Справа № 11-571/09 Головуючий у І інстанції Агєєва Є.О.
Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Міліщук С.Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 08 грудня 2009 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді – Хлапук Л.І.,
суддів – Опейди В.О., Міліщука С.Л.,
за участю прокурора – Старчука В.М.,
захисника – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 21.12.2004 року, яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нуйно Камінь-Каширського району, українця, громадянина України, військовозобов’язаного, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, без постійного місця проживання, раніше судимого вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 25.01.1999 року за ст. ст. 81 ч. 3, ч. 2 ст. 140 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого від покарання 08.08.2001 року на підставі п. «в» ст. 3 Закону України «Про амністію» від 05.07.2001 року, засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишено попередній – тримання під вартою.
Строк відбуття покарання постановлено рахувати з моменту взяття під варту.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він, в ніч на 27 січня 2003 року з метою заволодіння чужим майном проник в приміщення бойлерної на території МПП «К.О.Т.» по вул. Кутузова, 11 в м. Ковелі, звідки повторно таємно викрав майно МПП «К.О.Т.» - велосипед марки «Либідь», вартістю 120 грн., 4 колеса від автомобіля «Опель-Омега», вартістю 300 грн. кожне, а всього майна на загальну суму 1320 грн..
В поданій апеляції ОСОБА_2, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій, просить змінити вирок суду, призначивши йому більш м’яке покарання з застосуванням ст. 75 КК України. Посилається на те, що судом не враховано погіршення його стану здоров’я, повне визнання ним своєї вини та повернення викраденого майна, а також, що згідно ст. 89 КК України він вважається не судимим, з моменту вчинення злочину пройшов значний час, за цей період ніяких протиправних дій він не вчиняв, по місцю проживання характеризується позитивно.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляції, думку захисника який її підтримав і просив задовольнити, міркування прокурора, який просив залишити апеляцію без задоволення, а вирок без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав. Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, за який він засуджений, підтверджуються зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, які ніким не оспорюються, і яким суд дав правильну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши його дії за ч. 3 ст. 185 КК України.
Згідно вироку, при призначенні ОСОБА_2 покарання, судом першої інстанції враховано всі обставини справи, тяжкість скоєного ним злочину, дані про його особу, відсутність обтяжуючих покарання обставин.
В якості ж обставини, що пом'якшує покарання, судом було визнано вік засудженого.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності та постановою Солонянського місцевого суду Дніпропетровської області від 08.08.2001 року був звільнений на підставі Закону України «Про амністію» від 06.07.2001 року від покарання.
Згідно ст.ст. 2, 5 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 року закон про амністію не передбачає зняття судимості щодо осіб, які звільняються від відбування покарання. Дане питання вирішується відповідно до положень Кримінального кодексу України виходячи із виду та терміну фактично відбутого винним покарання.
Оскільки ОСОБА_2 був раніше судимий за вчинення тяжких злочинів, після звільнення його від покарання згідно Закону України «Про амністію» до закінчення трьохрічного терміну, після якого він би вважався таким, що не має судимості, знову вчинив аналогічний злочин, тому суд першої інстанції підставно прийшов до висновку, що засуджений має не зняту та не погашену судимість.
Посилання ОСОБА_2 у своїй апеляції на те, що судом першої інстанціїї не враховано погіршення його стану здоров’я, колегія суддів не приймає його до уваги, оскільки вони нічим не підтверджуються.
Щодо позитивної характеристики по місцю проживання, то вона судом першої інстанції була досліджена та врахована при призначенні покарання.
Твердження ж ОСОБА_2 про те, що він повернув викрадені ним речі, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що останні були вилучені органами досудового слідства.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з врахуванням всіх обставин справи, тяжкості вчиненого злочину, особи винного прийшов до вірного висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому правильно призначив йому мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.
Призначене покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для зміни вироку по обставинах, викладених в апеляції, колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 21 грудня 2004 року щодо нього – без зміни.
Головуючий підпис Л.І.Хлапук
Судді підпис В.О.Опейда
підпис С.Л. Міліщук
Згідно оригіналу
Суддя апеляційного суду
Волинської області С.Л.Міліщук