ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2009 року справа № 2а-364/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду , у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.,
суддів: Дадим Ю.М., Руденко М.А.
при секретарі судового засідання: Фесовець А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя
на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
в с т а н о в и л а:
У січні 2009 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, в якому просив суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31 грудня 2008 року, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733,30грн. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що має статус «дитини війни», тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії позивача відповідач керувався положеннями нормативного акту, що на підставі Рішення Конституційного Суду України був визнаний неконституційним, а тому застосуванню не підлягає.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо несвоєчасного перерахунку та виплати пенсії «Дітям війни» ОСОБА_1, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік – з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., за 2008 рік – з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2009 року, оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог повністю. Обґрунтовував свої вимоги тим, що механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначений на законодавчому рівні, не вказано, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку він здійснюється.
Позивач заперечень на апеляційну скаргу до суду не подавав.
В частині відмовлених позовних вимог постанова суду сторонами фактично не оскаржувалась, оскільки апелянт в апеляційній скарзі не зазначав, що він не згоден з постановою в частині відмовлених позовних вимог, а позивач апеляційну скаргу до суду не подавав.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є особою, яка має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення №133894/121 від 22.08.1996 року з відповідною відміткою в ньому (а.с.5)
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 за 2007 рік, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року стаття 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік втратила чинність з 09.07.2007 року, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість поновлення позивачу пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2008 року, оскільки позивач є людиною похилого віку, завчасно дізнатися про порушення прав стосовно належних виплат йому було складно, адже відповідні рішення Конституційного Суду України публікувались лише у спеціальних виданнях, які позивач не отримував, а його матеріальний стан значно обмежував можливість отримання належної юридичної допомоги..
Частиною 3 статті 62 Закону України « Про Державний бюджет на 2007 рік встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 %, що складає відповідно: 410.06 гривні та 415.11 гривні. Посилання в ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на те, що вказаний розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно до пенсій, що призначаються на умовах цього Закону, не може слугувати перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімального розміру пенсії за віком.
Сторонами визнано, що Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя будь-яких дій, пов’язаних з нарахуванням підвищення до пенсії позивача з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, не здійснювало, відповідних виплат - не проводило.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивача у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Однак, як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, з її «описової», «мотивувальної» та «резолютивної» частин, суд першої інстанції вирішив питання щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2008 рік в сумі 1158грн. 60 коп. (а.с.16, абзац перший «описової» частини). Проте, такі вимоги позивачем не заявлялись (а.с.2). Будь яких доповнень або уточнень позивач до суду не надавав, та у судовому засідання присутній не був (а.с.9, а.с.15).
З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що в порушення ч.2 ст.11 КАС України суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, не навівши в рішенні будь-яке обґрунтування з цього приводу, тому постанова суду в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2008 рік – з 22.05.2008р. по 31.12.2008р – підлягає скасуванню, а також підлягає виключенню з «описової» та «мотивувальної» частин посилання на нібито існуючі позовні вимоги ОСОБА_1 за 2008 рік та їх обґрунтування.
Згідно до п.2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, Пенсійний фонд України організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з питань вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністерства праці та соціальної політики.
Отже, посилання апелянта на відсутність встановленого на законодавчому рівні механізму визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що застосовується при обчисленні підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», визнається колегією суддів безпідставним, і не звільняє суб’єкта владних повноважень, а саме, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, і ні в якому разі не є підставою для обмеження законних прав, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» для цієї категорії осіб.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян – є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя – задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2009 року в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2008 рік – з 22.05.2008р. по 31.12.2008р – скасувати.
В решті постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2009 року – залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2009 року.
Головуючий: Л.М.Нагорна
Судді: Ю.М.Дадим
М.А.Руденко