РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2017 рокуР і в н е 817/1744/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. за участю секретаря судового засідання Єрмошкіна Л.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Миронець Р.М.,

відповідача: представник Нестерчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітум-Трейд"

доГоловного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т АН О В И В:

В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітум-Трейд" до Головного управління ДФС в Рівненській області, в якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 00003724000 від 19.09.2017 р. на суму штрафних санкцій 709758,00 грн. та №00003734000 від 19.09.2017 р. на суму штрафних санкцій 340,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача. За результатами перевірки складений акт про результати камеральної перевірки податкової звітності від 08.09.2017 р. за № 238/17-00-40/38593750.

На підставі Акту перевірки відповідач, Головне управління ДФС у Рівненській області, прийняв податкові повідомлення - рішення № 00003724000 від 19.09.2017 р. на суму штрафних санкцій 709758,00 грн. та №00003734000 від 19.09.2017 р. на суму штрафних санкцій 340,00 грн.

Позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення № 00003724000 та №00003734000 від 19.09.2017 р. є протиправним та таким, що належить до скасування, оскільки товар який реалізований покупцям не є пальним в розумінні п.п. 215.3.4 п.215.3 ст. 215 ПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов.

В обґрунтування заперечення представник відповідача зазначила, що перевіркою встановлено, що позивач за травень-червень 2017 р., згідно з даними ЄРПН та податкових накладних реалізував покупцям мазут-100, що є пальним відповідно до п.п. 215.3.4 п.215.3 ст.215 ПК України та вважає, що податковим органом правомірно встановлено порушення неподання декларації акцизного податку за травень-червень 2017 р. та порушення встановленого порядку взяття на облік у контролюючих органах - здійснення операції з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

ТОВ "БІТУМ-ТРЕЙД" зареєстровано 06.03.2013 р. Здолбунівською районною державною адміністрацією Рівненської області за номером запису 1 596 102 0000 001079, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 38593750.

Види діяльності позивача: 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами (основний); 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

За результатами камеральної перевірки податкової звітності Головним управлінням ДФС України у Рівненській області був складений акт про результати камеральної перевірки податкової звітності від 08.09.2017 р. за № 238/17-00-40/38593750.

В акті перевірки встановлено наступні порушення: неподання декларації акцизного податку за травень-червень 2017 р. порушення встановленого порядку взяття на облік у контролюючих органах - здійснення операції з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального.

На підставі акту про результати камеральної перевірки податкової звітності від 08.09.2017 р. за № 238/17-00-40/38593750 відповідач, Головне управління ДФС у Рівненській області прийняв податкові повідомлення - рішення № 00003724000 від 19.09.2017 р. на суму штрафних санкцій 709758,00 грн., №00003734000 від 19.09.2017 р. на суму штрафних санкцій 340,00 грн.

Суд встановив, що відповідач в обґрунтування зафіксованого порушення позивачем ПК України посилається на те, що позивач за травень-червень 2017 р., згідно з даними ЄРПН та податкових накладних реалізував покупцям мазут-100, що є пальним відповідно до п.п. 215.3.4 п.215.3 ст.215 ПК України.

В обґрунтування своїх вимог, позивачем було надано суду первинні та інші документи щодо реалізації мазуту м-100, а саме: видаткова накладна №34 від 15.05.2017 р.; товарно-транспортна накладна № Р34 від 15.05.2017 р.; податкова накладна №14 від 15.05.2017 р.; видаткова накладна №43 від 24.05.2017 р.; товарно-транспортна накладна №Р43 від 24.05.2017 р.; податкова накладна №24 від 24.05.2017 р.; видаткова накладна №63 від 13.06.2017 р.; товарно-транспортна накладна №Р63 від 13.06.2017 р.; податкова накладна №12 від 13.06.2017 р.; видаткова накладна №74 від 26.06.2017 р.; акт від 26.06.2017р.; податкова накладна №23 від 26.06.2017 р.; договір поставки №15-05/17 від 15.05.2017 р.; договір поставки №22-02/17 від 22.02.2017 р.; сертифікат відповідності; протокол №1228; протокол випробувань №5; паспорт якості №133.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до статті 9 Податкового кодексу України акцизний податок віднесений до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно з підпунктом 14.1.1 п. 14.1. статті 14 ПК України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України.

