УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 року справа № 2а-14741/08/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого судді: Нагорної Л.М.,
суддів: Стежко В.А., Божко Л.А.
при секретарі судового засідання: Резнікові Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про зобов’язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и л а:
У грудні 2008 року позивачка звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, в якому просила суд поновити строк звернення до суду за захистом своїх прав, визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська на її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 року по січень 2008 року в сумі 2732,00 грн., а також зобов’язати відповідача нарахувати на її користь щомісячне підвищення до пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що має статус «дитини війни», тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії позивачки відповідач керувався положеннями нормативного акту, що на підставі Рішення Конституційного Суду України був визнаний неконституційним, а тому застосуванню не підлягає.
Відповідач проти задоволення позову заперечував.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо не вчинення дій стосовно перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив суд скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2009 року. Обґрунтовував свої вимоги тим, що механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначений на законодавчому рівні, не вказано, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку він здійснюється.
Позивачка заперечень на апеляційну скаргу до суду на подавав.
В частині відмовлених позовних вимог постанова суду сторонами фактично не оскаржувалась, оскільки апелянт в апеляційній скарзі не зазначав, що він не згоден з постановою в частині відмовлених позовних вимог, а позивач апеляційну скаргу до суду не подавав.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1 від 26 серпня 1999 року та відповідною відміткою в ньому (а.с.7).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Рішення Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року стаття 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що передбачала зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, втратила чинність з 09.07.2007 року.
Отже, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.
Сторонами визнано, що Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська будь-яких дій, пов’язаних з нарахуванням підвищення до пенсії позивачки з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, не здійснювало, відповідних виплат - не проводило.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість задоволення частини позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування підвищення до пенсії позивачки відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році, починаючи при цьому з дати прийняття Конституційним Судом України Рішення, яким положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними, а саме з 09 липня 2007 року і по 31 грудня 2007 року, включно, з урахуванням при цьому норм ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 %, що складає відповідно: 410.06 гривни та 415.11 гривни. Посилання в ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на те, що вказаний розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно до пенсій, що призначаються на умовах цього Закону, не може слугувати перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімального розміру пенсії за віком.
З огляду на вказане, посилання апелянта на відсутність встановленого на законодавчому рівні механізму визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що застосовується при обчисленні підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни» колегією суддів визнається безпідставним, і не звільняє суб’єкта владних повноважень, а саме, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська, діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, і ні в якому разі не є підставою для обмеження законних прав, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» для цієї категорії осіб.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Та обставина, що в резолютивній частині оскаржуваної постанови при зобов’язанні відповідача здійснити нарахування позивачці надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відсутнє посилання іще й на необхідність здійснення такого нарахування, виходячи з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не може слугувати підставою для скасування, або зміни вірного по суті рішення, оскільки відповідач не позбавлений можливості звернутись за роз’ясненням судового рішення або встановлення порядку його виконання.
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 20 жовтня 2009 року.
Головуючий: Л.М.Нагорна
Судді: В.А.Стежко
Л.А.Божко