П О С Т А Н О В А    

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

20 жовтня 2009 року                                                                                            справа № 2а-65/08  

       Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду  у складі: головуючого судді:                Нагорна Л.М.  

 суддів:                Стежко В.А., Божко Л.А

при секретарі судового засідання:      Фесовець А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України, подану його представником - Головним Управлінням юстиції у Запорізькій області  

на постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 17 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області, Головного Управління праці та соціального захисту населення Запорізької облдержадміністрації, Міністерства праці та соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про стягнення недоплаченої у 2007-2008 роках разової щорічної допомоги учаснику бойових дій, -

в с т а н о в и л а:   

У липні 2008 року позивач  звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до  відповідачів, в якому просив стягнути з них на його користь суму невиплаченої щорічної разової  грошової допомоги за період 2007-2008 роки в сумі 4160 грн. Посилався на те, що він є ветераном війни, учасником бойових дій, а отже, відповідно до вимог ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Таким чином, загальна сума недоплати складає 4160грн.

Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 17 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області, Головного Управління праці та соціального захисту населення Запорізької облдержадміністрації, Міністерства праці та соціальної політики України, Кабінету Міністрів України солідарно на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати разової щорічної грошової допомоги за 2008 рік в сумі 2095грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції,  представник Кабінету Міністрів України - Головне Управління юстиції у Запорізькій області  подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на  порушення судом норм матеріального права просить постанову   скасувати в частині   стягнення з відповідачів на користь позивача солідарно 2095 грн. щорічної грошової допомоги за 2008 рік, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.  В обґрунтування своїх вимог апелянт посилався на те, що,  відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.  Тому Кабінет Міністрів України не є належним відповідачем у справі. Щодо виплати допомоги, апелянт зазначає, що кошти, які необхідні для виплати допомоги, повинні бути передбачені в Законі України про Державний бюджет на відповідний рік.  

Заперечення на апеляційну скаргу позивачем не надавалися.

Постанова суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржувалась, тому колегія суддів  переглядає судове рішення  відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України – в межах доводів апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.

З матеріалів справи  вбачається, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 від 25 квітня 1996 року (а.с.6) і тому користується пільгами, встановленими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  від 22.10.1993 року N 3551-XII .  

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення недоплаченої суми допомоги до 5 Травня за 2008 рік, суд першої інстанції виходив з того, що,  відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що щорічно до 5-го травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.  

Однак, у 2008 році відповідач виплатив позивачу вказану допомогу у розмірі 310 гривень, тобто,у розмірі з урахуванням положень п. 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким на 2008 рік було внесено зміни до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до яких вона була викладена в наступній редакції: «Щорічно до 5-го травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Оскільки 22 травня 2008 року Конституційним Судом України було прийнято Рішення  № 10-рп/2008, відповідно до якого положення пункту 20 Розділу ІІ  Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними та втратили чинність, суд вважав за необхідне стягнути з відповідачів недоплачену  разову щорічну грошову допомогу у розмірі 2095грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як оскаржуване рішення постановлено без урахування наступних обставин.

Згідно довідки  Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області   ОСОБА_1  разова грошова допомога до 5 травня виплачена у квітні 2008 року  (а.с.98)

Дійсно, рішенням Конституційного суду України від 22 травня2008 року були визнані неконституційними зміни, внесені до ч.5 ст.. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо визначення розміру виплати вказаної допомоги.

Однак, згідно п.5 резолютивної частини  цього Рішення, воно набуває чинності із дня його підписання, тобто,   з 22 травня 2008 року.

Таким чином, виплачуючи позивачу допомогу до 5 Травня   у квітні 2008 року  ,  коли були чинними  положення п. 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , а розмір грошової допомоги визначався відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 року, відповідач діяв правомірно, відповідно до чинного на той час законодавства.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно були застосовані норми матеріального права, що призвело до невірних висновків та прийняття неправильного рішення.

Крім того, з оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, дійшов висновку про необхідність стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області, Головного Управління праці та соціального захисту населення Запорізької облдержадміністрації, Міністерства праці та соціальної політики України, Кабінету Міністрів України солідарно на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати разової щорічної грошової допомоги за 2008 рік.  

Проте при вирішенні цієї частини позовних вимог судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, оскільки Головне Управління праці та соціального захисту населення Запорізької облдержадміністрації, Міністерство праці та соціальної політики України, Кабінет Міністрів України не є суб’єктами правовідносин по виплаті разової щорічної допомоги в розумінні  статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до зазначеної норми права, щ орічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють саме органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Отже, обов’язок по вірному нарахуванню та сплаті належних позивачеві сум одноразової щорічної допомоги до 5 травня покладається безпосередньо на Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області. Тому, саме цей відповідач і має бути зобов’язаний вчинити певні дії стосовно предмету спору.  

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:  

      Апеляційну скаргу  Кабінету Міністрів України, подану його представником Головним Управлінням юстиції у Запорізькій області  –  задовольнити.

 Постанову Токмацького районного  суду Запорізької області від 17 грудня 2008 року   в оскаржуваній частині   – скасувати.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Токмацької міської ради Запорізької області недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2008 рік ОСОБА_1 -  відмовити.

В решті постанову Токмацького районного  суду Запорізької області від 17 грудня 2008 року - залишити без змін

 Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення її повного тексту.

 Повний текст постанови виготовлено 26 жовтня 2009 року.

      Головуючий:                                                                                           Л.М. Нагорна

      Судді:                                                                                                       В.А.Стежко  

                                                                                                                           Л.А.Божко