печерський районний суд міста києва

Справа № 757/31179/17-ц

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2017 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Москаленко К.О.,

при секретарі Березовській К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Урядового уповноваженого в справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Урядового уповноваженого в справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що листом від 08.12.2016 заступник секретаря фільтруючої секції Європейського суду з прав людини надіслав їм рішення Суду від 17.11.2016, яке було отримано позивачами 22.12.2016. Зазначають, що Урядовий уповноважений в справах ЄСПЛ Ліщина І.Ю. зобов'язаний був у встановлені законом строки виконати дії, передбачені ст.ст. 5, 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Однак, таких дій здійснено не було, а тому 16.01.2017 позивачі направили Урядовому уповноваженому нагадування, на яке жодної відповіді не отримали. 10.02.2017 позивачі направили на ім'я директора Департаменту ДВС заяву з вимогою виконати вказане рішення, до якої були додані всі необхідні документи та реквізити рахунку. 27.02.2017 позивачами була направлена скарга до Міністерства юстиції України щодо бездіяльності Урядового уповноваженого, та відповідно до якої позивачі просили здійснити перевірку бездіяльності Урядового уповноваженого та притягнути його до відповідальності. Також, 06.03.2017 позивачами була направлена заява директору Департаменту ДВС, а 27.03.2017 скарга, адресована Урядовому уповноваженому та директору Департаменту ДВС. Лише 12.04.2017 позивачам було направлено лист, у якому зазначено, що лише 14.03.2017, а не 29.12.2016 до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС надійшла службова записка Урядового уповноваженого, датована 29.12.2016. У зв'язку із зазначеними діями, стосовно позивача ОСОБА_1 рішення було виконано в частині сплати половини вказаної в рішенні суми лише 25.04.2017, а стосовно позивача ОСОБА_2 - друга половина сплачена 25.05.2017. Передбачена рішенням пеня державним виконавцем не нарахована і не виплачена позивачам. Такі дії відповідачів завдали позивачам моральну шкоду, яку вони оцінюють у 32 000 грн. 00 коп., та просять стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Позивачі у судове засідання не з'явилися, направили на адресу суду заяву, відповідно до якої просять слухати справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити.

Державна казначейська служба свого представника у судове засідання не направила, про розгляд справи повідомлялася належним чином, направила на адресу суду письмові заперечення, відповідно до яких заперечує щодо задоволення позовних вимог, просить відмовити в повному обсязі, та просить слухати справу у відсутність представника.

Представник Урядового уповноваженого в справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник Міністерства юстиції України у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на викладене в письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, на підставі ч.2 ст. 169 ЦПК України, визнав можливим розгляд справи за відсутності не з'явившихся сторін.

Суд, заслухавши представника Міністерства юстиції України, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, надходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішення Європейського суду у справі «Тетяна Едіксонівна Мілух проти України та 7 інших заяв» (заява №4199/09), у якому Європейський суд об'єднав декілька заяв, в тому числі і заяву позивачів було зареєстровано в Міністерстві юстиції 26.12.2016, що підтверджується копією повідомлення Європейського суду про винесення рішення у справі «Тетяна Едіксонівна Мілух проти України та 7 інших заяв» із відповідною реєстраційно-контрольною карткою Міністерства юстиції. (а.с.15-16, 25-26)

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у межах визначеного десятиденного строку Урядовим уповноваженим було направлено позивачам лист від 29.12.2016 №8990/1/14303-0-30-16/12.0.1-16, яким повідомлено про винесене рішення та роз'яснено їх права щодо подання до ДВС заяви про виплату відшкодування, а до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України скеровано службову записку від 29.12.2016 №8984/1/12.0.1/48-16, в якій Урядовий уповноважений просив вжити невідкладні заходи для виконання рішення Європейського суду. (а.с.59-60, 61)

24.03.2017 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень. (а.с.27,28)

Згідно з інформацією, наданою Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України, справедлива сатисфакція у розмірі 34 666 грн. 74 коп. була перерахована ОСОБА_2 платіжним дорученням №2470 від 19.05.2017. Справедлива сатисфакція у розмірі 34 666 грн. 74 коп. була перерахована ОСОБА_1 платіжним дорученням №1754 від 18.04.2017.(а.с.50-53)

Водночас, затримка у виконанні рішення Європейського суду, яка призвела до нарахування та виплати позивача пені, була викликана тим, що первісно заявники у заяві від 08.04.2017 просили здійснити виплату всієї суми справедливої сатисфакції, присудженої позивачам, одному з них - ОСОБА_1

Державним виконавцем було підготовлено та надіслано до Державної казначейської служби України розпорядження №53597002/22 від 11.04.2017, яке було повернуто сектором обліку депозитних сум Міністерства юстиції України у зв'язку з відсутністю нотаріально завіреної довіреності, яка б уповноважувала ОСОБА_1 отримувати кошти, присуджені ОСОБА_2 (а.с.65-66)

В подальшому, Департаментом ДВС Міністерства юстиції України на адресу позивачів було направлено лист №53597002/20.1/22 від 14.04.2017, в якому було викладено прохання надати реквізити кожного із стягувачів окремо, або надати відповідну нотаріальну довіреність. (а.с.65-66)

Реквізити ОСОБА_2 були отримані Міністерством юстиції 03.05.2017.

Водночас, відповідно до платіжних доручень №1638 від 12.06.2017 та №2008 від 11.07.2017 позивачам була сплачена пеня. (а.с.91)

Отже, Урядовим уповноваженим були вжиті всі заходи, спрямовані на координацію виконання рішення Європейського суду у справі «Тетяна Едіксонівна Мілух проти України та 7 інших заяв», а Міністерством юстиції України виконані всі обов'язки, що виникли внаслідок ухвалення зазначеного рішення.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до цієї норми, обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-440цс16 від 25.05.2016, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Такий підхід відповідає вимогам ст. 56 Конституції України, що передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини сторін, оскільки позивачами, не надано жодного доказу того, що їм завдано моральну шкоду діями чи бездіяльністю відповідачів, зокрема, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти порушення прав позивачів, завдання їм моральних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідачів, позивачами не надано доказів наявності моральної шкоди, протиправності діяння чи бездіяльності відповідачів, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та вини відповідачів в її заподіянні, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 23, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. 56 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 169, 209, 213 - 215, 223, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Урядового уповноваженого в справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про стягнення моральної шкоди,- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Печерського

районного суду міста Києва К.О. Москаленко