ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

22 жовтня 2009 року                                                                                 Справа №2а-1/09  

  Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду   у складі:  

головуючого  – судді  Нагорної Л.М.  

суддів             - Стежко В.А., Дадим Ю.М.  

при секретарі судового засідання – Резнікові Ю.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську     апеляційну скаргу Головного управління  Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області  

на постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2009 року у справі № 2а-1/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління  Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Мелітопольського районного відділу Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Запорізькій області, начальника Мелітопольського районного відділу Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Запорізькій області Бурдєй Сергія Миколайовича про встановлення компенсації суб"єкта владних повноважень, скасування дисциплінарного стягнення та наказу про звільнення з органів внутрішніх справ, зміну дати та формулювання причин звільнення, належного заповнення трудової книжки, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу і час затримки розрахунку при звільненні, -  

            ВСТАНОВИЛА:  

  У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Михайлівського районного суду Запорізької області з позовом до Управління  Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Мелітопольського районного відділу Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Запорізькій області, начальника Мелітопольського районного відділу Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Запорізькій області Бурдєй Сергія Миколайовича, в якому, з урахуванням уточнених вимог ( а.с.98), просив суд:  

1. Встановити станом на 31 березня 2005 року відсутність повноважень начальника  
УМВС України в Запорізькій області накладати дисциплінарне стягнення у вигляді  
звільнення з органів внутрішніх справ на слідчого СВ Мелітопольського РВ УМВС України  
в Запорізькій області ОСОБА_1.  

2. Визнати нечинним атестаційний лист від. 31.01.2005 року на слідчого СВ  
Мелітопольського РВ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_1  
Володимировича.  

3. Скасувати наказ начальника УМВС України в Запорізькій області №164 від 31 березня 2005 року „Про покарання співробітників Мелітопольського районного відділу УМВС України в Запорізькій області".  

4. Скасувати наказ начальника УМВС України в Запорізькій області №114 о/с „По Новому складу" в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за ст.64 п. «є» (за порушення дисципліни) - лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-108252) - слідчого відділення Мелітопольського районного відділу, з 31 березня 2005 року.  

5.  Визнати датою його звільнення  з органів внутрішніх справ - 13 вересня 2005 року.  

6. Визнати формулювання причин його звільнення наступним - звільнити з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за ст.64 п. „б" (через хворобу ) - лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-108252) - слідчого відділення Мелітопольського районного відділу.  

7. Зобов'язати УМВС України   в   Запорізькій області видати наказ,  яким змінити і формулювання причин його звільнення, виклавши наказ в наступній редакції : „Згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України" звільнити з органів внутрішніх справ: в запас Збройних сил України: за ст.64 п. "б" (через хворобу) - лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-108252) - слідчого відділення Мелітопольського районного відділу, з 13 вересня 2005 року.  

8. Зобов'язати Мелітопольський РВ УМВС України в Запорізькій області заповнити  
трудову книжку на російській мові   та   внести запис про заохочення – подяки,  оголошеної наказом начальника УМВС України в Запорізькій області №39 від 2 лютого року.  

9. Зобов'язати УМВС України в Запорізькій області виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки, та за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, обчислюючи середній заробіток відповідно до „Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.  

10. Зобов'язати начальника Мелітопольського РВ УМВС України в Запорізькі області Бурдея Сергія Миколайовича публічно вибачитися перед ним за порушення його прав та свобод.  

11. Стягнути з відповідачів УМВС України в Запорізькій області та Мелітопольського РВ УМВС України в Запорізькі області на його користь моральну шкоду 15000 грн.  

