ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2006 р. | № 46/275-б |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. - головуючого |
Разводової С.С. (доповідач) |
Ткаченко Н.Г. |
розглянувши касаційну скаргу | ДПІ у Голосіївському районі м. Києва |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року |
у справі | № 46/275-б господарського суду м. Києва |
за заявою | ДПІ у Голосіївському районі м. Києва |
до | ПП “АУМ” |
про | визнання банкрутом |
За участю представників сторін
від кредитора | Волинський А.В. дов., Слободянюк О.П. дов. |
від боржника | не з`явилися |
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду м.Києва від 10.10.2005 року по справі № 46/275-б (суддя Шабунін С.В.) про визнання банкрутом ПП "АУМ" за заявою ДПІ у Голосіївському районі м.Києва затверджено ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс боржника, ліквідовано юридичну особу –ПП "АУМ", провадження у справі припинено, зобов’язано органи державної реєстрації та податкові органи здійснити виключення підприємства з державного реєстру та зняти з податкового обліку на підставі ст.ст. 32, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(далі по тексту –Закон), ст. 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України(далі по тексту –ГПК).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі припинено у зв’язку з відсутністю між кредитором та боржником предмету спору, на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із постановою господарського суду апеляційної інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року, посилаючись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1 ст. 19, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст.40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно п. 10 ст. 7 Закону до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
Пунктом 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що в порушення викладених норм, місцевий господарський суд прийняв ухвалу від 10.10.2005 року , затвердив ліквідаційний баланс, ліквідаційний звіт та ліквідував ПП "АУМ" на підставі лише наданих доказів ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, не врахувавши думку боржника у даній справі, а також за відсутністю належних доказів відповідно до ст.ст. 1, 6, 52 Закону, що підтверджують відсутність боржника за місцем реєстрації та наявність безспірних кредиторських вимог до нього.
Згідно п. 1 ст. 52 Закону умовами про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є відсутність його за місцезнаходженням у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника
З матеріалів справи видно, що належні докази наявності обставин, вказаних в п. 1 ст. 52 Закону, судом першої інстанції не встановлені.
Суд апеляційної інстанції вказав, що відсутність ПП "АУМ" не відповідає фактичним обставинам справи. На підтвердження зазначеного факту ДПІ у Голосіївському районі надала акт від 27.08.2004 року, згідно якого за юридичною адресою: м.Київ вул..Козацька, 120, кв. 4 боржник відсутній.
В силу ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.
Статтею 18 цього Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Отже, тільки факт внесення таких відомостей до реєстру може слугувати підставою для визнання боржника відсутнім.
З матеріалів справи видно та встановлено судом апеляційної інстанції, що відомості про відсутність ПП “АУМ” за його місцезнаходженням не вносилися до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, статутних документів та довідки держстатистики ПП "АУМ" дійсно зареєстроване за вказаною адресою.
Крім того боржником надано лист із відміткою ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про отримання 15.05.2003 року, в якому боржник повідомляє податкові органи про зміну своєї адреси (місцезнаходження) із зазначенням нової та повідомленням номерів телефонів. Отримання вказаного листа представниками ДПІ у Голосіївському районі м.Києва у судовому засіданні 17.04.2006 року не заперечувалось, у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції зазначивё що до проведення перевірки, встановлення відсутності боржника за своєю юридичною адресою та складення відповідного акту від 27.08.2004 року ДПІ була повідомлена про зміну фактичного місцезнаходження підприємства, а вказаний акт не може бути належним доказом у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження відсутності керівних органів боржника за його місцезнаходженням відповідно до вимог п. 1 ст. 52 Закону.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в акті перевірки діяльності боржника № 338-23/09-31025753 від 16.07.2004 року встановлено, що перевірка щодо ПП "АУМ" проводилася за вказаною в реєстраційних документів адресою - м.Київ, вул.Козацька, 120, кв. 4, тобто за адресою, яка була ні юридичною адресою, зазначеною в реєстраційних документах, ні фактичною, визначеною ПП. "АУМ" у згаданому вище листі на той момент адресою отже, викладене вказує на те, що акт від 27.08.2004 року не є належним доказом на підтвердження відсутності боржника або його керівних органів за його місцезнаходженням.
Щодо іншої умови для порушення провадження у справі відсутнього боржника, то суд апеляційної інстанції вказав, що в тексті заяви ДПІ у Голосіївському районі м.Києва № 1155/9/247116 від 22.03.2005 року відсутнє жодне посилання на ненадання підприємством протягом року до органів державної податкової служби декларації та документів бухгалтерської звітності. В акті перевірки № 338-23/09-31025753 від 16.07.2004 року ДПІ не з’ясовувалось та не встановлено порушення щодо ненадання ПП. "АУМ" податкових декларацій та в п.2.1 розділу 2 акту перевірки зазначено про здачу боржником податкової декларації за квітень 2003 року. Додані до апеляційної скарги копії податкових декларацій із відмітками про їх отримання податковими органами свідчать про регулярне звітування боржника перд контролюючими органами.
Стаття 52 Закону передбачає певні особливості порушення справи про банкрутство відсутнього боржника та не встановлює дотримання таких умов як розмір кредиторських вимог ініціюючого кредитора та строк виконання зобов’язань. При цьому безспірність вимог кредиторів залишається обов’язковою вимогою. Кредиторські вимоги до ПП "АУМ" ДПІ у Голосіївському районі м.Києва обґрунтовує встановленою за результатами перевірки діяльності боржника заборгованістю по ПДВ та комунального податку, про стягнення яких прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення, а також застосуванням методів примусового погашення боржником податкового боргу –через надіслання податкових вимог та пред’явлення до виконання до установи банку платіжних вимог. В своїй заяві ДПІ вказує про вичерпаність заходів щодо погашення податкової заборгованості боржника, але в порушення вимог п. 10 ст. 7 Закону доказів вжиття вказаних заходів шляхом звернення до судових органів не надано, який (заход) передбачений, зокрема ст. ст. 1, 2, 12 ГПК України ДПІ у Голосіївському районі м.Києва не надано. Таким чином суд апеляційної інстанції підставно вказав, що твердження ДПІ про вичерпаність ним заходів щодо погашення податкової заборгованості боржника не підтверджено належними доказами та не відповідає дійсності.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що місцевий господарський суд, порушуючи провадження у даній справі необґрунтовано визнав ПП. "АУМ" та ліквідував як відсутнього боржника, так як у матеріалах даної справи відсутній жодний відповідний та належний доказ, який свідчив про наявність ознак відсутності боржника згідно п. 1 ст. 52 Закону і, що ухвалу суду першої інстанції від 10.10.2005 року слід скасувати, а провадження у справі припинити за відсутності предмету спору між ДПІ у Голосіївському районі м.Києва та ПП. "АУМ"
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року необхідно залишити без змін.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115 , 1117, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ: |
Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року залишити без змін.
Головуючий | Поляков Б.М. |
Судді |
Разводова С.С. |
Ткаченко Н.Г. |