Підпункт 212.3.4. п.212.3 статті 212 ПК України встановлює, що особи, які здійснюють реалізацію пального, зобов'язані обов'язково зареєструватися платниками податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Статтею 215 ПК України визначені підакцизні товари та ставки податку.

Відповідно до підпункту пп. 215.3.4, п.215.3 статті 215 ПК України пальним за кодом товару згідно з УКТЗЕД 2710196820 є тільки паливо пічне побутове.

Також визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД здійснюється відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, затверджених Законом України від 19.09.2013 р. №584-VII «Про митний тариф».

Крім того, Державна фіскальна служба України своїм інформаційним листом від 22.09.2016 р. №20648/6/99-99-12-0312-03-03-15 надала податкову консультацію з питань віднесення товару «паливо пічне», виготовленого з відпрацьованих нафтопродуктів, до підакцизних товарів

У цьому листі Державна фіскальна служба України надала офіційне тлумачення, що відноситься до палива пічного побутового. У листі серед іншого зазначалось, що пічне паливо побутове використовується з метою економії дизельного палива. На паливі пічному побутовому працюють котли парові і водогрійні, теплогенератори, зерносушарки, установки для приготування кормів тощо.

При цьому Державна фіскальна служба зауважує: «… в УКТ ЗЕД термін «пічне паливо» не визначене, тому такий товар буде класифікуватися серед інших товарів, що згідно з вимогами УКТ ЗЕД належить до «важких дистилятів».

Віднесення нафтопродукту до рідких палив, що належить до важких дистилянтів можливе лише на підставі інформації про призначення товару, фракційний склад товару, колір, густину, температуру спалаху тощо. Така інформація повинна бути зазначена у відповідних документах (сертифікат аналізу, паспорт якості, висновок експертної установи тощо), що подаються для перевірки класифікації товару.

Класифікація нафтопродуктів здійснюється за їх фізико-хімічними показниками (на підставі висновків компетентних експертних установ, відповідних документів, де наведено, зокрема фракційний склад та призначення товару), а не лише за їх торговою назвою чи маркою.

Перелік підакцизних товарів та ставки, за якими обчислюється акцизний податок при справлянні податку з цих товарів, визначено п. 215.3 ст. 215 Кодексу, зокрема п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу встановлено перелік підакцизних товарів, віднесених до пального.

Пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу (п.п. 14.1.141 1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу товар «Паливо пічне побутове», що класифікується за кодами 2710 19 62 00, 2710 19 64 00, 2710 19 68 10, 2710 19 68 20 та 2710 19 68 90, 2710 20 31 00, 2710 20 35 00, 2710 20 39 00 згідно з УКТ ЗЕД, належить до підакцизних товарів.

Визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД здійснюється відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, затверджених Законом України від 19 вересня 2013 р. № 584-VII «Про Митний тариф України». З метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТ ЗЕД в Україні запроваджено Пояснення до УКТ ЗЕД, побудованих згідно з Поясненнями до ГС версії 2012 року і затверджених наказом ДФС від 09.06.2015 р. № 401.

Товар «Паливо пічне побутове», що відповідає вимогам ГСТУ 320.00149943.010-98 «Паливо пічне побутове (ППП). Технічні умови», призначений для комунально-побутових потреб, для підприємств сільського господарства, а також для постачання населенню. Паливо пічне побутове може містити до 80 відс. середньодистильованих фракцій і лише 20 відс. важких залишків переробки нафтової сировини.

Мазут, як і паливо пічне побутове, класифікується за кодами 2710 19 62 00, 2710 19 64 00, 2710 19 68 10, 2710 19 68 20 та 2710 19 68 90, 2710 20 31 00, 2710 20 35 00, 2710 20 39 00 згідно з УКТ ЗЕД, отримується з продуктів первинної та вторинної переробки нафти, газоконденсатної сировини і призначене для транспортних та стаціонарних котельних і технологічних установок. В Україні на мазут діє ДСТУ 4058-2001 «Паливо нафтове. Мазут. Технічні умови». Мазут марок 40 та 100 виготовляється із важких залишків переробки нафти (фракція, що википає вище 360 єС). Для зниження температури застигання мазутів до них додають 8 - 20 відсотків середньодистильованих фракцій.