В обґрунтування свого позову посилався на те, що він працював в органах внутрішніх справ на посаді слідчого СВ Мелітопольського РВ УМВС України в Запорізькій області. Наказом начальника УМВС України в Запорізькій області №164 від 31 березня 2005 року на нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення в органів внутрішніх справ та наказом №114 о/с від 31 березня 2005 року його звільнили з органів внутрішніх справ. Не оспорюючи підстави звільнення, вважає дії щодо його звільнення незаконними лише у зв’язку з тим, що на час його звільнення з органів внутрішніх справ будь-якими Законами України не було врегульовано дисциплінарну відповідальність співробітників органів внутрішніх справ та повноваження начальників щодо цього, відповідно, начальник УМВС України в Запорізькій області не мав повноважень накладати на нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ та звільнити на цій підставі. Зазначає, що атестаційний лист від 31.01.2005 року відносно слідчого СВ УМВС України     в Запорізькій області ОСОБА_1 є     нечинним, оскільки порушено порядок проведення атестації, атестаційний лист порушує Конституцію та Закони України і в ньому взагалі відсутні висновки атестаційної комісії; при звільненні з органів внутрішніх справ керівництво Мелітопольского РВ УМВС не надало йому можливості пройти медичне обстеження. Військово - лікарською комісією Василівсько - Михайлівського об'єднаного районного військового комісаріату відповідно до ст. 77 п „в" Додатку №1 «Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних силах України", затвердженого наказом Міністра оборони України №2 від 4.01.1994 року він визнаний не даним до військової служби у мирний час, обмежено здатним у воєнний час, ступінь обмеження – 6. що підтверджується тимчасовим посвідченням (замість військового квитка) №НОМЕР_1 13 вересня 2005 року, отже, оскільки він є непридатним до військової служби в мирний час, обмежено ним у військовий, ступень обмеження 6, що є більш тяжким ніж передбачено Положенням, його мали звільнити з органів внутрішніх справ на підставі ст. 64 п «Б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, про що УМВС України в Запорізькій області має видати наказ. Зазначений позов визнаний таким, що відповідає положенням ст.. 105,106 КАС України та прийнятий судом першої інстанції до розгляду по суті .  

  Постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2009 року позов задоволено частково.  Скасовано наказ начальника ГУ УМВС України в Запорізькій області №164 від 31 березня 2005 року «Про покарання співробітників Мелітопольського районного відділу УМВС України в Запорізькій області». Скасовано наказ начальника ГУ МВС України в Запорізькій області №114 о/с «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за ст.64 п. «є» (за порушення дисципліни) – лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-108252) – слідчого відділення Мелітопольського районного відділу, з 31 березня 2005 року. Зобов’язано Мелітопольський РВ УМВС України в Запорізькій області заповнити його трудову книжку на російській мові та внести запис про заохочення – подяки оголошеної наказом начальника УМВС України в Запорізькій області №39 від 02 лютого 2001 року. Зобов’язано ГУ МВС України в Запорізькій області видати наказ, яким звільнити з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 з 13 вересня 2005 року на підставі ст.64 п. «Б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР. Стягнуто з ГУ МВС України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв’язку з затриманням видачі трудової книжки з 31 березня 2005 року по 13 вересня 2005 року по день фактичного розрахунку при звільненні. Стягнуто з ГУ МВС України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень. В іншій частині позову відмовлено.  

Не погоджуючись з постановою  суду першої інстанції, Головне управління МВС України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з’ясування судом обставин справи, просило постанову суду першої інстанції,   в частині   задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у повній відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, відповідно до вимог Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 №114.  

Позивач подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. Посилався на те, що Михайлівський районний суд правильно встановив обставини справи і виніс постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду без змін.  

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу із підстав, у ній зазначених та просив її задовольнити.  

Позивач просив залишити постанову суду першої інстанції без змін. При цьому не заперечував, що він ні у позовній заяві, ні у судовому засіданні не спростовував обставин, які слугували підставою для його звільнення, ( вони зазначені  у виписці з протоколу загальних зборів та оскаржуваному наказі на а.с.86,89). При цьому просить визнати накази про його звільнення нечинними лише з тих підстав, що вони видані  начальником УМВС України у Запорізькій області в той час, коли станом на 2005 рік притягнення до  дисциплінарної відповідальності співробітників ОВС не було врегульовано будь-якими Законами, а тому слід було керуватись п.22 ч.1 ст.92 Конституції України, відповідно до яких, виключно Законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та визначається відповідальність за них, а тому саме й цей період була відсутня можливість притягнути його до дисциплінарної відповідальності. Підтвердив, що після січня 2005 року, дізнавшись про висновки атестації, він  у відділі внутрішніх справ фактично не з»являвся, з батьками не спілкувався, проживав у гуртожитку, і які сповіщення надходили для нього на адресу батьків, йому не відомо.  

