Справа № 22ц-6673/2008 Головуючий в 1 інстанції- Шумов В.В.

Доповідач-Сінані О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Сінані О.М.,
суддів - М'ясоєдової Н.М.,

- Сокола B.C.,
при секретарі - Троян К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Корєїзської селищної Ради про стягнення матеріального збитку і моральної шкоди, за апеляційною скаргою Корєїзської селищної Ради на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 червня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 27 червня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволений та з Корєїзської селищної Ради на користь ОСОБА_1 стягнуто 153528 грн. 64 коп. матеріальної шкоди, 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати в сумі 3698 грн. 50 коп., а всього 167227 грн. 14 коп. В іншій частині позову відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги Корєїзська селищна Рада., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати. Зазначає, що повної інформації про належність земельних ділянок Корєїзська селищна рада не має, зазначена інформація акумулюється в Управлінні по земельних ресурсах, а з проекту землевлаштування по відведенню земельної ділянки ОСОБА_1 не було можливості зробити висновок про необхідність вилучення земельної ділянки. Також вважає, що на спірні правовідносини не поширюється дія ст.ст. 202, 216, 258 ЦК України, оскільки акти органів місцевого самоврядування не є угодами. Судом не враховано, що експертиза та ряд будівельних робіт виконані позивачем після постановления ухвали Ялтинським міським судом від 27.08.2002 року про забезпечення позову шляхом, заборони ОСОБА_1 здійснювати будівельні або інші роботи на земельній ділянці, площею ' 0,1199 га. Вважає, що з боку Корєїзської селищної ради прийняті всі міри щоб ОСОБА_1 не поніс зайвих матеріальних витрат.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника апелянта, яка підтримала апеляційну скаргу та представника позивача, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Корєїзської селищної Ради № 1111 від 27 вересня 2001 року затверджений проект відведення і ОСОБА_1 передана у власність земельна ділянка, площею 0,1199 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 22.10.2001 року ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Корєїзської селищної Ради № 35 від 29 травня 2002 року рішення про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки скасовано з тих підстав, що

виділена йому ділянка знаходилась в користуванні Санаторного комплексу „Дюдьбер" і була передана у власність ОСОБА_1 з порушенням вимог ст.ст. 22, 23, 27 ЗК України, в редакції 1992 року і статей 125, 126, 141, 142 ЗК України, в редакції 2001 року.

Після скасування даного рішення, Корєїзська селищна Рада звернулася до суду з позовом про скасування державного акту на землю, виданого ОСОБА_1 і рішенням Ялтинського міського суду від 06.02.2003 року позов задоволений, державний акт на право власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_1 визнаний недійсним, оскільки спірна ділянка знаходиться в користуванні санаторного комплексу „Дюльбер". Рішення суду набрало законної сили 16 червня 2003 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини розповсюджується дія ст.ст. 9, 17 ЗК України, в редакції 1992 року відповідно до яких передача земельних ділянок у власність, користування, реєстрація таких прав та ведення земельно-кадастрової документації віднесені до компетенції сільських, селищних і міських рад та здійснюється після вилучення цих ділянок у' встановленому законом порядку.

Стягуючи на користь позивача 153528 грн. 64 коп. матеріальної шкоди, суд виходив з вимог ст. 56 Конституції України, ст. 1173 ЦК України та того, що витрати, пов'язані з підготовкою документів для отримання державного акту і дозволу на виконання будівельних робіт, підготовкою земельної ділянки для будівництва будинку понесені позивачем внаслідок незаконного рішення Корєїзської селищної Ради.

З такими висновками не повністю погоджується колегія суддів та вважає, що вони зроблені з порушенням норм процесуального права з наступного.

В матеріалах справи міститься висновок Ялтинського міського управління земельних ресурсів (а.с. 98) від 17.09.2001 року про можливість передання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1199 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку з земель запасу Корєїзської селищної Ради.

Також а.с. 78 містить клопотання відповідача про притягнення до участі, у справі в якості співвідцовідача Державного комітету АР Крим по земельних ресурсах та кадастру і Ялтинського міського управління земельних ресурсів. Проте судом зазначене клопотання не розглянуто.

Відповідно до ст. 97 ЗК України 1990 року, що діяв на час виникнення спірних відносин, Державний земельний кадастр містить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів, в тому числі орендарів, за категоріями земель, про якісну характеристику і народногосподарську цінність земель. Статтею 97 цього Кодексу передбачено, що Державний земельний кадастр призначений для забезпечення Рад народних депутатів, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян відомостями про землю з метою організації її раціонального використання та охорони, регулювання земельних відносин, землеустрою, обгрунтування розмірів плати за землю.

Статтею 117 Кодексу визначено порядок відшкодування підприємствами, установами, організаціями та громадянами збитків, заподіяних ними в результаті порушення земельного законодавства.

Таким чином вирішуючи справу по суті, суд вирішив питання про права та обов'язки Державного комітету АР Крим по земельних ресурсах та кадастру і Ялтинського міського управління земельних ресурсів, які не брали участь у справі, що відповідно до ст. 311 ч. 1 п. 4 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 311 ч. 1 п, 4, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

ухвалила:

апеляційну скаргу Корєїзської селищної Ради задовольнити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 червня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.