ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2009 року справа №2а-2108\08
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Нагорної Л.М. (доповідач)
суддів : - Руденко М.А., Семененка Я.В.
при секретарі - Фесовець А.В.
за участю представника відповідача – Ратушної О.В., представника позивача – ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, в якому просила суд визнати незаконними дії відповідача щодо відмови призначення їй пенсії за віком, як дружині загиблого військовослужбовця, відповідно до ст..16 Закону України « Про пенсійне забезпечення», зобов’язати відповідача призначити їй вказану пенсію та стягнути з відповідача моральну шкоду 5000 грн. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що її чоловік ОСОБА_6 з 14 жовтня по 15 грудня 1986 року, як військовозобов’язаний, у військовій частині № 54979 виконував свій громадський обов’язок по ліквідації аварії на ЧАЕС. Він отримав першу групу інвалідності у зв’язку з ліквідацією аварії на ЧАЕС, був ветераном війни і відносився до категорії військовослужбовців. 5 липня 2007 року її чоловік помер. Вона, як дружина військовослужбовця, має право на пенсію за віком. Надалі зазначає, що вона 22.08.2007 року направила на адресу відповідача заяву про призначення їй пенсії у зв’язку з втратою годувальника, на що листом отримала відповідь з роз’ясненням положення ст.. 16 Закону України « Про пенсійне забезпечення» та з зазначенням того, які документи їй необхідно надати для отримання такої пенсії. У листопаді 2007 року вона надала відповідні документи, але у січні 2008 року її представник отримав лист із Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, з роз’ясненням, що у неї таке право на пенсію відсутнє. Вважає таку відмову незаконною та просить відшкодувати моральну шкоду, що є важливою гарантією захисту її прав та свобод.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року адміністративний позов ОСОБА_5 б уло задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача по відмові ОСОБА_5 у призначенні пенсії відповідно до ст.. 16 Закону України « Про пенсійне забезпечення». Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу призначити ОСОБА_5 пенсію відповідно до ст.. 16 Закону України « Про пенсійне забезпечення», як дружині військовослужбовця, який помер після звільнення зі служби, в наслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, починаючи з 01 жовтня 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 Свої вимоги обґрунтовували тим, що суд невірно застосував норми матеріального права до даних правовідносин, в тому числі і ст.. 16 Закону України « Про пенсійне забезпечення», оскільки чоловік позивачки не відноситься до категорії військовослужбовців, а був військовозобов’язаним, що є не тотожними поняттями, а тому підстав для задоволення позову ОСОБА_5 у суду не було. Крім того апелянт зазначав про те, що суд не врахував, що позивачка 22.08.2007 року зверталась до них з заявою про призначення пенсії за втратою годувальника, в той час, як відповідно до ст.. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», дружинам військовослужбовців призначається пенсія за віком із зниженням пенсійного віку до 50 років, вона не надавала повного пакету необхідних документів, а строк призначення пенсії з 01.10.2007 року судом взагалі нічим не вмотивований.
Позивачка надала заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких просила постанову суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення. Вважає висновок апелянта про те, що раз її чоловік не отримував пенсію , як військовослужбовець, то і вона не має права на отримання пенсії за віком, як дружина загиблого військовослужбовця, відповідно до ст..16 Закону України « Про пенсійне забезпечення», таким, що не відповідає ст..10 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В частині відмовлених позовних вимог постанова суду сторонами фактично не оскаржувалась, оскільки апелянт в апеляційній скарзі не зазначав, що він не згоден з постановою в частині відмовлених позовних вимог, а позивачка апеляційну скаргу до суду не подавала.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав та просив її задовольнити. Звертав увагу суду на те, що позивачка фактично не зверталась до них з належно оформленою заявою про призначення пенсії за віком, як дружині військовослужбовця. Від неї надходили звернення, на які ними і були дані відповіді. Просив врахувати, що чоловік позивачки отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зараз пенсія по вказаному Закону призначена його доньці у зв’язку з втратою годувальника, ОСОБА_6 ніколи не мав права на призначення пенсії як військовослужбовцю.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав рішення суду законним та обґрунтованим. Наполягав, що позивачка подавала до відповідача дві заяви про призначення пенсії і другу – 28.11.2007 року, саме про отримання пенсії за віком, як дружині військовослужбовця. Спочатку відповідач визнавав за нею таке право, а потім безпідставно відмовив у призначенні пенсії, направивши відповідний лист.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду – скасуванню, з прийняттям нової постанови, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки чоловік позивачки ОСОБА_6 у період з 14.10.1986 року по 15.12.1986 року приймав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним записом у військовому квитку та довідкою військової частини № 54979, то, відповідно до ст.. 10 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст..9 Закону України « Про військовий обов’язок і військову службу», він відноситься до категорії військовослужбовців.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується Експертним висновком Дніпропетровської регіональної міжвідомчої комісії. Отже, ОСОБА_5, як дружина військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, згідно ст..16 Закону України « Про пенсійне забезпечення», має право на призначення пенсії з 01 жовтня 2007 року.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Як слідує із матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм матеріального права, якими врегульовані питання набуття права на пенсію відповідно до ст..16 Закону України « Про пенсійне забезпечення» , тобто, права на пенсію за віком дружинами військовослужбовців із зниженням пенсійного віку до 50 років.
