Справа № 22ц - 1546 Головуючий 1 інстанції Реутова B.I.
Категорія 26 Доповідач Висоцька В.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі
головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.
суддів ОСИПЧУК О.В., БІЛЯЄВОЇ О.М.
при секретарі ДЖЕВАЗІ -ТРЕТЬЯКОВІЙ С.Ю.
за участю позивача ОСОБА_1 представника відповідача Зіміна М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну
скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки на рішення Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 8 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально - Міському районі м. Горлівки (далі Фонд) про відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому посилався на те, що працював під землею більш 19 років , де через вплив шкідливих умов праці отримав професійне захворювання - хронічний обструктивний бронхіт. Відповідно до висновку МСЕК від 30 жовтня 2001 року йому було встановлено 65 % втрати професійної працездатності по сукупності безстроково (25% хронічний бронхіт вперше та 40 % внаслідок отруєння хлорбензолом зв'язку з нещасним випадком в 1998 році), визнаний інвалідом 3-ї групи. Посилаючись на те, що згідно вимог чинного законодавства він має право на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я, просив стягнути з Фонду на його користь на відшкодування моральної шкоди 27 250 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 8 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди задоволені частково. На користь ОСОБА_1 з відповідача було стягнуто на відшкодування моральної шкоди 25 000 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач Фонд просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки суд першої інстанції не врахував, що висновком МСЕК не встановлений факт спричинення позивачу моральної шкоди, дія закону, якою було встановлено право на відшкодування моральної шкоди, скасовано; позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди та пропустив строк звернення до суду. В судовому засіданні представник відповідача Зімін М.В. підтримав скаргу.
Позивач ОСОБА_1 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення законним та обгрунтованим.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачу завдано моральну шкоду професійним захворюванням : завдано фізичний біль, він не може вести звичайний спосіб життя, порушені його нормальні життєві зв"язки, вимагає від
нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, судом встановлено порушення законних прав позивача по справі. Оскільки по справі встановлено втрату позивачем 25 % професійної працездатності, суд визначив та стягнув із відповідача 25 000 грн. моральної шкоди.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміненню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 п. п. 3, 4 підставами для зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв"язку з ушкодженням здоров"я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості, працював під землею (а.с.5-18), у зв'язку з впливом шкідливих умов праці він отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 30.10.2001 року позивачу вперше встановлено втрата працездатності 25 % у зв'язку з професійним захворюванням хронічний обструктивний бронхіт (а.с.25). За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров"ю, за нормами вищеназваного Закону.
Доводи апеляційної скарги про відсутність наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди спростовується матеріалами справи.
З медичних документів (а.с.20-24) вбачається, що позивач страждає на фізичний біль, йому важко дихати та пересуватися, він тривалий час знаходився та лікуванні.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.
Доводи відповідача про те, що висновком МСЕК не встановлено завдання моральної шкоди суперечать наданим позивачем доказам та не відповідають вимогам п.3 ст.34 Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Доводи відповідача про пропуск строку звернення до суду позивачем неспроможні, оскільки строк звернення за виниклих правовідносин не встановлено. Даний спір не є трудовим, тому посилання відповідача на вимоги ст. 237-1 КЗпП України є помилковим.
Доводи відповідача про зупинення та скасування норми, яка передбачає можливість відшкодування моральної шкоди, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки правовідносини сторін виникли до дії Законів України „Про державний бюджет України на 2006 рік", „Про Державний бюджет на 2007 рік" та Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року.
Доводи відповідача про те, що стягнення моральної шкоди з 1.01.2007 року було припинено незалежно від часу настання страхового випадку, а з 1 січня 2008 року відшкодування Фондом моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей припинено незалежно від часу настання страхового випадку, неспроможні.
Право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК. Судом встановлено, що втрата 25 % професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням було вперше встановлена позивачу висновком МСЕК від 30 жовтня 2001 року.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" так і Законом України „Про Державний бюджет на 2007 рік" та Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної сили у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність.
Норми Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.
Однак з висновками суду щодо визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, погодитися не можна.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди" від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, визначивши таке відшкодування в розмірі 25 000 грн.
З урахуванням того, що у зв'язку з профзахворюванням позивач втратив 25 % працездатності, з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння, фізичних та моральних страждань потерпілого - позивача, вимоги розумності і справедливості, інших негативних наслідків, апеляційний суд вважає, що є підстави для зменшення визначеного судом розміру моральної шкоди до 10 000 грн.
За таких підстав апеляційний суд приходить до висновку, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.307- 313 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально - Міському районі м. Горлівки Донецької області задовольнити частково.
Рішення Центрально- Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 8 грудня 2008 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
В решті позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.