УХВАЛА  

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  13 жовтня 2009 року                справа № 2а-1/09  

  Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду,  у складі:  головуючого  судді:       Нагорної Л.М.,  

 суддів:           Стежко В.А.,  Божко Л.А.  

при секретарі судового засідання:       Резникові Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Нагорного Дмитра Сергійовича  

на постанову Василівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2009 року у справі  

за позовом ОСОБА_2 до Управління з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області та  державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Нагорного Дмитра Сергійовича, третьої особи – П’ятихатської сільської ради Василівського району Запорізької області про визнання рішення про накладення адміністративного стягнення  протиправним та його скасування, -

  в с т а н о в и л а :  

Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2009 року адміністративний позов ОСОБА_2 було задоволено. Визнано неправомірними  дії Управління з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області в особі державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Нагорного Дмитра Сергійовича щодо застосування до ОСОБА_2 фінансових санкцій. Скасовано постанову Управління з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області в особі державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Нагорного Дмитра Сергійовича за №  004931 від 21 липня 2008 року про застосування до ОСОБА_2 фінансових санкцій у розмірі 510 грн., стягнуто з бюджету Васильківського району на користь позивача витрати по сплаті судового збору 3 гр.40 коп. та витрати по оплаті допомоги адвоката у сумі 300 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель Нагорний Д.С. подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення. Посилався на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, а саме: суд дійшов невірного висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.. 53-1 КУпАП, оскільки ст.. 125 ЗК України встановлює пряму заборону  на використання земельної ділянки до отримання відповідного документу. Оскільки договір оренди на земельну ділянку, на який посилається позивач, прямо суперечить  вимогам ст.. 124, п.12 Перехідних положень ЗК України, ст.. 203 Цивільного кодексу України, то вважати його належним документом у суду не було підстав. Зазначає, що оскільки ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності як посадову особу – голову ФГ «Темп», то і розмір адміністративного стягнення визначений вірно, як для посадових осіб. Вважає безпідставним твердження про те, що позивач не був повідомлений про час та місце розгляду адміністративної справи, оскільки на протоколі під вказаними відомостями міститься підпис позивача.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, до судового засідання не з’явились, про причини неявки суду не повідомили, клопотань про перенесення розгляду справи не надавали.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування  судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що у діях останнього відсутні об’єктивна та суб’єктивна сторони правопорушення, передбаченого ст.. 53-1 КУпАП, тобто, його дії не містять умисної форми вини та не свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки та її використання без належно оформлених документів, оскільки ОСОБА_2, як голова ФГ «Темп», право на користування спільною земельною ділянкою  здійснював на підставі Договору оренди на вказану земельну ділянку, укладеного 11 червня 2007 року між П’ятихатською сільською радою та ФГ «Темп» у його, як голови господарства,  особі. Дія договору закінчується 31 грудня 2012 року, станом на час виникнення спірних правовідносин, вказаний Договір ніким не оспорювався, не дійсним не визнавався та його дія не припинялась.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до протоколу про адміністративне порушення № 004931 від 11 липня 2008 року  державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Нагорним Д.С. встановлено, що ФГ «Темп»  самовільно зайнята земельна ділянка площею 22 га на території П’ятихатської сільської ради ( а.с. 65), та за вказане правопорушення ОСОБА_2, як голову ФГ «Темп», притягнуто до адміністративної відповідальності по ст.. 53-1КАпАП( а.с.4)

Як зазначено у частині 2 статті 71 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням ( проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом  передбачено адміністративну відповідальність.

Як зазначав позивач, та що підтверджено матеріалами справи, спірною земельною ділянкою  ФГ «Темп»  користувалось на підставі Договору оренди, укладеного 11 червня 2007 року між П’ятихатською сільською радою та ФГ «Темп»  та належним чином зареєстрованого( а.с.5).

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що на час складання протоколу та притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності  вказаний Договір було визнано незаконним чи скасовано його реєстрацію, Вказані обставини свідчать про те, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного порушення, передбачений ст.. 53-1КАпАП – самовільне зайняття земельної ділянки.

Посилання апелянта на те, що оскільки договір оренди на земельну ділянку, на який посилається позивач, прямо суперечить  вимогам ст.. 124, п.12 Перехідних положень ЗК України, ст.. 203 Цивільного кодексу України, то вважати його належним документом у суду не було підстав, визнається колегією суддів безпідставним, оскільки державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель не наділений Законом правом визначати  правомірність чи неправомірність укладених цивільно-правових договорів, визнавати їх нечинними та скасовувати реєстрацію таких договорів.

В той же час колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини оскаржуваної постанови  висновки суду про те, що позивач не був повідомлений про час та місце розгляду справи та що розмір штрафу  у 510 грн., накладений на ОСОБА_2, як на громадянина, не відповідає  санкції ст.. 53-1КАпАП, оскільки факт ознайомлення  позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення  підтверджується його підписом на протоколі про адміністративне правопорушення – а.с.66. А до адміністративної відповідальності він притягувався як посадова особа – голова фермерського господарства – а.с.65.

Однак вказані обставини не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок про те, що у діях позивача відсутня об’єкттивна та суб’єктивна сторона  адміністративного порушення, передбаченого ст.. ст.. 53-1КАпАП .

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за  наслідками  розгляду  апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини справи та ухвалив судове рішення  з  додержанням  норм  матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

                                                           у х в а л и л а :  

 Апеляційну скаргу державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Нагорного Дмитра Сергійовича - залишити без задоволення.

Постанову Василівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2009 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 16 жовтня 2009 року.

 Головуючий:                                              Л.М.Нагорна

 Судді:                                                                                                          В.А.Стежко

                                                                                                                      Л.А.Божко