Вірно встановивши фактичні обставини справи, а саме те, що чоловік позивачки ОСОБА_7, будучи призваним на військові збори в період з 14.10.1986 року по 15.12.1986 року, приймав участь у роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС, та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, суд першої інстанції безпідставно послався на правомірність застосування до даних правовідносин положення статті 10 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де зазначено, що до військовослужбовців, у даному випадку, належать військовозобов’язані, призвані на військові збори.
Суд не врахував, що положення вказаної статті спеціального Закону застосовуються лише для встановлення особі статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, про що навіть говорить загальна назва статті: « Визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Отже, положення даної статті не поширюються на правовідносини, що виникають при реалізації положень статті 16 Закону України « Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення" , військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Колегія суддів приходить до висновку, що за змістом цієї правової норми її положення не поширюються на дружин загиблих (померлих) військовозобов'язаних, тобто осіб, які перебували у запасі.
Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 щодо з обов’язання Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу призначити їй пенсію відповідно до 16 Закону України « Про пенсійне забезпечення», як дружині військовослужбовця, який помер після звільнення зі служби, в наслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_5 щодо в изнання протиправними дій відповідача по відмові їй у призначенні пенсії відповідно до 16 Закону України « Про пенсійне забезпечення», колегія суддів приходить до висновку, що і такі вимоги задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.. 37 Постанови ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року « Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення ( перерахунку) пенсій відповідно до Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» орган, що призначає пенсію, розглядає питання про її призначення тільки при зверненні особи з відповідною заявою, передбаченою в додатку № 4.
Згідно ст.. 39 вищевказаної Постанови, не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення пенсії документами, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення пенсії.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію ( стаття 43 Постанови).
Аналіз діючого законодавства свідчить про те, що органом, який призначає пенсію, є відповідне Управління пенсійного фонду України. Управління приймає рішення щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії лише після надходження заяви, а прийняті Управлінням рішення оформляються розпорядженням.
Як слідує із змісту заяви позивачки ( а.с.69) , вона просила призначити їй пенсію у зв’язку з втратою годувальника, приймаючи до уваги, що розмір щомісячної пенсії ОСОБА_6 за останні місяці складав 1880 грн.
Позивачка не надала суду належних доказів, та навіть і не зазначала про це у адміністративному позові, що вона зверталась до відповідача з заявою, оформленою у відповідності до ст.. 37 Постанови ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року, про призначення пенсії за віком як дружині військовослужбовця, що таке звернення мало місце саме 01 жовтня 2007 року.
Надана представником позивача у судовому засіданні копію заяви ( уточнена) від 28.11.2007 року, як доказ звернення позивачки до відповідача за призначенням пенсії за віком, як дружині військовослужбовця, на думку колегії суддів не свідчить про належне звернення до відповідача за призначенням пенсії, оскільки вказана заява не відповідає вимогам, зазначеним у додатку № 4 Постанови ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року « Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення ( перерахунку) пенсій відповідно до Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Вказану заяву можливо розцінити як звернення позивачки, на яке нею була отримана відповідь від відповідача 27.12.2007 року ( а.с.5)
За умови відсутності належно оформленої ОСОБА_5 заяви про призначення пенсії відповідачем не приймалось відповідне рішення (розпорядження) про відмову їй в призначенні даного виду пенсії. За таких обставин дії відповідача були правомірними.
Колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог слід скасувати і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст. 202, ст..205, 207 КАС України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року у частині задоволених позовних вимог – скасувати та прийняти нову постанову .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області - відмовити у повному обсязі.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання постанови в повному обсязі.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2009 року
Головуючий: Л.М.Нагорна
Судді: М.А.Руденко
Я.В.Семененко