Справа № 22ц -1409 Головуючий у 1 інстанції Чернишов Ю.В.
Категорія 6 Доповідач Висоцька B.C.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого Висоцької B.C. суддів Осипчук О.В., Біляєвої О.М.,

при секретарі Джевазі - Третьяковій С.Ю. за участю позивача ОСОБА_1. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов'янської міської ради про визнання права власності на самовільно побудовану прибудову до житлового будинку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 грудня 2008 року

встановив

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 грудня 2008 року в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1. до Слов'янської міської ради, 3-і особи ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 про визнання права власності на прибудову до житлового будинку, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1. посилається на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування судом норм матеріального права та ставить питання про скасування зазначеного судового рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. підтримав скаргу.

Представник відповідача, 3-і особи до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. їх неявка не перешкоджає розгляду справи судом.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення ; додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є власником 14/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 9 березня 2006 року (а. с. 8, 13).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про визнання права власності, суд першої інстанції виходив з того, що в 2008 році позивачка самовільно, без належно затвердженого проекту та дозволу на будівництво, здійснила будівництво цегляної

прибудови до житлового будинку на вході до своєї частки будинку, розібравши дерев'ян веранду. Площа прибудови значно збільшилася ( з 6, 7 кв. м. до 12, 6 кв. м), земельна ділянк під цю забудову не виділялася. Позивачем не було дотримано порядку будівництво житлового будинку та господарських споруд, а також прийом цих об'єктів до експлуатації.

Такий висновок зроблений на підставі доказів, наданих сторонами, які брали участь в судовому засіданні, та відповідає нормам матеріального та процесуального закону.

Як убачається з матеріалів справи, крім ОСОБА_1., співвласникам будинку є інші особи, зокрема ОСОБА_2., якій належить 9/50 часток будинку; ОСОБА_3. якій належить 16/50 часток будинку; ОСОБА_5., якому належить 11/50 часто будинку. Думка співвідповідачів з приводу здійснення позивачем реконструкції й добудов не з'ясовувалась. Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішення суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадка передбачених ст. 376 ЦК, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянк у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно ( ч.3 ст.376 ЦК України за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст.376 ЦК).

З обставин справи вбачається, що позов заявлено саме з цих підстав. Позивач не заперечувала, що земельна ділянка ні до, ні після самочинного будівництва в установленом порядку їй не виділялася, вона є лише власником частини житлового будинку, думка співвласників при здійсненні самочинного будівництва не врахована. Порядок користуваня земельною ділянкою встановлений не був.

З пояснень ОСОБА_2.. ОСОБА_6., які були притягнуті до участі у справа вбачається, що вони заперечували проти визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво, оскільки це порушило їх право власності.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про основи містобудування» будівницті містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, як можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництво об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому КМУ.

Згідно з п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкті затвердженого постановою КМУ від 22 вересня 2004 року №1243, прийняття в експлуатації закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, зокрема, як житлово громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідні даних на проектування.

Суд першої інстанції врахував зазначені вимоги закону та не встановив факт прийняття спірного майна до експлуатації в установленому законодавством порядку наявності в позивача належного дозволу та затвердженого проекту будівництва.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відсутністі обов'язкової умови для визнання судом права власності на самочинно збудоване нepyxoме майно, а саме надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудовано нерухоме майно, не дає підстав для визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно та такій земельній ділянці.

Зазначення в рішенні суду про відсутність спору є неправильним, оди; формальним, що не може бути підставою для скасування судового рішення та не впливає на висновки суду про безпідставність заявленого позову.

Доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню. Керуючись ст. ст. 307 ч.1.п.1, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.