Із сукупного аналізу зазначених норм права та встановлених обставин справи, суд робить висновок, що предметом у даній справі є вирішення питання, чи відносився товар, який позивач реалізовував відповідно до його взаємовідносин із покупцями за травень-червень 2017 р., до палива у розумінні підпункту 215.3.4. п.215.3 статті 215 ПК України.

Відповідач згідно з його доводами в акті перевірки погоджується з тим, що товар, який був реалізований відносився до коду продукції УКТЗЕД 2710196820.

В свою чергу підпункт 215.3.4. п.215.3 статті 215 ПК України, яка встановлює перелік підакцизних товарів за кодом товару УКТЗЕД 2710196820, визначає, що пальним є лише «пічне паливо побутове».

Представник відповідача ні в своїх запереченнях на позов, ні у судових засіданнях жодним доказом не довів, яким чином мазут м-100 належить до пічного палива побутового.

При цьому суд звертає увагу на лист - податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 22.09.2016 р. №20648/6/99-99-12-0312-03-03-15, де податковий орган сам зазначає: «… в УКТ ЗЕД термін «пічне паливо» не визначене, тому такий товар буде класифікуватися серед інших товарів, що згідно з вимогами УКТ ЗЕД належить до «важких дистилятів».

Віднесення нафтопродукту до рідких палив, що належить до важких дистилянтів можливе лише на підставі інформації про призначення товару, фракційний склад товару, колір, густину, температуру спалаху тощо. Така інформація повинна бути зазначена у відповідних документах (сертифікат аналізу, паспорт якості, висновок експертної установи тощо), що подаються для перевірки класифікації товару».

Однак відповідач, стверджуючи, що зазначений вище товар відноситься до підакцизних товарів, не зробив жодного посилання на сертифікати аналізу, паспорта якості тощо.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач не довів в суді, що позивач здійснював реалізацію пального та відповідно в нього був обов'язок зареєструватися платником акцизного податку. А відтак - застосування до позивача штрафних санкцій за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах є необґрунтованим, а тому протиправним.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частино національного законодавства.

Також відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

В даній конкретній ситуації, враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає необхідним розглянути правомірність втручання в право позивача, гарантоване статтею 1 Першого протоколу. Суд зазначає, що накладання на позивача зобов'язання по сплаті штрафних санкцій становило втручання в його майнові права в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більше того верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване рішення відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) , №33202/96, п. 109).

Говорячи про «закон» стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, п.109).

Так, п.п. 212.3.4 п.212.3 статті 212 ПК України чітко встановлює, що особи, які здійснюють реалізацію пального є платниками акцизного податку .

В свою чергу, п.п.215.3.4.статті 215 ПК України визначає, що товар за кодом УКТ ЗЕД 2710196820 відноситься до пального тільки за умови, якщо він є «пічним паливом побутовим».

Також визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД здійснюється відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, затверджених Законом України від 19.09.2013 р. №584-VII «Про митний тариф».

Однак, що відноситься до терміну «паливо пічне» не визначено ні в ПК України, ні Законі України «Про митний тариф», ні в жодному іншому правовому акті. На думку суду, даний факт свідчить про відсутність в податковому кодексі України, який встановлює об'єкт справляння податку, необхідної точності та чіткості щодо визначення об'єкту на який встановлені ставки акцизного податку, зокрема, відсутня чіткість формулювання визначення такого підакцизного товару як пальне. Даний факт порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про права людини та основоположні свободи, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання податкового органу у майнові права позивача («Щокін проти України», заява №23759/03, п.56).

При цьому суд звертає увагу на те, що при наданні податкової консультації, на яку суд посилався вище по тексту, податковий орган погоджується із тим, що термін «пічне паливо» є невизначеним.

У зв'язку з цим суд не може не помітити вимогу підпункту 4.1.4 Податкового кодексу України, яка передбачає презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Проте у даній справі відповідач віддав перевагу найменш сприятливому вирішенню питання для позивача, що призвело до накладення на позивача додаткових зобов'язань із сплати штрафних санкцій.

Отже, викладені вище обставини, є достатніми для висновку суду про те, що втручання у майнові права позивача було незаконним для цілей статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З урахуванням встановлених фактів, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 19.09.2017 року №00003724000 на суму штрафних санкцій 709758 грн. та № 00003734000 на суму штрафних санкцій 340 грн.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітум-Трейд" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головне управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 10651 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д.Є.