Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
13.11.2009 р. № 2-а- 40415/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Перцової Т.С.
при секретарі - Вороніної І.О.
за участю: позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Горлач О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом ФО-П ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова про часткове скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач –Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі –ФОП ОСОБА_1, позивач) –звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі –ДПІ у Московському районі м. Харкова), в якому, з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просить суд частково скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001081702/0 від 08.04.2009 р., № 0001081702/1 від 18.05.2009 р., № 0001081702/2 від 07.07.2009 р. в частині, що стосується визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2400, 00 грн., в тому числі за основним платежем –1600, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –800, 00 грн.
В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ДПІ у Московському районі м. Харкова було неправомірно зменшено суму податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції. Стверджує, що придбаний ним ноутбук використаний у власній господарській діяльності в якості основних фондів, розрахунок за придбаний товар здійснений в повному обсязі та належним чином. На його думку, поняття «основні фонди»розуміється у значенні, визначеному пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (далі –Закон № 283/97-ВР), а загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, регламентується пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. Вказує на те, що особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, Законом про ПДВ не передбачено. За його твердженням, визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами - суб'єктами господарювання, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при придбанні основних фондів та товарів є, як і для платників податку на додану вартість - юридичних осіб, подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили у їх задоволенні відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень з посиланням на матеріали перевірки зазначають, що сума коштів, сплачених позивачем у складі вартості ноутбука, не може бути віднесена до податкового кредиту, оскільки немає підстав вважати, що ноутбук був придбаний позивачем для використання у господарській діяльності. Крім того, вважають помилковим посилання позивача на п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону № 283/97-ВР, оскільки позивач як фізична особа-підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, не веде облік основних засобів. Тому немає можливості зробити висновок про віднесення тих чи інших витрат до основних фондів і, відповідно, включати їх до складу податкового кредиту.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що в період з 27.02.2009 р. по 20.03.2009 р. фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі направлень № 270 від 27.02.2009 р., № 317 від 13.03.2009 р. та плану перевірки на 1 квартал 2009 р. проведена планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р.. Про результати перевірки складено акт № 1561/172/НОМЕР_1 від 25.03.2009 р. (далі –акт № 1561/172/НОМЕР_1).
Перевіркою встановлено порушення п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ від 26.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - несвоєчасне подання до ДПІ податкової декларації з ПДВ за травень 2008 року; п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону про ПДВ - заниження податку на додану вартість за вересень вересень 2007 року в сумі 247, 00 грн.; п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ - заниження податку на додану вартість за жовтень 2007 р. на суму 1600, 00 грн..
На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001081702/0 від 08.04.2009 р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2940, 50 грн., в тому числі за основним платежем –1847 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –1093, 50 грн.. При цьому слід зауважити, що позивачем оспорюється лише донарахування йому ПДВ на суму 1600 грн. згідно з висновком акту перевірки щодо встановлення порушення п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, та застосування до нього штрафних санкцій за допущення вказаного порушення, сума яких, згідно з розрахунком, наданим представником відповідача, становить 800, 00 грн..
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПІ у Московському районі м. Харкова, ДПА в Харківській області, ДПА України. За результатами розгляду скарги відповідача були залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення –без змін. Станом на дату подання адміністративного позову позивачем отримані податкові повідомлення рішення № 0001081702/1 від 18.05.2009 р та № 0001081702/2 від 22.06.2009 р. про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на таку ж суму, що й з дріб`ю 0.
Судом встановлено, що висновок про заниження ФОП ОСОБА_1 суми податку на додану вартість за жовтень 2007 року на 1600 грн. ґрунтується на твердженні відповідача про безпідставність зарахування до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого позивачем при придбанні спірного ноутбука, оскільки відсутні підстави вважати, що його придбано для використання у господарській діяльності.
Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Позивачем - ФОП ОСОБА_1 у спірному періоді було придбано ноутбук з метою використання його в якості основних засобів. На підтвердження факту придбання позивачем спірного товару постачальником –ФОП ОСОБА_1 - було виписано податкову накладну № 906 від 02 жовтня 2007 р., копію якої долучено до матеріалів справи. Суд зауважує, що проти дійсності наведеної операції відповідач не заперечує.
Як стверджує позивач, вказаний товар було ним придбано для використання у власній господарській діяльності, а саме: для ведення обліку руху товарів, розрахунків з покупцями та постачальниками; здійснення банківських операцій; подання до ДПІ звітів у електронному вигляді за допомогою програм "ОПЗ" та "Бест-Звіт"; спілкування, оформлення та приймання замовлень від покупців та постачальників за допомогою електронної пошти та Інтернету; використання ноутбуку в якості факсимільного апарату.
Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (Клієнт) та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк) в особі заступника начальника відділення № 976 АКІБ "УкрСиббанк" Мараховського О.О. укладено договір № 16/976-КБ від 27.09.2007 р. обслуговування банківського рахунку системою "Клієнт-Банк", за умовами якого Клієнт отримує можливість оперативного ведення своїх рахунків та обміну технологічною інформацією з Банком шляхом направлення до банку дистанційних розпоряджень щодо проведення операцій за рахунками Клієнта у вигляді електронних розрахункових документів (в т.ч. платіжних доручень в електронному вигляді) на здійснення платежів з його рахунків, заяв на купівлю/продаж іноземної валюти, тощо, та надання Клієнту в електронному вигляді виписок з його рахунків. Виконання вказаного договору засвідчено актом виконаних робіт від 02.10.2007 р..
09 червня 2008 року між позивачем (Клієнт) та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк) в особі начальника відділення № 976 АКІБ "УкрСиббанк" Торхова Р.В. укладено договір № 362929 обслуговування банківського рахунку системою "StarAccess" на умовах, аналогічних умовам договору № 16/976-КБ від 27.09.2007 р..
За допомогою вказаних програм позивачем були одержані, зокрема, виписки за його особовим рахунком від 08.10.2007 р., 29.10.2007 р., 28.11.2007 р., копії яких позивачем додано до матеріалів адміністративного позову.
Таким чином, копіями договорів № 16/976-КБ від 27.09.2007 р. та № 362929 від 09.06.2008 р., банківських виписок, а також долученими до матеріалів справи копіями акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 02.10.2007 р., яким зафіксовано введення ноутбука FSC AMILO La 1703 в експлуатацію, та картки рахунку 131 необоротних активів –компьютера Fujitsu-Siemens підтверджується придбання вказаного ноутбуку з метою використання його у господарській (підприємницькій) діяльності позивача, що є вирішальним фактором для віднесення ПДВ, сплаченого у складі його вартості, до податкового кредиту за відповідний звітний період на підставі п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ.
Посилання представника відповідача на ту обставину, що позивачем вищевказані договори не було надано до перевірки, суд вважає недоведеними, оскільки в акті № 1561/172/НОМЕР_1 фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова, які проводили перевірку, не наведено повний перелік досліджених при перевірці документів.
Щодо посилання відповідача як на обґрунтовану підставу відмови у зарахуванні до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбаному ноутбуку на неможливість підтвердити правомірність віднесення його до категорії «основні засоби», оскільки на позивача як на фізичну особу-підприємця, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, законом не покладено обов`язок ведення їх обліку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст..51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію матеріальних цінностей та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом.
Так, відповідно до п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 цього Закону, до групи 4 основних фондів відносяться електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов`язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп`ютерні програми, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Згідно з п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7, основні засоби –матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Як зазначає відповідач у своїх письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні, на позивача законом не покладений обов`язок ведення обліку основних засобів. Проте суд зазначає, що жодною нормою закону йому не заборонено вести такий облік. На підтвердження факту його ведення позивачем надано до матеріалів справи копію акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 02.10.2007 р., яким зафіксовано введення ноутбука FSC AMILO La 1703 в експлуатацію, та картку рахунку 131 необоротних активів –компьютера Fujitsu-Siemens, в якій відображено нарахування зносу на його вартість.
Таким чином, суд вважає обґрунтованим віднесення до складу основних засобів вартості придбаного позивачем ноутбуку, який в подальшому був використаний у господарській (підприємницькій) діяльності позивача.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач належним чином правомірності свого рішення не довів.
З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення ФОП ОСОБА_1 сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 08.04.2009 р. № 0001081702/0, від 18.05.2009 р. № 0001081702/1, від 07.07.2009 р. № 0001081702/2 в частині донарахування позивачеві податку на додану вартість на суму 1600, 00 грн. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 800, 00 грн. підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ФО-П ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова про часткове скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова від 08.04.2009р. № 0001081702/0, від 18.05.2009р. № 0001081702/1 та від 07.07.2009р. № 0001081702/0 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 2400,00 грн., у т.ч за основним платежем - 1600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 800,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ФО-П ОСОБА_1, ІК НОМЕР_1, державне мито у розмірі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 13.11.2009 р.
Суддя Т.С. Перцова