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню, з прийняттям нової постанови, виходячи з наступного.  

  Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді слідчого СВ Мелітопольського РВ УМВС України в Запорізькій області з 14.08.1996 року ( а.с.57).  

Наказом начальника УМВС України в Запорізькій області від 31 березня 2005 року №164 його  звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за ст. 64 п «є» ( за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внітрішніх справ України ( а.с.86).  

Наказом начальника УМВС України в Запорізькій області  від 31 березня 2005 року №114 о/с позивач звільнений  з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за пунктом "є" підпункту 64 (за порушення дисципліни)      з 31 березня 2005 року ( а.с.87).  

Частково  задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того ( а.с.182), що, оскільки на час звільнення позивача  будь-якими Законами України не було врегульовано дисциплінарну відповідальність співробітників органів внутрішніх справ та повноважень начальників щодо цього, відповідно, начальник УМВС України в Запорізькій області  не мав повноважень накладати на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з ОВС та звільнити на цій підставі, так як це порушує ст..19 та п.22 ч.1 ст.92 Конституції України, тобто, наказ про звільнення позивача виданий з перевищенням повноважень особи, яка його прийняла.  Оскільки наказ № 114 ос від 31.03.2005 року приймався на підставі наказу № 164, який є нечинним, бо прийнятий з перевищенням повноважень, то і Наказ по особовому складу № 114 також є нечинним. Суд також дійшов висновку, що трудова книжка ОСОБА_1 заповнена з порушенням п.4.1 «Інструкції про ведення трудових книжок працівників», оскільки заповнена лише українською мовою і відсутні такі ж записи на російській мові. Крім того, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є  непридатним до військової служби в мирний час, а тому його мають звільнити з органів внутрішніх справ на підставі ст. 64 п «б»  Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внітрішніх справ Української РСР, про що відповідач має видати наказ, при цьому обгрунтовання такого висновку у мотивувальній частині оскаржуваної постанови судом не наведено( а.с.184). Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з  відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв»язку з затримкою видачі трудової книжки та моральної шкоди, суд першої інстанції послався на ст. 117, 116 КЗпП України, обмежившись цитуванням положень вказаних статей.  

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.  

Спірні правовідносини на час їх виникнення регулювалися   Законом України "Про міліцію"   , Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, Указом Президії Верховної Ради Української РСР від від 29.07.1991 року  « Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ».  

Згідно ст.. 15 Статуту звільнення із органів внутрішніх справ - один із видів дисциплінарного стягнення, а ст.. 22 Дисциплінарного статуту передбачала право  накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з ОВС начальником, якому надано право прийняття для проходження служби в ОВС.  

Відповідно до підпункту "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в органах внутрішніх справ в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.  

Відповідно ст.70 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться: до підполковника міліції, підполковника внутрішньої служби включно – начальниками управлінь внутрішніх справ областей і рівним їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ УРСР.  

Таким чином, висновки суду першої інстанції та твердження позивача щодо відсутності на березень 2005 року законодавства, яким би було врегульовано дисциплінарну відповідальність співробітників органів внутрішніх справ та повноважень начальників щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з ОВС є безпідставними та не ґрунтуються на нормах діючого на той час законодавства. Посилання суду першої інстанції на застосування до таких правовідносин норм трудового законодавства, в тому числі і статей 116,117 КЗпП України є неприпустимим.  

