 грн. боргу за договором про правову допомогу     № НОМЕР_1, 5 685,18 грн. втрат від інфляції, 1 540,00 грн. річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.05.2006 р. відмовлено в позові Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства “Дарна” про стягнення 37 058,39 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач -Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із скаргою, яку ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. повернуто без розгляду, оскільки до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Оскаржуючи  ухвалу апеляційного суду скаржник просить її скасувати і направити справу для розгляду апеляційному суду посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми процесуального  права.

Зокрема скаржник зазначає, що апеляційний суд не врахував при винесенні ухвали, що ціна позову була уточнена, а саме зменшена позивачем і складає 32 875,18 грн.

Таким чином, розмір державного мита відповідно до вимог п.п. “г” п.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” за подачу апеляційної скарги становить 50% від ставки, розрахованої із суми позову, в даному випадку -32 875,18 грн. і становить 164,38 грн., а позивачем сплачено 166,61 грн., тобто державне мито сплачено у встановленому чинним законодавством розмірі.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із скаргою на рішення господарського суду м. Києва від 04.05.2006 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. повернуто без розгляду апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами п.3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, виходив з того, що ціна позову в даній справі становить 37 058,39 грн., в порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”  за подання апеляційної скарги скаржником сплачено державне мито лише у розмірі 166,61 грн., що не становить 50% ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної суми, позаяк до сплати підлягає                          180,30 грн.

Судова колегія такий висновок вважає помилковим з наступних підстав.

Згідно п. “г” ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із змінами та доповненнями ставки державного мита встановлюються в таких розмірах, зокрема із заяв, що подаються до господарських судів, а саме із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами 50% ставки, що підлягає сплаті  у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

З матеріалів справи вбачається, що позивач -Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа  ОСОБА_1 в позовній заяві від 06.02.2006 р. просить стягнути з відповідача -Закритого акціонерного товариства “Дарна” 37 058,39 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

До прийняття рішення, а саме 14.03.2006 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 25 650 грн. основного боргу, 5 685,18 грн. втрат від інфляції та 1 540 грн. трьох відсотків річних всього 32 875,18 грн., саме з вказаної суми скаржник і сплатив державне мито за подання апеляційної скарги., що підтверджується квитанцією від            15.05.2006 р.

З викладеного вбачається, що скаржником не порушено вимог ст. 97 Господарського процесуального кодексу України і до апеляційної скарги додано належний доказ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” розмірі.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду від 31.05.2006 р. є помилковою і такою, що підлягає скасуванню, а справа направленню до Київського апеляційного господарського суду для розгляду.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁹, 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. у справі № 8/82 скасувати, справу передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий, суддя                                                                    Л.Невдашенко

Судді:                                                                                          Н.Дунаєвська

                                                                                                    О.Кот