У Х В А Л А  

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  29 жовтня 2009 року                 справа №   2а-19\08  

  Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду,   у складі:  головуючого  судді:         Нагорної Л.М.,  

  суддів:       Стежко В.А., Семененко Я.В.  

  при секретарі:             Резникові Ю.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1  

на постанову Василівського районного суду Запорізької області від 27 листопада 2008 року за позовом ОСОБА_1 до Василівської райдержадміністрації Запорізької області, третьої особи – Відділу земельних ресурсів у Василівському районі Запорізької області про визнання розпорядження незаконним та зобов’язання видати державний акт на право приватної власності на землю , -  

в с т а н о в и л а:  

    У березня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Василівського райсуду Запорізької області з адміністративним позовом, згідно якого просить визнати розпорядження виконуючого обов’язки голови   Василівської   райдержадміністрації від 31 січня 2008 року таким, що не відповідає поданій ним заяві та діючому законодавству та зобов’язати відповідача  видати йому державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач безпідставно видав розпорядження про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду, в той час, коли повинен був видати йому державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Вважає, що він набув право власності на цю ділянку після того, як Василівським райсудом 28 квітня 2001 року  було затверджену мирову угоду між ним та КСП «Світанок»  про передачу йому у власність будівлі вівчарні. Після реєстрації за собою права власності на вказану будівлю, він став займатись питанням по отриманню правовстановлюючих документів на земельну ділянку, необхідну для обслуговування цієї будівлі.   Однак відповідач не визнає за ним право власності на спірну земельну ділянку, а згідно розпорядження, пропонує йому отримати вказану ділянку лише в оренду, попередньо підготувавши для цього   проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду. Вважає, що оскаржуваним рішенням   Василівської райдержадміністрації порушується його право власності на землю, яке закріплене Конституцією України.  

Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 27 листопада 2008 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позовних.  

  Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Василівського районного суду Запорізької області від 27 листопада 2008 року, оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому слід постановити нове рішення, яким повністю задовольнити його вимоги. При цьому апелянт посилався на те, що суд безпідставно не застосував положення ст..377 ЦК України, де чітко передбачено, « якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування».  

Заперечень на апеляційну скаргу відповідач не надавав.  

У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали із зазначених у ній підстав та просили її задовольнити. При цьому ОСОБА_1 підтвердив, що він не був членом КСП « Рассвет», заробітну плату у КСП не отримував, паю не мав, а вівчарню отримав у власність в порядку виконання рішення суду щодо стягнення боргу з КСП на його користь.  

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  виходячи із наступного.  

Розглядаючи по суті заявлений адміністративний позов та відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що  розпорядження, яке є предметом позову,  було видано згідно норм діючого законодавства, а саме ст.. 116,118,120,124 -126,134 ЗК України п.12 Перехідних положень до ЗК України, а тому визнано судом. незаконним не можу бути.  

Колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду, оскільки воно постановлено без врахування фактичних обставин на час подання позову та розгляду його по суті.  

Як слідує із заявленого позову, між сторонами виник спір з приводу безоплатної передачі відповідачем позивачу у власність земельної ділянки для обслуговування об’єкту нерухомості, де відповідач виступає як власник земельної ділянки.  

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) -  це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

Відповідно до ч.1 ст. 2 Земельного Кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.  

Відносини з приводу набуття, зміни чи припинення права власності (володіння, користування, розпорядження) є майновими правовідносинами та регулюються положеннями ЦК України.  

  Згідно зі ст.15 ЦПК України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин розглядаються в порядку цивільного судочинства.  

Отже, приймаючи рішення по суті заявлених вимог у порядку КАС України, суд не прийняв до уваги те, що даний спір не є публічно-правовим, а стосується  правовідносин з приводу  безоплатної передачі у власність земельної ділянки для обслуговування об’єкту нерухомості.  

З урахуванням вищенаведеного, колегія судів дійшла висновку про те, що даний спір  не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції і повинен вирішуватись місцевим  судом загальної юрисдикції у порядку цивільного провадження.  

    Відповідно до вимог пункту 1 частини  1  статті  157  Кодексу адміністративного судочинства  України закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.  

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу частково задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати і провадження по адміністративній справі - закрити.  

  Керуючись п.4 ч.1 ст.198, ст. 203, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -  

у х в а л и л а :  

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.  

  Постанову Василівського районного суду Запорізької області від 27 листопада 2008 року - скасувати.  

Провадження у даній справі закрити.  

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення її повного тексту.  

  Повний текст ухвали виготовлено 02 листопада 2009 року.  

  Головуючий:                                                                                 Л.М.Нагорна  

  Судді:                                                                                            В.А.Стежко  

  Я.В.Семененко