Як слідує із матеріалів справи, підставою для звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни, слугувало те, що позивач, перебуваючи у добовому наряді, вживав спиртні напої, допустив недбалість у зберіганні табельної зброї   ( вживав спиртні напої з ОСОБА_3, який свого часу проходив по карній справі, що перебувала у провадженні ОСОБА_1, будучи в нетверезому стані, залишився спати у будинку останнього, маючи при собі табельну зброю) , що підтверджується випискою із протоколу загальних зборів особового складу Мелітопольського РВ УМВС ( а.с.89), висновком за матеріалами службової перевірки ( а.с. 79,80). Більш того,  обставини порушення ним службової дисципліни 30.01.2005 року, про які йдеться у вказаних документах, ОСОБА_1 не спростовував ні у заявленому до суду позові, ні у судових засіданнях як першої так і апеляційної інстанції. Факт перебування його на лікарняному з 31 січня по 28 лютого 2005 року також підтверджується відповідними документами ( а.с.68)  

За таких обставин підстав для скасування наказів №164 та 114 ос від 31.03.2005 року щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ за ст. 64 п «є»     ( за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внітрішніх справ України немає і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.  

Не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання нечинним атестаційного листа від 31.01.2005 року на слідчого Мелітопольського РВ УМВС України у Запорізькій області ОСОБА_1 оскільки атестація була проведена  відповідно до Інструкції  про порядок проведення атестування особового складу ОВС, затвердженої  наказом МВС України від 23.02.2001 року і вказане ніким не спростовано.  

Безпідставним є  висновок суду першої інстанції, як і твердження позивача про те, що він повинен бути звільненим з органів внутрішніх справ саме з 13 вересня 2005 року  та на підставі ст.64 п. «Б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, оскільки для цього відсутні будь-які належні докази та правові підстави. Згідно даного Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114, у разі звільнення співробітника з ОВС у дисциплінарному порядку, за порушення дисципліни, необхідності направлення співробітника на ВЛК до звільнення його з ОВС немає. ОСОБА_1 було видане направлення на проходження ВЛК,  і він зобов’язався пройти військово-лікарняну комісію, про що зазначено у рапорті ОСОБА_4 – старшого інспектора групи роботи з персоналом Мелітопольського РВ УМВС (а.с.108). Однак, зазначену комісію ОСОБА_1 не пройшов, заяви про звільнення за станом здоров»я з долученням висновків ВЛК з цього питання відповідачу не надавав.  

Відповідно до ст.10 Конституції України «Державною мовою в Україні визнана українська мова», тому трудова книжка позивача була заповнена українською мовою. Згідно анкетних даних ОСОБА_1  є українцем. Відповідно до ст.11 Закону України «Про мови» , мовою роботи діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій є українська мова. Тому відсутність заповнення трудової книжки російською мовою не могла перешкоджати подальшому працевлаштуванню ОСОБА_1, котрий працює на даний час у райдержадміністрації, про що сам повідомив суд апеляційної інстанції.  

Оскільки позивач перебував у штаті Мелітопольського РВ УМВС і там отримував заробітну плату, стягнення будь-яких коштів на його користь з ГУ МВС України в Запорізькій області є безпідставним. А за умови, що звільнення позивача здійснено у відповідності до діючого на той час Дисциплінарного статуту, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР,   Законом України "Про міліцію"   , і підстав для визнання нечинними наказів про звільнення ОСОБА_1 немає, не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення моральної шкоди на користь позивача.  

Виходячи з вищенаведеного, доводи апеляційної скарги є такими, які підлягають задоволенню, постанова суду першої інстанції у частині задоволених вимог – скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі.  

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -  

  ПОСТАНОВИЛА:  

  Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області – задовольнити.  

Постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2009 року   в частині   задоволених вимог -  скасувати та прийняти нову постанову.  

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління  Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Мелітопольського районного відділу Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Запорізькій області, начальника Мелітопольського районного відділу Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Запорізькій області Бурдєй Сергія Миколайовича про встановлення компенсації суб"єкта владних повноважень, скасування дисциплінарного стягнення та наказу про звільнення з органів внутрішніх справ, зміну дати та формулювання причин звільнення, належного заповнення трудової книжки, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу і час затримки розрахунку при звільненні   в цій частині   – відмовити.  

В частині відмовлених позовних вимог постанову Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2009 року - залишити без змін.  

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.  

Повний текст постанови складено 20 листопада  2009 року.  

  Головуючий:                   Л.М.Нагорна  

Судді:                       В.А.Стежко  

  Ю.М. Дадим